Після трьох повних термінів на посаді федерального канцлера Німеччини Ангела Меркель знову веде передвиборну гонку в якості явного лідера.

За 12 років роботи главою німецького уряду Меркель встигла попрацювати з трьома президентами США, за цей час змінилося три президенти Франції, стільки ж прем'єрів Британії і два президенти України. Ось вже третій за рахунком кандидат від німецьких соціал-демократів вступає з нею в боротьбу за крісло глави уряду.

Та що там закордонні лідери – 24 вересня на федеральних виборах голосуватимуть молоді німці, все свідоме життя яких припало на період правління "фрау канцлерін".

Змінюються епохи – а популярність Меркель залишається на висоті.

Восени 2017 року вона може знову очолити оновлений уряд Німеччини.

Хоча, попри розслаблений настрій і відносну пасивність виборців, ставки як ніколи високі. На цих виборах йдеться про вибір вектора розвитку не тільки для Німеччини, але й для Європейського Союзу.

У тому, якими є шанси Меркель у боротьбі за четвертий термін повноважень на посаді канцлера, спробуємо розібратися в цій статті.

Політичний довгожитель

Якщо Меркель знову переможе і пробуде на посаді ще чотири роки, вона зрівняється за тривалістю перебування при владі з "канцлером об'єднання", нині покійним Гельмутом Колем (1982-1998) і перевищить чотирнадцятирічний термін правління першого голови уряду ФРН Конрада Аденауера (1949-1963).

Але навіть нинішнє дванадцятирічне перебування у владі – вкрай вагоме досягнення. Особливо якщо поглянути на розвиток світової та європейської політики і економіки за минулі дванадцять років.

Ангела Меркель прийшла до влади в листопаді 2005 року, коли ще не охололи пристрасті після провалу проекту Конституції ЄС на референдумі у Франції, сам Євросоюз тільки почав "перетравлювати" вступ десяти нових держав, а в Іраку тривала не підтримана попередником Меркель Герхардом Шредером (СДПН) американська військова кампанія. Закінчилася її перша каденція зовсім в інших умовах – на тлі світової фінансово-економічної кризи, що прийшла в Європу.

Під час її другого терміну трапилися катастрофа на АЕС "Фукусіма", вибухнула криза в єврозоні, всерйоз обговорювалося відмова Греції від євро, а по сусідству з ЄС почалася "арабська весна".

Робота її третього уряду ознаменувалася російською агресією проти України, референдумами з питань держборгу Греції і про вихід Великої Британії з ЄС, приходом до влади в США Дональда Трампа і його відмовою від Паризької кліматичної угоди і – головний виклик для Німеччини – міграційною кризою.

Навряд чи потрібно доводити, що реакція на всі ці події вимагала не тільки неабиякого політичного таланту, але й суто фізичної витривалості.

Ясна річ, що такі проблеми не могли не впливати на рівень симпатій до самої канцлерін.

Її підтримка в німецькому суспільстві була далека від стабільності, раз за разом піднімаючи дискусії про "втому" Меркель від влади і навіть про те, що прийшла пора шукати для неї потенційних наступників.

Однак рейтинг канцлерін демонстрував здібності "політичного фенікса", кожен раз відновлюючись після відчутних падінь.

Фото Business Insider

Так, перед виборами 2013 року рівень довіри до Ангели Меркель у Німеччині становив близько 68%. Однак міграційна криза, Brexit і обрання Трампа серйозно підкосили її рейтинг, який до кінця 2016 року спустився до 40%.

Падіння стало виглядати геть катастрофічним після обрання кандидатом у канцлери від СДПН екс-голови Європарламенту Мартіна Шульца наприкінці січня 2017 року. У лютому частка прихильників Меркель знизилася до 34%, тоді як Шульца схвалювало 50% потенційних виборців.

Однак вже у квітні ситуація переломилася на користь канцлерін: на початку місяця рейтинги двох лідерів зрівнялися, а в середині травня Меркель обійшла Шульца на 13%. Згідно з опитуваннями середини серпня, зараз Меркель підтримують 52% виборців, в той час як на стороні головного "есдека" – 28-30%. Соратнику Шульца по партії, главі МЗС Зігмару Габріелю довіряють ще менше – лише 19% виборців.

"Ефект Меркель"

У чому ж секрет успіху Меркель?

Чому німці готові бачити на посаді канцлера саме її – особистість, яка сформувалася в соціалістичній Східній Німеччині, а не молодших політиків, які розпочали політичну кар'єру вже в об'єднаній країні? Адже в партії є яскраві фігури, на зразок міністра оборони Урсули фон дер Ляйєн або генерального секретаря ХДС Петера Таубера.

Відповідь криється і в якостях самої канцлерін, і в загальнополітичній ситуації.

Політичний стиль Меркель відомий. Хтось описує його як прояв вдумливості, хтось лає за брак конкретики і напівзаходи у реагуванні, але всі визнають, що канцлерін – "бігун на довгі дистанції" в політичних процесах.

Їй притаманне прагнення "їсти слона частинами", поетапно вирішуючи комплексні проблеми.

