Першого вересня 2017 року сталося те, до чого Україна йшла три роки: набула чинності Угода про асоціацію з ЄС. "Європейська правда" опублікувала до цієї дати editorial "Асоціація на роздоріжжі: чому боротьба за угоду з ЄС не припиниться 1 вересня".

Та ця стаття від Люби Акуленко, керівниці профільної експертної організації, що досліджує виконання Угоди, доповнює наші думки. Її варто прочитати тим, хто прагне розібратися: чому Україна не встигає виконувати свої зобов’язання перед ЄС, та як змінити ситуацію, що склалася.

* * * * *

Отже, Угода про асоціацію набула чинності в повному обсязі. Поза сумнівом, це – наша історична перемога на міжнародній геополітичній мапі. Україна розвернулась в сторону ЄС тепер вже офіційно, в юридичній площині.

Проте тепер важливо не потонути в цій ейфорії. 

Адже історія нам показує, що не існує нічого безумовно стабільного, і в нинішні буремні часи дуже легко втратити те, до чого ми так довго йшли.

Щоб цього не сталось, нам

вже зараз треба сформувати нове амбітне завдання для України після Угоди про асоціацію.

Яким воно стане?

Чи буде це членство в ЄС, чи інтеграція в юридичний простір ЄС, чи глибша економічна інтеграція нашого бізнесу з європейським ринком, чи запровадження європейських стандартів у різних секторах економіки – цей вибір нам ще доведеться зробити.

Але нині, з практичної точки зору, це не має значення.

Адже що б ми не обрали, зараз на нас чекає складне домашнє завдання – повна імплементація Угоди про асоціацію, що на практиці означає адаптацію українського законодавства до вимог законодавства ЄС. Якщо ця робота не відбудеться – наше стратегічне завдання перетвориться на популістське гасло.

"Європейська правда" та Український центр європейської політики ще з 2014 року детально стежать за тим, як Україна виконує асоціацію. Адже відстежувати потрібно було не відсьогодні, не від офіційного "запуску" Угоди. УА почала діяти в рамках "тимчасового застосування", ще в листопаді 2014 року, нехай навіть в урізаному обсязі.

А згодом до цього обсягу додалося "серце" нашої Угоди з ЄС – її економічна частина.

Наш аналіз показує, що

в період з 2014 по 2016 рік із 58 зобов’язань, які мала виконати Україна в рамках адаптації законодавства, виконано лише 9.

Аналізуючи причини такої низької ефективності, ми виокремили групу проблем на стратегічному та тактичному рівнях, які перешкоджають виконанню Угоди про асоціацію.

Без їх вирішення ми і надалі не зможемо продемонструвати результати.

Стратегічні проблеми:

-        Відсутність політичної волі для виконання угоди на рівні президента, прем’єр-міністра та голів парламентських комітетів;

-        Незацікавленість різних політичних та економічних груп в адаптації законодавства.

Тактичні проблеми:

-        Слабка кадрова спроможність половини міністерств виробляти законодавчі акти;

-        Викривлення норм європейських директив.

Отже, почнемо з першого.

Стратегічні проблеми

На жаль, Угода досі не стала пріоритетом на найвищому політичному рівні.

Так, важливо, що торік в уряді нарешті з’явилася посада віце-прем’єра з питань європейської інтеграції, створення якої УЦЄП та ЄвроПравда добивалися півтора роки поспіль. Ця посада дає змогу налагодити процеси на операційному рівні в уряді та міністерствах: планування, моніторинг, аналіз відповідності європейським директивам. Проте її недостатньо для стратегічного рівня, коли виконання угоди впирається у вузькі бізнес-інтереси різних груп. Тут потрібна підтримка та жорсткий контроль з боку прем’єр-міністра та президента, як лідера найбільшої парламентської фракції.

Політична воля також відсутня у голів парламентських комітетів, які є важливими ланками в процесі адаптації законодавства. Дуже часто саме вони блокують винесення євроінтеграційних законопроектів на голосування.

До прикладу, коли Хорватія виконувала схожу угоду, урядові наради з приводу виконання угоди відбувались щотижня і вів їх особисто прем’єр. Міністри регулярно доповідали про прогрес та проблеми у виконанні угоди.

Український уряд провів схожу нараду лише один раз у травні, коли Сенат Нідерландів ратифікував Угоду про асоціацію.

Якщо нам потрібні результати, Кабмін має проводити такі засідання щомісяця.

Також потрібно проводити окремі наради із головами парламентських комітетів, щоб максимально посилити процес виконання нашої Угоди з ЄС. Адже нині Верховна рада – одна з найслабших ланок у цьому процесі.

Ще одна проблема – блокування з боку різних бізнес-груп. Цей процес є закономірним для країни, в якій протягом 26 років бізнес працював непрозоро. Європейські директиви запроваджують прозорі правила для українського бізнесу. Це вигідно більшості бізнесів – але не тим, хто звик працювати "на договорняках".

Також наш бізнес звик до радянської системи стандартизації, а запровадження європейської системи для низки виробництв є затратним процесом.

З усіма цими бізнес-групами доведеться або вести постійний діалог, переконуючи і шукаючи консенсус, або ж постійно долати їх. А для цього не обійтися без впливу на високому політичному рівні. Потрібна допомога та підтримка прем’єра, міністрів та голів профільних комітетів Ради.

Для прикладу, наразі українські аграрні групи чітко усвідомлюють експортні вигоди від угоди і сприяють адаптації законодавства. В більшості інших сфер, в яких ми теж маємо здійснити адаптацію законодавства (митниця, транспорт, екологія, громадське здоров’я тощо) такого розуміння немає. 

Тактичні проблеми

Наразі міністерства можна поділити на дві групи.

Перші – це ті, де вже є професійні кадри, що розуміють європейську тематику і готові до адаптації законодавства, другі – ті, які таких кадрів не мають.

В Угоді про асоціацію визначено, що

до 2025 року ми повинні впровадити в українське законодавство близько 600 актів ЄС.

Без професійних юристів з права ЄС у міністерствах така адаптація буде відбуватись повільно та несистемно. Одних лише зусиль Офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції буде недостатньо.

Проблема викривлення норм ЄС постає дуже гостро, коли євроінтеграційні законопроекти дискутуються у профільних комітетах парламенту. Саме тут найбільш відчутний вплив бізнес-груп, не зацікавлених у виконанні вимог ЄС.

Щоби зупинити європейські норми, їх сутність викривлюється, і в інформаційний простір "запускають" хибні трактування, збурюючи людей проти європейських реформ.

До прикладу, норма ЄС щодо необхідності відновлення обов’язкового техогляду автомобілів (в ЄС є такий техогляд, адже справний технічний стан автомобілю є запорукою безпеки на дорогах) сприймається як повернення до старих корупційних норм. При цьому майже ніхто не згадує, що техогляд необхідно відновлювати не через структури, підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, а через незалежні СТО, що не залишає місця для старих корупційних схем.

Таких прикладів багато, вони створюють негативний дискурс у суспільстві і дають аргументи тим групам, які не зацікавлені у виконанні Угоди про асоціацію.

* * * * *

Звісно ж, усі перелічені проблеми не є катастрофічними, їх можна вирішити за допомогою тієї ж політичної волі.

Проте треба розуміти, що швидкість має значення.

Неефективне виконання Угоди про асоціацію може мати потенційні негативні наслідки для українських експортерів – аж до призупинення нашого експорту до Євросоюзу. 

Також необхідно враховувати і те, що відсьогодні, тобто з 1 вересня, європейці отримали юридичне право офіційно піднімати перед нами питання ефективності виконання Угоди Україною.

І на ці претензії доведеться відповідати.

Особливо – якщо ми прагнемо до амбітнішої мети, аж до членства в ЄС.

Тому, якщо президент Порошенко справді хоче взяти на "щит" ідею подальшого зближення з Євросоюзом, йому варто поцікавитися, в якому стані нині перебуває виконання Угоди про асоціацію.

Необхідно мати чітке уявлення про проблеми, які перешкоджають виконанню угоди, і чіткий план їх подолання.

Автор: Любов Акуленко,

виконавчий директор ГО "Український центр європейської політики",
для "Європейської правди"

Читайте також:

Асоціація на роздоріжжі: чому боротьба за угоду з ЄС не припиниться 1 вересня