Правляча партія "Право та Справедливість" (ПіС), що здобула майже абсолютну владу в Польщі у 2015 році, вперше опинилася перед загрозою розколу.

Причиною для цього стало рішення президента Анджея Дуди ветувати два з трьох скандальних законопроектів, що підпорядковують парламентській більшості також судову гілку влади – єдину, яку ПіС досі не контролював. Це рішення викликало обурення як у Євросоюзі (із перспективою запровадження санкцій проти Польщі), так і у суспільстві – вже другий тиждень у польських містах проходять багатотисячні протести.

Хоча судова влада має найнижчий рейтинг підтримки у польському суспільстві, атака на її незалежність була сприйнята як замах на конституційні права громадян. Попри несприятливу для протестів пору, мітинги на захист конституції охопили всю країну, а у найбільших польських містах протестують тисячі людей. Проти урядових планів виступили як опозиційні правоцентристські та ліберальні партії, так і позапарламентські сили. Зрештою, особливістю цих протестів стала велика кількість молоді. 

Масштабні протести – не рідкість у нинішній Польщі. Однак досі вони були ефективними лише один раз – минулого року внаслідок протестів у коаліції відмовилися від планів посилення законодавства про аборти.

Однак такої масштабної перемоги польська опозиція ще не знала. 

Досі польський президент був абсолютно лояльним до партії "Право і Справедливість", від якої ішов на президентські вибори, та до її очільника Ярослава Качинського. Саме тому спершу виникли підозри, що рішення про вето було результатом тактичної зміни політики ПіС.

Втім, цій версії суперечив той факт, що судова реформа – ініціатива президента й ідеолога ПіС Ярослава Качинського. А відповідно – партія не мала би так просто відмовитися від реформи.

Події вечора 24 липня підтвердили: у правлячій партії Польщі відбувся розкол.

Майже одночасно зі зверненням до країни виступили Анджей Дуда та прем’єр Беата Шидло. Причому телезверненню прем’єра передували термінові збори керівництва ПіС.

Промови двох перших осіб країни транслювалися одночасно, причому приватні телеканали надали перевагу президенту, а державні – прем’єр-міністру. Президент та прем'єр у цих зверненнях говорили не як соратники, а як супротивники.

Анджей Дуда пообіцяв "найближчим часом" подати нові версії законопроектів для реформування судової влади, висловивши впевненість, що вони будуть затверджені парламентом "у найближчому майбутньому".

"Пакет законопроектів з реформування системи правосуддя, підготовлений парламентом, значною мірою відповідав соціальним очікуванням. Тим не менше, як президент, я не міг їх схвалити, застосувавши право на вето, оскільки це потребує доопрацювання Конституції з метою збереження незалежності судової влади", – заявив президент.

"Зрештою, наша спільна мрія – жити у вільній, демократичній, безпечній і процвітаючій країні", – резюмує Дуда.

Натомість промова прем’єр-міністра була присвячена необхідності завершення судової реформи у редакції, за яку голосували Сенат та Сейм. На думку Шидло, президентське вето лише "загальмувало роботу з реформування" та "ввело в оману" громадян.

Прем'єр-міністр зазначила, що її передвиборчі поїздки показали, як багато поляків постраждали від існуючої системи правосуддя. "Поляки просять мене втрутитися, тому що вони безпорадні і не можуть кинути виклик корпорації суддів", – додає Шидло.

Зрештою, голова уряду обіцяє довести реформу до кінця, не піддавшись "тиску вулиці та закордону".

"У нас є стабільна більшість. Ми не піддамося тиску. Ми будемо реалізовувати нашу програму", – додала Шидло.

Отже, протистояння у керівництві держави відучора визнане офіційно. Але яку стратегію обере ПіС? Чи спробує керівництво партії "покарати" президента, який пішов всупереч партійній лінії у настільки принциповому питанні? І головне – на чиїй стороні будуть виборці та партійці? Адже очевидно, що Дуда не є воїном-одинаком, він має прибічників у правлячій фракції в парламенті. 

Посилаючись на свої джерела, RMF FM повідомляє про результати консультацій керівництва ПІС увечері 24 липня.

За даними журналістів, у партії розглядали три сценарії, найбільш радикальним з яких може бути оголошення дострокових парламентських виборів. Цей варіант мав би мобілізувати симпатиків ПіС, проте має чимало ризиків. Зокрема, досі невідомо, яка частина партійців підтримує позицію Дуди. З цього приводу журналісти цитують президента партії Ярослава Качинського, який розпочав зустріч словами, що у партії нікого не збираються тримати силою і партійні двері на вихід є відкритими для бажаючих. 

Президент ПіС Ярослав Качинський та прем'єр Беата Шидло

Альтернативний варіант – дати старт оновленню уряду, що має відволікти увагу суспільства від президентського вето.

Третій варіант – зачекати певний час.

Поки у правлячій партії не визначилися зі своїми діями, тобто – за замовчанням обрали третій сценарій. При цьому журналісти цитують джерело зі штабу ПіС, за словами якого,

президентське вето призвело до "великої внутрішньої кризи" у партії, а стосунки Ярослава Качинського та Анджея Дуди "вже ніколи не будуть такими, як раніше".

Хоча, звичайно, офіційно у ПіС не визнають ніякого розколу. "Війни у верхах немає, президент мав конституційне право зробити те, що він зробив, і тепер ми чекаємо президентського проекту (законодавчих змін)", - заявляє віце-спікер Сейму і керівник клубу ПіС Ришард Терлецкий. Він лише висловлює жаль, що президент "виявився беззахисним перед тиском вулиці". А головне - віце-спікер повністю відкидає будь-яку можливість дострокових виборів.  

Наразі польська влада має більш ніж півтора місяці, щоб визначитися зі своїми діями. Від цього тижня законодавчий орган пішов на канікули та повернеться до роботи аж 13 вересня. За словами маршалка Сейму, позачергову сесію він оголошувати не буде.

Отже, до початку осені ПіС та опозиція мають остаточно визначитися зі своїми діями. Зокрема, партія може спробувати подолати президентське вето, залучивши на допомогу голоси праворадикальної партії Kukiz’15. Однак для цього треба гарантувати підтримку власних депутатів та мобілізувати прихільників. 

Перший крок до цього - анонсований на 26 липня проурядовий Марш незалежності. Прихильники ПіС планують пікетувати варшавський офіс Єврокомісії під гаслом "Туск, Тіммерманс, Сорос - руки геть від Польщі". Ворогами Польщі були оголошені колишній польський прем'єр, а зараз - голова Ради ЄС Дональд Туск, віце-президент Європейської комісії, що першим оголосив про можливість запровадження санкцій проти Польщі, Франс Тіммерманс, а також філантроп Джордж Сорос. 

Між тим зміни у Польщі здатні вплинути і на Україну. Конфлікт у владі може принести радикалізацію протистояння як всередині Польщі, так і у її відносинах із сусідами, а українсько-польські стосунки і без того переживають складні часи. Тим паче, що проурядові медіа називають українців одними з "винуватців" нинішніх протестів у країні.  

А відповідно, українському МЗС вже зараз треба готуватися до сценарію суттєвого погіршення ставлення до українців. Особливо - якщо ПіС піде на союз із Kukiz’15.

Запобіжником від такого сценарію може бути жорстка позиція ЄС та США, які однозначно виступили проти планів ПіС скасувати незалежність судової влади. У Брюсселі навіть припускали можливість введення санкцій проти Польщі у випадку ухвалення цих законів - від позбавлення права голосу в євроінституціях до замороження фінансових програм ЄС.

І якщо до критики з Брюсселя у ПіС були готові, то аналогічна жорстка критика від США виявилася для них "холодним душем". "Польський уряд продовжує впроваджувати законодавство, яке може підірвати незалежність судів та послабити верховенство права в Польщі", - йдеться у недавній заяві Держдепу.

Невипадково проурядова газета Rzeczpospolita в одному з авторських матеріалів навіть пише про "зраду Трампа". Мовляв, підтримуючи союзників на кшталт Саудівської Аравії, яких складно назвати демократичними, американський президент раптом відмовив у підтримці своєму відданому союзнику – "демократичній" Польщі.

Опозиція ж має час для синхронізації своїх дій як у випадку продовження вуличного протистояння, так і у разі реалізації сценарію позачергових виборів.

Останні соціологічні опитування показують, що опозиційні партії здатні сумарно отримати на дострокових виборах кращий результат, ніж у ПіС. Втім, цього в будь-якому разі буде недостатньо для формування більшості – це можна зробити, лише залучивши Kukiz’15.

Ситуація, в якій жодна зі сторін не має абсолютної переваги, зазвичай підштовхує до пошуків компромісу. Однак у Польщі поки такий сценарій видається малоймовірним. 

Особисті образи політиків та амбіції ПіС на абсолютну владу у країні вимагають боротьби "до переможного кінця". Тому, найімовірніше, сторони продовжать протистояння, очікуючи помилок від своїх опонентів. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"