Саміт "Великої двадцятки", що пройшов трохи більше тижня тому в німецькому Гамбурзі, ознаменувався не лише зустріччю президентів Сполучених Штатів і Росії та прийняттям спільної заяви щодо змін клімату.

Знакова для німецького головування в G-20 подія супроводжувалася ще й значними заворушеннями антиглобалістів. Останні виступали з антикапіталістичних позицій та намагалися прорватися крізь поліцейські кордони до місць проведення саміту.

Певна річ, що ці події не могли не відбитися на політичній боротьбі, що триває у Федеративній Республіці напередодні вересневих парламентських виборів. 

Неочевидний Гамбург

Саме Ангела Меркель стала ініціаторкою вибору Гамбургу як місця проведення саміту "Великої двадцятки" в Німеччині. Саме канцлерка ФРН наполягла на тому, щоб її третя каденція завершувалася проведенням статусної зовнішньополітичної події в її ж рідному місті.

Відповідно, вибір Гамбургу не був випадковістю ані для федерального уряду, ані для місцевої влади. Більше того, остання інтенсивно готувалася до події.

В порядок був приведений центр міста, а в квітні відкрита після тривалої й високовартісної побудови Ельбська філармонія, де учасники й учасниці саміту слухали Бетховена.

Тим не менш, вочевидь, було прораховано не все. Місцева влада заборонила демонстрації в центрі міста ще за тиждень до саміту. Однак, на широкий наплив демонстрантів й на те, що вони широко вчинятимуть насильство, навряд чи розраховували.

Frankfurter Allgemeine, приміром, відзначає, що в гамбурзької поліції був навіть відсутній значний досвід роботи з великими демонстраціями й протидії насильницьким діям, що вчиняються їх учасниками й учасницями. Поліцейські ж з Берліна, котрі прибули в Гамбург на допомогу й мали відповідний досвід, стали чи не провідними консультантами в плані поводження з демонстрантами для гамбурзької поліції.

Меркель після завершення саміту відвідала поліцейських, що були залучені до врегулювання ситуації з демонстраціями, й висловила їм подяку.

Втім, це не завадило їй потрапити під критику з боку нинішніх коаліційних партнерів – Соціал-демократичної партії (СДПН).

Водночас, журналістські розслідування встановили, що провідним організатором заворушень в Гамбурзі стала ліворадикальна автономістська організація "Червона флора". Остання, хоч і сповідувала лівоанархістську ідеологію, однак була оформлена як громадянська ініціатива й навіть отримувала фінансування з міського бюджету.

В результаті, навіть генсек християнських демократів Петер Таубер висловився на користь перегляду закону про громадські об’єднання з тим, щоб не надавати підтримку ініціативам, котрі не поділяють демократичні цінності.

Тож питання набуло актуальності не лише в рамках кампанії, але й в плані подальшого розвитку всього політичного середовища ФРН.

Тефлоновий ХДС

Здавалося б, безлади з насильством на тлі статусного заходу, на якому вирішуються глобальні питання. Що ще треба для того, щоб рейтинги правлячої партії стрімко пішли донизу попри всі попередні переможні реляції й прогнози.

Так трапилося, приміром, у випадку терактів у Манчестері. Замість згуртування виборців навколо правлячих консерваторів вони відвернули частину симпатиків від Терези Мей.

Тоді виявилося, що чинна британська прем’єрка, яка впродовж багатьох років займала посаду міністра внутрішніх справ, послідовно скорочувала фінансування поліції. Це зіграло чи не вирішальну роль як в низькій готовності до терактів, так і в падінні рейтингу британських консерваторів.

Втім, останні статистичні данні показують - партія Меркель виявилася "тефлоновою", зумівши зберегти свій рейтинг на тлі скандального саміту. 

Як їм це вдалося?

По-перше, через федеративний устрій Німеччини. Відповідно до його принципів, поліція належить до відання окремих земель. Поліція Гамбурга, який має статус "вільного ганзейського міста" і є однією із земель ФРН, є автономною від федерального уряду службою.

Тож, і питання гарантування безпеки в місті під час саміту безпосередньо компетенції центральної влади не стосуються. Відповідно,

основна частина відповідальності за події в місті Гамбурзі лежить на його бургомістрі соціал-демократі (!) Олафі Шольці.

По-друге, увага громадськості суттєвим чином виявилася прикутою не до подій навколо саміту, а до його перебігу, зокрема до зустрічі Дональда Трампа та Володимира Путіна.

