Зазвичай, коли в Німеччині триває сезон відпусток, у політичному житті панує майже повна тиша.

Минулий тиждень, проте, вочевидь вибивається з цієї тенденції. Лінивий "відпустковий" настрій німецького політикуму розбурхала ціла низка подій.

По-перше, на фоні тліючого у ЗМІ невдоволення поставками турбін виробництва Siemens до окупованого Росією Криму та розширення "кримського пакету" санкцій ЄС пролунала неоднозначна заява голови Вільної демократичної партії (ВДП) Крістіана Лінднера щодо анексованого півострова.

По-друге, стало відомо, що голова наглядової ради обох "Північних потоків" та екс-канцлер (1998-2004) від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) Герхард Шрьодер отримав запрошення увійти до наглядової ради російської держкорпорації "Роснефть".

І нарешті, коаліція "есдеків" і "Союзу90/Зелених" потрапила в неприємну ситуацію у "вотчині" голови МЗС Зіґмара Ґабріеля Нижній Саксонії, де, зрештою, були оголошені дочасні вибори.

Черговий удар по рейтингах СДПН?

На початку минулого тижня стало відомо, що російський державний концерн "Роснефть" планує запропонувати екс-канцлеру Герхарду Шрьодеру місце "незалежного члена" у наглядовій раді.

Експертне середовище одразу взялося роздумувати про те, яким чином така пропозиція може вплинути на рейтинги соціал-демократів.

Адже Шрьодер – поки що останній в історії Німеччини канцлер від СДПН. Однак і про його особисті симпатії до Росії, її президента та зв’язки з російськими економічними та енергетичними колами відомо чимало.

У 2005 році за кілька днів до звільнення з посади Шрьодер надав державні гарантії обсягом 850 млн євро на побудову газогону "Північний потік". А за кілька днів після відставки він став головою наглядової ради компанії Nord Stream, яка будувала вказаний газопровід.

Цілком зрозуміло, що як рішення про державні гарантії (попри те, що вони так і не були використані), так і чутки про високу зарплатню Шрьодера на новій посаді породили низку підозр у конфлікті інтересів.

Тож екс-канцлер видається радше одним із "токсичних активів" СДПН. Тим не менш,

впродовж років після відставки Шрьодеру вдавалося зберігати вплив на партію.

Передовсім, через те, що на ключових посадах знаходилися особи, які багато років працювали з ним: нинішній президент Франк-Вальтер Штайнмаєр та нинішній глава МЗС Зіґмар Ґабріель.

До кінця 2016 року позиції "людей Шрьодера" в партії залишалися майже абсолютно міцними. Надія на зміни прийшла з двох боків.

По-перше, через висування й обрання на посаду президента з партійної політики в лютому-березні 2017 року пішов Штайнмаєр.

По-друге, на політичній арені СДПН наприкінці 2016 року знову з’явився Мартін Шульц, посунувши на чолі партії Ґабріеля.

Здавалося б, підґрунтя для "дешрьодеризації" й "перезавантаження" політичної сили було закладене. Перші слова Шульца про ці кроки спричинили не лише зростання рейтингів, але й значний притік нових членів партії з числа молоді.

Однак вже в середині березня стає відомо, що кампанію соціал-демократів на виборах консультуватиме один із політтехнологів Герхарда Шрьодера Франк Штаусс. До того ж політичну вагу зберіг і Ґабріель, котрий на посаді голови МЗС уособлює не перезавантаження партії, а радше відданість "великій коаліції".

Герхард Шрьодер та Мартін Шульц

Зрештою, на початку липня з’їзд "есдеків", на якому мали презентувати передвиборчу програму, відкривав саме екс-канцлер. При цьому його промова передувала виступові Шульца.

Відсутність "перезавантаження" СДПН збільшує удар по партії від дій Шрьодера. А тому не виключено, що "дешрьодеризація" все ж відбудеться – якщо есдеки не хочуть і надалі наступати на ті ж самі граблі.

Саксонський казус

Додатковою неочікуваною незручністю для рейтингу СДПН можуть стати перевибори в Нижній Саксонії.

У цьому регіоні Німеччини, де керівниками місцевих урядів майже один за одним були "стовпи" соціал-демократів Герхард Шрьодер та Зіґмар Ґабріель, з 2013 року існувала "червоно-зелена" коаліція з перевагою лише в один голос. Однак проблема виникла менш ніж за півроку до чергових виборів.

Минулого тижня депутатка від "Союзу90/Зелених" Ельке Твестен заявила про перехід до фракції християнських демократів. У своїй промові вона вказала, що більше не бачить перспектив у зв’язці з соціал-демократами.

Тепер більшість у нижньосаксонському ландтазі мають Християнсько-демократичний союз (ХДС) та вільні демократи. Уряд Штеффена Вайля опинився перед непростим вибором – працювати як "кабінет меншості" до січня чи все ж призначати дострокові вибори.

Після кількох днів вагань "есдеки" та "зелені" вирішили скласти мандати й призначити перевибори на 15 жовтня.

Останнє хоч і "вибило з-під ніг" ХДС вимоги про відставку регіонального уряду, але не зменшило "токсичності" події для СДПН.

