Арбітражний суд у Гаазі спробував по справедливості вирішити питання про кордон Хорватії і Словенії в Істрії.

Після чотирьох років і чотирьох місяців роботи було винесено вердикт про розподіл між сусідніми країнами спірних території в Істрії – Піранської (словенська назва)/ Савудрійської (хорватська) затоки, кордону на суші та про надання Словенії безперешкодного доступу в міжнародні води.

Рішення суду мало поставити крапку в спорі, що триває вже 25 років, але замість того дало старт суттєвому загостренню ситуації.

Справа дійшла до того, що регіональні ЗМІ тепер кожного дня повідомляють про інциденти на хорватсько-словенському кордоні – правда, йдеться лише про вербальні та цілком мирні суперечки, але факт є фактом:

на мапі Європи з’явилася нова точка напруги. Знову на території екс-Югославії, але тепер – всередині ЄС.

Хорватсько-словенський кордон був встановлений югославськими партизанами в 1943-1944 роках, після капітуляції Італії. Потім, впродовж десяти років, до 1955 року, межа декілька разів змінювалася, десятки малих населених пунктів переходили з рук у руки.

До теми зміни кордонів республіки Югославії повернулися на початку 1990-х, і Словенія з Хорватією не стали винятком. Невдовзі після проголошення незалежності країни вирішили розібратися зі спільним кордоном. В 1992 році була створена робоча група, почався процес перемовин та узгоджень… Але кордон в Істрії залишався спірним.

Напередодні вступу Хорватії до ЄС врегулювання прикордонного спору зі Словенією стало важливою необхідністю. Як стверджують хорватські оглядачі, недосягнення рішення, що влаштує словенську сторону, могло призвести до блокування Словенією 14 глав (пунктів) перемовин Загреба із Брюсселем.

Тоді було знайдено компроміс – сторони домовилися передати спір на розгляд до міжнародного суду, і в 2009 році хорватський прем’єр-міністр підписав арбітражний договір.

В 2013 року почався розгляд справи в Гаазькому арбітражі, і того ж року Хорватія вступила до Євросоюзу.

Старий Піран та спірна акваторія. Тут і далі – фото Сергія Моругіна

Процес у Гаазі від початку був непростим. Судді, як стверджують у Загребі, враховували не тільки суто юридичні аргументи, але й багато інших факторів.

Наприклад, відсутність у Словенії (на відміну від Хорватії) безпосереднього доступу до міжнародних вод, довжину берегової лінії (у Словенії – трохи менше 47 км, у Хорватії – 1778 км), наявність на березі спірної затоки словенського середньовічного міста-пам’ятника Піран, одного з найвідоміших на всьому Адріатичному узбережжі…

Все і так було складно, але до того всього додався ще й скандал, подібного якому в історії міжнародних судів ще не було.

Два роки тому, влітку 2015 року, хорватські ЗМІ оприлюднили записи телефонних розмов між представником Міністерства закордонних справ Словенії та арбітром від Словенії. Згідно із записами, словенський юрист передавав чиновнику свого МЗС конфіденційну інформацію про хід процесу та узгоджував на основі цих відомостей план дій.

Завдяки цьому витоку стало відомо, що Словенія вже знає, що Піранську затоку поділять на її користь (33/66 або 25/75), дістанеться їй і доступ до відкритого моря. А от сухопутні кордони на той момент були ще відкритим питанням, і словенський представник у Гаазькому суді був незадоволений ходом дискусії.

За декілька тижнів після "скандалу із плівками" Хорватія вийшла з Арбітражної угоди. Це рішення підтримали уряд, президент і усі парламентські партії.

Вердикт Гаазького арбітражу, який було оприлюднено в четвер, 29 червня, виявився дуже схожим на ті прогнози, про які писали ЗМІ два роки тому.

Стосовно сухопутної ділянки кордону рішення, як і передбачалося, виявилося суперечливим: щось отримала Словенія, а щось і Хорватія. Деякі села були хорватськими, а стали словенськими, деякі – навпаки. При цьому хорватській стороні перейшла місцевість Света Гера (Sveta Gera), на який розташована… словенська військова база.

А от на морі Словенія отримала майже все, так, як і було передбачено. По-перше, три чверті Піранської/Савудрійської затоки.

По-друге, суд зобов’язав Хорватію надати Словенії так званий "перехід" шириною 2,5 морських миль та довжиною 12 морських миль для вільного доступу до міжнародних вод.

Цей "перехід", або "коридор", буде знаходитися під хорватської юрисдикцією – Словенія не отримала право на використання континентального шельфу та виключної економічної зони. Тому в "коридорі" Словенія не зможе ловити рибу, займатися науковими дослідженнями, видобувати нафту та газ, а також, наприклад, будувати штучні острови.

До того ж саме Хорватія, а не Словенія, має реагувати на заклики про допомогу і проводити рятувальні роботи в цій області "переходу". Але Словенія зможе використовувати "перехід" для вільного плавання, польотів літаків, прокладки кабелів і трубопроводів.

Прикордонна територія між Словенією та Хорватією

Після оприлюднення рішення Гаазького арбітражу в Хорватії, як і два роки тому, знов спостерігається повна єдність усіх політичних сил. Ніхто не збирається визнавати та виконувати вердикт Гааги.

Голова уряду Андрей Пленкович нагадав, що країна вийшла з арбітражного процесу ще два роки тому, відповідно, нинішнє рішення суду для Хорватії не є обов’язковим і виконуватися не буде. А президент Колінда Грабар-Кітарович зауважила, що "цей арбітражний процес увійде до анналів, але негативних анналів".

Втім, очільники Хорватії заявили про готовність вести переговори зі словенськими колегами та зберігати "добросусідські відносини".

12 липня Пленкович їде до Словенії. Але важко спрогнозувати, про що і як йому вдасться домовитися.

На відміну від Хорватії, Словенія повністю визнає рішення Гаазького арбітражу, вважає його таким, що є обов'язковим для обох сторін і має бути виконано.

Поки що, як повідомив голова словенського уряду Міро Церар, Словенія не буде виводити свої війська з території, яка, згідно з Гаазьким вердиктом, є хорватською, і також не буде давати своїм рибалкам дозвіл на вилов риби в районі, який став словенським. Але,

на думку офіційної Любляни, перші кроки в реалізації рішення арбітражу мають бути зроблені до кінця цього року.

Відповідно, голова словенського уряду чекає візиту свого хорватського колеги, щоб обговорити порядок виконання арбітражного вердикту, якому, як він вважає, немає ніякої альтернативи.

Словенію підтримує Німеччина: німецьке посольство в Загребі наголосило, що рішення арбітражного суду треба поважати та виконувати.

Натомість США вважають це питання двостороннім хорватсько-словенським і висловлюють надію, що Хорватія та Словенія знайдуть спосіб розв'язати цю проблему. Хорватські ЗМІ трактують цю позицію як підтримку Хорватії.

Чим у цій ситуації загрожує Хорватії відмова від виконання рішення арбітражу?

В першу чергу, тепер на Хорватію чекають постійні прикордонні конфлікти з сусідами. За вихідні хорвати зафіксували три порушення свого кордону, словенці – два (рибальськими човнами, яких супроводжувала хорватська поліція).

Міністр закордонних справ Словенії Карл Ер’явец повідомив, що його відомство відправляє Хорватії офіційну дипломатичну ноту із приводу цих інцидентів.

Окрім того, Словенія, гіпотетично, може заблокувати вступ Хорватії до Шенгенської зони.

Але найбільш серйозним наслідком є поява напруги у відносинах Хорватії з ключовою країною ЄС – Німеччиною. Очільники Євросоюзу поки що відмовляються коментувати рішення Гаазького суду, але важко уявити, що Брюссель не буде дослухатися у своїх висновках та діях до думки офіційного Берліна.

Автор: Наталя Іщенко,

підприємець із Чорногорії,
активіст української громади