По-третє, Меркель вдалося акцентувати увагу виборців на успішному проведенні саміту й досягненні згоди щодо декларації з кліматичної політики. Окрім того, канцлерка демонструвала володіння ситуацією й однозначно засудила демонстрантів. Це знайшло позитивний відгук у суспільстві.

До того ж, відомство канцлера в особі наближеного до Меркель Петера Альтмайєра дистанціювалося від вимог гамбурзького ХДС із відставкою бургомістра від СДПН Шольца. Тим самим, голова уряду ФРН виявила стійкість до критики й залишилася вірною власному політичному стилю, що не передбачає різких політичних демаршів.

Дані моменти стали вирішальними для того, щоб рейтинг християнських демократів не зазнавав суттєвих змін.

Нова проблема для "есдеків"

Втім, це аж ніяк не означає, що Меркель та її партія не були піддані критиці. Соціал-демократи не могли не скоритатися слушною (на їх думку) ситуацією.

Канцлерку засудив її власний заступник й голова МЗС Зігмар Габріель, назвавший голову уряду основною посадовою особою, відповідальною за безлади в місцях проведення саміту "Великої двадцятки". Габріель акцентував увагу на тому, що федеральні органи влади мали відомості про можливі заворушення, однак не сконцентрували достатньо сил та засобів для протидії їм.

Особиста ж провина Меркель, на переконання голови німецького МЗС, полягає в тому, що вона просувала Гамбург в якості місця проведення саміту й не врахувала відсутність досвіду протидії насильству під час демонстрацій у місцевої поліції. Окрім того, Габріель у порівняно жорсткій формі відкинув закиди на адресу гамбурзького бургомістра Шольца.

Аналогічну позицію зайняв під час візиту до Гамбургу й голова СДПН Мартін Шульц. Він категорично відкинув закиди на адресу гамбурзького бургомістра від "есдеків" та повторив закиди свого однопартійця про винуватість Меркель в проблемах під час саміту.

З іншого боку, під час візиту до Гамбургу після демонстрацій Шульц навряд чи виглядав достатньо впевненим. Під час інтерв’ю німецьким ЗМІ він виглядав радше розгубленим, говорив загальні фрази про співчуття жертвам, про засудження насильства й про потребу в зміцненні внутрішньої безпеки. Втім, конкретних пропозицій ані від Шульца, ані від його колег по партії не надійшло. Висловився лише міністр юстиції "есдек" Хайко Маас, який зажадав "жорсткого покарання" для учасників й учасниць заворушень.

При цьому, "прикриття" Шольца непрямо б’є по рейтингах самого головного німецького соціал-демократа. По-перше, спроба бургомістра "представити Гамбург як відкрите для світу глобальне місто" зазнала невдачі. Вона означала не лише локальне потрясіння, але й спричинила невдоволення керівників глав держав "Великої двадцятки".

По-друге, оцінки дій бургомістра розділилися в самій партії. Шульц та Габріель заявили про те, що заперечували проти проведення саміту в Гамбурзі й звинуватили канцлерку в "просуванні" цього рішення. В той же час, федеральний президент "есдек" Франк-Вальтер Штайнмайєр під час відвідин постраждалих районів міста 9 липня чітко дав зрозуміти, що підтримує проведення саміту в Гамбурзі, попри спалахи насильства.

Водночас, протести в Гамбурзі виявили куди суттєвішу проблему для німецьких соціал-демократів.

Насильство в Гамбурзі спалахнуло під лівими й антикапіталістичними гаслами. В той же час, німецькі "есдеки" намагаються просувати "лівий поворот", прагнучи союзу з "Лівими".

Тож, демонстрації на батьківщині Меркель створили додатковий простір для внутрішньопартійних дебатів у не зовсім бажаний для СДПН час напередодні виборів. Як результат - це зробило "есдеків" ще більш вразливими до викликів передвиборчої кампанії порівняно з партією Меркель.

В результаті, рейтинг СДПН продовжує падіння, сягнувши 16 липня позначки в 22%. Показник же симпатій до ХДС/ХСС залишається майже незмінним, коливаючись на межі 39-40%.

Тож перед Мартіном Шульцом на початку сезону літніх відпусток стоїть як ніколи амбітне завдання – зупинка падіння рейтингів в умовах загального спаду політичної активності та завоювання симпатій виборців.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка