Напівсепаратистський анклав: чим загрожує новий конфлікт між Молдовою та її автономією

Росія намагається зупинити на її шляху до Євросоюзу не тільки Україну. У Росії не раз натякали, що проєвропейський курс Молдови може коштувати Кишиневу втрати не тільки Придністров'я, а й Гагаузії; і справа не обмежується одними лише погрозами. Автономний регіон Молдови, який здавна є головним болем для Кишинева, тепер стає таким і для Києва. Недарма саме в Гагаузії, як стверджується, вербували бойовиків на Донбас.

Молдовський портал NewsMaker аналізує нинішні взаємини Кишинева і Комрата. "Європейська правда" з дозволу наших молдовських партнерів публікує статтю про ситуацію в Гагаузії; текст републікується з редакційними правками і поясненнями для українського читача.

* * * * *

Гагаузьку автономію в складі Молдови вважають прикладом мирного і успішного вирішення міжетнічного конфлікту на пострадянському просторі. Однак через 23 роки після створення на півдні Молдови автономії Кишинів все ще дивиться на Гагаузію з осторогою.

За понад двадцять років Гагаузька автономія так і не стала успішним прикладом інтеграції для Придністров'я, яке так і залишається невизнаним.

У Тирасполі і чути не хочуть про гагаузьку модель врегулювання, а відносини між Кишиневом і Комратом (столиця автономії) регулярно загострюються. Значна частина молдовської політичної еліти підозрює гагаузів у сепаратизмі, хоча прямо й відкрито про це мало хто говорить.

Останній конфлікт стався цього літа, і він досі не вичерпаний.

23 роки самотності

Гагаузія – автономія на півдні Молдови, біля українського кордону. Тут компактно живуть гагаузи, що складають 4,6% населення країни. Закон, який надає їй автономного статусу, парламент Молдови ухвалив у грудні 1994 року. Це стало результатом непростого компромісу між Кишиневом і Комратом після чотирьох років протистояння, протягом яких Гагаузія разом з Придністров'ям була де-юре невизнаною, але фактично незалежною державою – Гагаузькою Республікою.

Ще тоді уряду і парламенту Молдови було наказано за шість місяців привести законодавчу базу Молдови у відповідність до закону про Гагаузьку автономію. На практиці цього так і не було зроблено – велика частина законодавства країни досі не враховує, що в складі держави є автономія з особливими правами і повноваженнями.

За 23 роки невирішеність цієї проблеми не раз ставала причиною загострення відносин між Кишиневом і Комратом.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що тоді як Кишинів веде курс на європейську інтеграцію, Комрат дивиться в бік Росії.

Водночас влада автономії налагоджує співпрацю не тільки з регіонами Російської Федерації, а й з Придністров'ям. Це викликає жорстку реакцію в Кишиневі і стає приводом для звинувачень у сепаратизмі.

Жителі Гагаузії досі погано інтегровані в молдовське суспільство. В автономії говорять переважно російською мовою і погано володіють державною, тому гагаузи надають перевагу російським ЗМІ, а не молдовським. А європейську інтеграцію гагаузи переважно асоціюють не зі вступом до Євросоюзу, а з об'єднанням з сусідньою Румунією.

Політичні еліти Кишинева не приділяють регіону особливої ​​уваги. Зазвичай про автономію згадують перед виборами або коли Комрат висловлює невдоволення з того чи іншого приводу.

Про те, що Гагаузія – один з найбільш проросійських регіонів країни, наочно свідчать результати президентських виборів 2016 року. Ігор Додон, який побудував виборчу кампанію на тезі про необхідність зближення з Росією, набрав в автономії більше 99% голосів.

Але, як не дивно, більшість у гагаузькому парламенті контролює правляча в Молдові Демократична партія, яка декларує проєвропейський курс.

Це стало можливим завдяки одномандатній системі обрання депутатів до парламенту автономії. На виборах перемогли в більшості своїй незалежні кандидати, проте потім в результаті переговорів вони раптом опинилися у фракції демократів.

У лютому 2014 року в Гагаузії провели референдум про ставлення до зовнішньополітичного курсу країни і про право на самовизначення в разі втрати Молдовою незалежності. У Кишиневі гагаузький плебісцит заздалегідь назвали сепаратистським, а його результати – незаконними.

Скандальний референдум, проте, допоміг привернути до проблем автономії увагу центральної влади та міжнародної спільноти.

За посередницької, експертної та фінансової підтримки зовнішніх партнерів молдовські та гагаузькі депутати проводили зустрічі, відвідували європейські країни, вивчали їхній досвід функціонування автономій. Результатом роботи другої такої депутатської групи стали перші три законопроекти, покликані закласти основу подальшої гармонізації законодавства.

Літнє загострення

Під завісу весняно-літньої сесії парламент розглянув пакет з трьох законопроектів, які стосуються автономії і були зареєстровані в парламенті ще 2016 року. Два з них затвердили відразу в двох читаннях, але у відредагованому вигляді.

Запропоновані депутатами молдовського парламенту поправки до проектів не влаштували Комрат і спровокували скандал.

Народні збори Гагаузії (НЗГ – парламент автономії) виступали проти того, щоб Гагаузія належала до другого рівня управління, і наполягала на запровадженні в рамках адміністративно-територіального устрою Республіки Молдова особливого рівня управління для Гагаузії.

У парламенті Молдови на умовах анонімності стверджують, що деякі запропоновані НЗГ поправки "небезпечні". Зрештою, усі "підозрілі" пункти усунули і закони прийняли у відредагованому варіанті. У Кишиневі це назвали компромісом, заявивши, що була знайдена "золота середина".

У Комраті з "компромісом" не погодилися, вважаючи, що гагаузів знову обвели навколо пальця.

"Суть запропонованих поправок зводилася до того, щоб політичне керівництво країни визнало автономію і почало працювати з нею на рівних. Автономія не може бути прирівняна до району, тому ми просили привести законодавство у відповідність і ввести в ньому норму про особливий рівень управління. Ми за це билися багато років. Але віз і досі там", – заявив депутат НЗГ Сергій Чимпоєш, уточнивши, що реакція в автономії на те, що сталося – негативна.

Президент Ігор Додон тим часом поспішив з візитом в автономію і пообіцяв не підписувати закони, якщо в Комраті на цьому наполягатимуть.

Ситуація ускладнилася ще й тим, що гагаузи вимагали квоту (п'ять депутатів) для автономії при запровадженні змішаної виборчої системи в Молдові. Це обіцяв Гагаузії, в тому числі, президент Ігор Додон.

У затвердженому під завісу парламентської сесії проекті зміни виборчої системи з пропорційної на змішану, за яку голосувала і пропрезидентська Партія соціалістів, квоти для гагаузів не виявилося.

Відвідуючи Гагаузію, Додон спробував нейтралізувати скандал, пообіцявши, що буде домагатися для автономії створення трьох одномандатних округів. Ще два депутати з Гагаузії, за його словами, пройдуть за партійними списками.

Малими кроками

Як вийти з нинішньої ситуації і не допустити, щоб конфлікт загострився до критичного рівня? Єдиного рецепту, схоже, не існує.

Колишній віце-спікер молдовського парламенту, а нині експерт організації CMI (Crisis Management Initiative) Олександр Стояногло вважає, що ситуація вже зрушила з мертвої точки.

"Так, гагаузька сторона висунула своє бачення. Кишинів прийняв те, що він вважав за можливе і потрібне. У будь-якому разі ухвалення цих поправок – вже крок уперед", – сказав він в розмові з NM. Головне, за його словами, полягає в тому, що гагаузьке питання постійно присутнє в порядку денному молдовського парламенту.

Водночас керівник неурядової організації "Пілігрим-Демо" Михайло Сіркелі вважає, що те, що сталося в молдовському парламенті з гагаузькими проектами, свідчить про безперспективність обраного механізму для діалогу і необхідно розробляти інший.

За його словами, влада експлуатує тему "гагаузького сепаратизму", щоб продати Заходу історію про загрозу "російських танків".

"Так вони намагаються легітимізувати себе в очах партнерів, перш за все США. Легенда про російські танки, яку поки що успішно продають, тримається на трьох китах: придністровській загрозі, проросійському президенті та гагаузькому сепаратизмі", – заявив експерт.

Тому, каже Сіркелі, влада робить все, щоб підтримати такий образ Гагаузії: "Нещодавно в ЗМІ з'явилася інформація, що російські дипломати вербували бойовиків для ДНР і ЛНР. Все це пов'язали з Гагаузією. Активно обговорювалася і тема підписання угоди між НЗГ і Верховною радою Придністров'я".

Причому спікер парламенту Гагаузії, який підписав договір з Придністров'ям, є членом нібито проєвропейської Демпартії – правлячої політичної сили Молдови.

Все це дає підстави говорити: історія далека від фіналу.

"Європейська правда" стежитиме за розвитком подій.

Автор: Максим Андреєв, NewsMaker

Матеріал підготовлений за підтримки російськомовної Медіамережі