Такий підхід відкриває можливість до компромісів і дискусій, чудово корелюючи з процедурами й традиціями ухвалення рішень в Євросоюзі. Не дивно, що з таким підходом Меркель Німеччина відіграє ключову роль у врегулюванні криз, тим самим ще більше зміцнюючи свою роль в ЄС (нехай навіть цю роль не завжди позитивно сприймають як всередині країни, так і в самому ЄС).

Іншими словами, однією з вирішальних якостей Меркель є хороші навички кризового менеджменту.

Виборцям подобається те, з яким спокоєм (нехай навіть удаваним) Меркель підходить до вирішення неоднозначних питань, видаючи в результаті компромісні рішення, прийнятні і для її прихильників, і для її опонентів партії.

Ця ж особливість дозволяє Меркель утримуватися від непродуманих рішень.

Хороший приклад – її дії після перемоги Дональда Трампа.

Після того, як Барак Обама в листопаді 2016 року, під завісу своєї каденції, назвав Німеччину одним із лідерів "вільного світу", багато хто сподівався, що Меркель буде відповідати такому "званню", і чекали від неї жорсткої відповіді на неоднозначні заяви Трампа.

Та кілька місяців поспіль нового американського лідера критикували всі хто завгодно – але тільки не Меркель. Вона, як зазвичай, трималася осторонь, знову давши привід для розмов про свою "слабкість" та "втому від політики".

Однак після зустрічей з Дональдом Трампом у Вашингтоні, на самітах НАТО і G7, риторика Меркель щодо Штатів істотно змінилася. А по завершенню саміту "Великої сімки", наприкінці травня, прозвучала знаменита "промова у пивній ятці", під час якої канцлерін закликала Європу до солідарності перед обличчям змін у США.

Фото Salzburger Nachrichten

Як видно, "політична терплячість" дозволила їй спочатку детально з'ясувати позицію опонента, а потім вже реагувати. При цьому, по-перше, Меркель так і не згадала прізвище президента США, а по-друге – адресувала жорстку реакцію навіть не йому, а своїм потенційним виборцям і громадянам ЄС в цілому.

Європа більше не може покладатися на США, заявила тоді лідер Німеччини. "Нас було шестеро проти одного", - розповіла вона про закриті дискусії. (Детальніше про це – у статті "Самотність Європи. Що стоїть за гучною заявою Ангели Меркель")

"Цифра" та інші теми

Насправді риторика Меркель про необхідність брати "більше відповідальності за те, що відбувається в Європі" – не нова. Але тепер на тлі Brexit і протиріч із США вона падає на благодатний грунт. Можливо, виборці зможуть пробачити навіть міграційну кризу, яка тепер вже знижує оберти в Німеччині.

Крім цього, Меркель складно відмовити в наявності "політичного чуття".

У німецьких ЗМІ звучить навіть думка про візіонерство канцлерін.

І хоча з таким твердженням можна посперечатися, Меркель дійсно часто звертає увагу на теми, актуальні для глобального розвитку.

До прикладу, в інтерв'ю німецькому телеканалу ARD у листопаді 2016 року, під час якого канцлерін заявила, що збирається балотуватися на четвертий термін, чи не єдиним елементом конкретики стали відсилання до "цифрової економіки". А зараз цифрова економіка і наслідки розвитку інформаційних технологій звучать у кампанії чи не частіше за всі інші теми. А передвиборчий блок Меркель ХДС/ХСС обіцяє виборцям здійснити "цифровізацію" німецької економіки.

А минулого тижня Меркель дала велике інтерв'ю німецьким видеоблогерам, увійшовши в дисонанс з іміджем канцлерін, яка не прагне публічності.

Передбачається, що спілкування з "акулами Youtube" дозволить ХДС/ХСС залучити молодих виборців. Останні, до речі, вже цілком можуть вважатися "поколінням Меркель", адже сьогоднішні 18-річні (вік виборчого права в Німеччині) пішли в школу як раз у 2005 році і навряд чи свідомо пам'ятають її попередників.

Втім, особистість Ангели Меркель не позбавлена суперечностей.

Ми вже згадували: низка її опонентів дорікають, що канцлерін уникає конкретики. Та одночасно інша частина критиків стверджує протилежне. Die Zeit, наприклад, пише про схильність Меркель до конкретних завдань і зазначає, що їй бракує стратегічного бачення.

Меркель звикла до стратегії "малих кроків". Але в умовах мінливого світу цей підхід сковує як дії в державі, так і залученість Німеччини в міжнародні справи.

Хай там як, Меркель залишається лідером гонки і з високою ймовірністю залишиться канцлером. Але хто буде її партнерами?

У попередні періоди взаємодія з партіями, основою риторики яких є економіка і соціальна сфера – СДПН і Вільна демократична партія, якнайкраще підходить до політичної манери Меркель. Один із цих варіантів коаліції може повторитися і восени.

Однак зараз з'явився ще один сценарій.

Тепер у партії Меркель лунають голоси на користь коаліції з візіонерами "Союзу90/Зелених", які часом "перегинають палицю" у політичних прагненнях.

Чи наважиться канцлерін доповнити свою схильність до конкретики стратегічним баченням, яке не завжди збігається з її позицією?

Наразі це – одна з найбільших інтриг нинішньої парламентської кампанії в Німеччині.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка