Про українсько-польський кордон нині згадують у зв’язку з його штурмом Міхеїлом Саакашвілі та його соратниками.

Та Саакашвілі поїхав, а проблеми на кордоні, де конче не вистачає пунктів перепуску, лишилися і надалі.

А навантаження на єдиному пішохідному пункті перетину кордону з Польщею взагалі заслуговує щонайменше на відверту лайку (до слова, йдеться про той самий пункт Медика–Шегині, де кордон перетнув Саакашвілі).

Із тим, що ситуація критична, згодні всі. Принаймні, на словах.

І Київ, і Варшава здавна кажуть про потребу якнайшвидше її виправити і побудувати нові прикордонні переходи (не лише автомобільні, але також для пішоходів і велосипедистів), але...

Кілька років виявилося замало українському урядові, щоб додати в угоду про рух у новому пункті пропуску лише чотири слова: "та пішоходів і велосипедистів". Для кількох причетних відомств – прикордонників, ДФС, МЗС і, звичайно ж, нашого посольства у Варшаві – це виявилося надскладним завданням.

І якщо Київ не змусити заворушитися вже зараз, пішохідний пункт пропуску так і не буде побудований.

Ситуація на кордонах з іншими державами є до болю схожою – через незрозумілу затримку з українського боку заморожений запуск додаткового руху на кордоні зі Словаччиною, хоча з боку ЄС всі роботи виконані...

Але почнемо з польської ділянки.

Байдужість України

Черги на кордоні у першу чергу б’ють по громадянах України, а не Польщі. Українці перетинають кордон значно частіше, ніж поляки, а коли йдеться про пішохідний перетин – відмінність ще вища.

Не дивно, що у Польщі немає значного суспільного тиску на владу з цього приводу. Більшість польських ЗМІ ігнорують проблеми на кордоні, через що польські чиновники бувають щиро здивовані інформацією про те, що відбувається на кордоні.

Та чому до вирішення проблеми так байдуже ставиться українська влада?

Нагадаємо, свого часу, після публікацій Port Europa та ЄвроПравди, у справу втрутилися посол Польщі в Україні Ян Пєкло та 29 депутатів польського Сейму, які підтримали депутатськими запитами ініціативу про те, щоби дозволити пішоходам та велосипедистам перетинати кордон.

Йдеться про новий пункт пропуску Мальговиці–Нижанковичі, будівництво якого розпочнеться найближчим часом.

Відповідь польського МЗС і МВС була позитивною.

Обидва відомства визнали, що пропуск пішоходів на цьому переході потрібний і пообіцяли порушити це питання перед українською стороною. Нижче – цитата з однієї з найновіших відповідей польського МЗС, за підписом держсекретаря Яна Дзєдзічака, на депутатський запит на тему Мальговиць:

"Попри те, що початкова угода між урядами Польща та України щодо cтворення дорожнього пункту пропуску Мальговиці–Нижанковичі від 19.09.2012 не передбачала пішохідного руху, Комісія з питань облаштування державного кордону, враховуючи потребу в ньому, постановою номер 9/2015 від 6.08.2015 схвалила обґрунтування інфраструктури переходу, яке передбачає також запуск пішохідного руху...

Питання зміни обсягу руху... потребує також формального підтвердження двома сторонами. Зараз питання опрацьовується українською стороною. Українська сторона підтвердила зацікавленість у прилаштуванні пункту пропуску Мальговиці–Нижанковичі для потреб пішохідного руху.

14.03.2017 МЗС України відправило ноту, в якій інформувало, що в Україні тривають внутрішні процедури, закінчення яких є необхідним для внесення змін до міжурядової угоди".

Відтоді минуло вже майже півроку, та справа не зрушилася з місця.

Тим часом Підкарпатський воєвода саме зараз береться за підготовку проектної документації для будівництва переходу і мусить спиратись на нинішній юридичний статус… який не передбачає пішохідного руху.

А отже, через зволікання дипломатів пішохідна інфраструктура тут, найімовірніше, не з’явиться.

Посольство без реакції

Ми вже згадали, що у грудні 2016 – січні 2017 автор цих рядків, Якуб Логінов, звертався з цього приводу до українського та польського послів та до багатьох депутатів обох парламентів. На це звернення позитивно відреагували і посол Ян Пєкло, і 30 польських депутатів, які склали депутатський запит, і українські парламентарі.

Єдиним, хто тоді взагалі не відповів на лист, був посол України в Польщі Андрій Дещиця. Звернення до посла було надіслане на адресу посольства 2 січня 2017 року о 01:13. До слова, період Новорічних свят не може бути жодним виправданням – адже 2, 3, 4 та 5 січня були в українському посольстві звичайними робочими днями. Та й свята давно завершилися, а відповіді немає і досі.

Не допомогли отримати відповідь також неодноразові "теги" як самого Дещиці, так і профіля посольства на Facebook та їх згадування в Twitter із запитаннями про те, коли чекати на відповідь і чи взагалі лист дійшов... З послом Пєклом та депутатами Сейму таких проблем не було – були і відповіді, і реальні дії.

Звісно, імовірно, що лист "загубили" працівники посольства, і вони ж надалі ігнорували запитання у соцмережах, але наявну проблему в комунікації це аж ніяк не зменшує...

Звісно ж, посольство не було головним "гальмом" у цьому процесі – "підготовка" змін до угоди застрягла в Києві.

Вже під час підготовки до публікації статті, підготовленої Port Europa, ЄП все ж отримала коментар Андрія Дещиці про ситуацію. Посол підтвердив, що Україна понад півроку тому таки почала внутрішньодержавні процедури погодження змін до угоди (хоча поляки пропонували зробити це щонайменше з 2015 року).

"Станом на сьогодні в Україні тривають внутрішньодержавні процедури щодо погодження тексту угоди. Відповідальним відомством є ДФС. Польська сторона чекає на офіційне повідомлення української сторони про їхнє завершення", – йдеться у роз’ясненні посольства.

Щоби оцінити абсурдність ситуації, нагадаємо: всі ці зміни, які Україна так довго та болюче погоджує, обмежуються "аж" чотирма словами, які мають бути додані в угоду: поруч зі згадкою про автомобільний рух треба додати чотири слова про велосипедистів та пішоходів.

І все!

На пішохідному пункті у Шегіні - вічні черги. Фото kwidoo-travel.com

Навіть кошти на спорудження інфраструктури з українського бюджета не потрібні! Адже всі роботи будуть виконані нашими сусідами. "Пункт пропуску має бути збудований на території Республіки Польща і в ньому планується запровадити спільний прикордонний і митний контроль", – йдеться у поясненнях нашого посольства в Варшаві.

Схоже, українській стороні бракує головного – бажання.

Воєвода не чекатиме

Польська сторона прямо каже: через зволікання України перехід буде збудований без пішохідного термінала.

"Чинна угода з українською стороною не передбачає контролю для пішохідного руху… Підписання відповідної угоди (зі змінами) дозволило б провести проектування, а потім будівництво в Мальговицях інфраструктури для прикордонного контролю пішохідного руху", – повідомила портал Port Europa Малгожата Ваксмундзка-Шарек, прес-секретар Підкарпатського воєводи.

При цьому у воєводстві наголошують:

час, коли ще можна щось змінити, добігає кінця.

"Початок будівельних робіт планується на 2018-2020 роки", – відповіли у воєводстві на запит Port Europa, при цьому зазначили, що лише в разі зміни договірної бази до проекту будуть внесені зміни.

Наразі ще можна запобігти незворотнім діям. Та чи стане в української сторони часу та сил зробити у наступні тижні те, на що не знайшлося часу протягом кількох років?

До слова, тут є певне протиріччя у розумінні ситуації українською стороною. В посольстві, схоже, вважають, що в проекті вже зараз є пішохідна смуга.

"За отриманою в Міністерстві внутрішніх справ і адміністрації Республіки Польща інформацією, під час розробки проектно-кошторисної документації з будівництва цього переходу Підкарпатський воєвода від самого початку передбачив можливість запровадження пішохідного руху", – йдеться у коментарі, який наданий дипмісією на запит ЄвроПравди.

Не Польщею єдиною

Важлива деталь: формальні дії, які "зав’язли" на погодженні в Києві, зокрема в ДФС, не обмежуються українсько-польським кордоном.

На кордонах з іншими країнами ЄС трафік трохи нижчий, ніж на польській ділянці, хоча від літа 2017 року, коли Україна отримала омріяний безвіз, навантаження зросло і там. Щоправда, з можливістю перетнути кордон ЄС пішки чи то на велосипеді – всюди однаково погано.

Цього тижня в Port Europa отримали оновлену відповідь від уряду Словаччини про те, що заважає запустити пішохідний та велосипедний рух на переході Ужгород–Вишнє Нємецьке.

"Європейська правда" вже писала про цю історію (див. публікацію "До безвізу не готові: що гальмує будівництво переходу на кордоні зі Словаччиною"). ЄС переобладнав прикордонний пункт зі свого боку, але Україна не поспішала робити те саме. Станом на кінець минулого року роботи лишалися "підвішеними" через проблеми з тендером.

Минув майже рік. Може, тепер все добре? Та де там...

Україна не має чим похвалитися не лише у питанні тендера, але також у паперовій роботі!

"Реконструйований перетин кордону (зі словацької сторони) був офіційно відкритий в жовтні 2015 року, і реконструкція включала створення коридору для пішоходів та велосипедистів... Нині Міністерство фінансів Словаччини чекає на остаточну відповідь від України щодо згоди на внесення змін до протоколу (щодо порядку перетину кордону)", – йдеться у письмовому коментарі словацької сторони.

То в чому причина? Чому Україна послідовно гальмує всі полегшення у русі своїх громадян до ЄС? І чи є шанс виправити ситуацію?

Тут варто нагадати про ще одну історію. Не так давно з вини Державної фіскальної служби Україна втратила європейські кошти, які ЄС хотів виділити нашій державі на обладнання пунктів перепуску на кордоні. Йдеться про чималу суму – 9,3 млн євро, термін використання якої сплив цього року. У вересні в інтерв’ю ЄвроПравді віце-прем’єр з євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе визнала, що проблема є, і зараз Київ намагається домовитися з ЄС щодо права на використання коштів. Від себе додамо, що шанси на успіх – не надто високі.

Залишається загадкою, чим думали в ДФС у попередні роки, коли заводили ситуацію у глухий кут, але можна констатувати: одна з точок гальмування вже відома.

Хочеться сподіватися, що після історії з втраченими грошима в уряді нарешті звернуть увагу на цю проблему не лише на словах, але й на ділі. Хоча, зважаючи на пасивність українського уряду у попередні роки, впевненості в цьому немає.

Автор тексту: Якуб Логінов, портал Port Europa

(редакторські правки та українська частина – Сергій Сидоренко, "Європейська правда")