По-перше, керівництву партії тепер доведеться вести дві кампанії замість однієї.

По-друге, попри гарні шанси "есдеків" у Нижній Саксонії й високі рейтинги схвалення регіонального прем’єра Вайля, кампанія має всі шанси відчути вплив як результатів загальнонімецьких перегонів, так і наступних коаліційних переговорів. А найголовніше,

регіональна кампанія може розкрити скандальні факти, пов’язані з топовими функціонерами СДПН.

Останнє, здається, вже сталося у вигляді "привиду "фольксвагена". У жовтні 2015 року Das Auto звинуватили в приховуванні реальних показників викидів шкідливих газів, які продукують автомобілі цієї марки.

Під удар потрапив і нижньосаксонський уряд, адже його голова є членом наглядової ради концерну, а 20% акцій VW належить до власності регіону.

Тож на тлі того, що нижньосаксонський ХДС обіцяє виборцям ефективніший контроль у питаннях витрат концерну та моніторинг справи з викидами, ситуація для СДПН у регіоні й на федеральному рівні стає більш складною.

Ціна заяв вільного демократа

Наприкінці тижня політичні кола як України, так і Німеччини сколихнула неоднозначна заява керівника Вільної демократичної партії Крістіана Лінднера.

Останній заявив, що у випадку, якщо російська влада допустить суттєвий прогрес у припиненні агресії на Сході України, доцільно було б перейти до поступового зняття санкцій.

Водночас розв’язання проблематики навколо російської анексії Криму може бути відкладене на пізніший термін, зазначив Лінднер, окресливши "кримське питання" як випадок, "коли історія навчає тому, як конфлікти треба дещо заморозити, щоб мати змогу перейти до їх пізнішого поступового розв’язання".

Ця заява викликала резонанс як в українській, так і німецькій пресі, оскільки пролунала, вочевидь, досить невчасно – скандал навколо нелегальної поставки німецьких турбін виробництва компанії Siemens ще не встиг вщухнути.

Реагуючи на заяву Лінднера щодо Криму, провідні німецькі медіа майже одноголосно закидали шефу вільних демократів заангажованість на користь Росії. Зауважимо, що

Лінднер у своїй "кримській" заяві суперечить і програмі власної партії.

Вільні демократи в основному своєму передвиборчому документі висловлюють чітку підтримку територіальної цілісності України. До того ж ВДП вимагає від Росії негайно припинити окупацію Криму та війну на Сході України.

Більш того, вільні демократи допускають посилення санкцій у випадку ескалації воєнних дій.

Крістіан Лінднер

Слова Лінднера під час прес-конференції підтримав і уповноважений МЗС ФРН з питань співпраці з Росією, Україною та країнами "Східного партнерства" Ґернот Ерлер (представник СДПН).

Підтримали керівника ВДП й економічні кола. Останнє, в цілому, не дивно, зважаючи на історичну близькість вільних демократів до великих промисловців та корпорацій.

Неочікувану підтримку позиція лідера вільних демократів отримала й з кардинально протилежного табору – кандидатка в канцлери від німецької партії "Ліві" Сара Ваґенкнехт заявила, що розділяє підхід Лінднера до "російського питання".

Водночас під час прес-конференції в понеділок речниця федерального уряду Ульріке Деммер підтвердила відданість німецького уряду територіальній цілісності України. Вона, зокрема, вказала, що офіційний Берлін, як і раніше, вважає, що анексія Криму є грубим порушенням міжнародного права, а дії Росії поставили під питання всю систему безпеки в Європі, що склалася після Другої світової війни.

Також чітку незгоду з висловлюваннями Лінднера висловили представники "Союзу90/Зелених". Кандидат в канцлери від "зелених" Сем Оздемір, зокрема, вказав, що цими словами Лінднер "резервує собі місце в клубі друзів диктаторів".

Негативну оцінку словам Лінднера дав і спікер фракції ХДС/ХСС з питань зовнішньої політики Юрґен Хардт. Він, зокрема, наголосив, що "про жодні угоди, які легалізували б присутність Росії в Криму в будь-якій формі, не може бути й мови".

Таке "розходження" в оцінках зовнішньополітичного курсу може негативно вплинути на перспективи "коаліційного будівництва" за участі ВДП.

Нині, за умови збереження статус-кво, математично можливими є існуюча "велика коаліція" з СДПН або тристороння угода між ХДС/ХСС, ВДП та "Союзом90/Зеленими".

Втім, зростання рейтингів ХДС/ХСС дозволяло припустити й інший сценарій, в першу чергу – можливість двосторонньої угоди з вільними демократами. У такому форматі коаліції другий уряд Меркель вдало пропрацював у 2009-2013 роки.

Та суперечливі зовнішньополітичні заяви Лінднера збільшують шанси союзу ХДС із "зеленими". Тим більше, що "Союз90/Зелені" наразі мають рівень підтримки, близький до вільних демократів.

А найголовніше – у партії поступово відходять від лівої риторики, прибравши з партійної програми пункти, що можуть стати перешкодою для такої коаліції. 

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка