Міграційна криза, що була темою №1 у Європі ще пару років тому, поступово вщухає. Кількість біженців та мігрантів значно зменшилася. Після переговорів з ЄС Туреччина стала краще контролювати не тільки свої морські кордони, але й турецько-сирійський.

Але чи не є такий прогрес оманливим?

Адже маршрути міграції постійно модернізуються залежно від нових заборон та посилення контролю. Мафія та дрібні бандити за ці роки побудували цілу мережу "агентств з контрабанди". Старий рибацький човен доправить до ЄС будь-кого, хто має декілька тисяч доларів.

Прикордонна агенція ЄС Frontex сьогодні інформує про вісім головних міграційних маршрутів, які можна розділити на три основних напрямки: західний, центральний та східно-середземноморський.

З кінця 2014 року центральний напрямок – з Алжиру, Тунісу або Лівії до Італії через Середземне море – за кількістю почав поступатися східному. Саме в цей час поглиблювалася криза та воєнна ситуація в Сирії. "Ісламська держава" брала під контроль провінцію за провінцією.

Тому не дивно, що в 2015 році східносередземноморським маршрутом скористалися понад 800 тисяч біженців та мігрантів. Центральним – менше 200 тисяч.

Сьогодні в центрі уваги – знову центральний маршрут. Після вищезгаданих переговорів з Туреччиною, а ще більше – після неодноразових намагань закрити Балканський маршрут як контрабандисти, так і самі мігранти та біженці обирають інші шляхи. Спочатку – оминаючи Угорщину, яка відгородилася вже двома величезними мурами. З 2015 року – ще й Хорватію, Сербію та Македонію.

Повідомлень про перехоплення чергового човна з Лівії біля берегів Італії цього року вистачає. Британська The Guardian днями навіть розповіла історію про елітних біженців, які готові платити за "квиток" до Європи більше 8 тис. євро. Найцікавіше для нас у цій оповіді те, що

10-метрова яхта, на якій перевозили таких мігрантів, ходила під українським прапором.

Капітаном був теж українець – 35-річний Андрій, який приїхав до Європи у пошуках роботи та, як йдеться у тексті, ховаючись від армії.

Щотижня на пісок берегів Італії ступають тисячі ніг гостей з іншого континенту. Міжнародні організацію кажуть про 120 тисяч іноземців, які прибули цього року з тієї ж Лівії.

Після повалення влади Муаммара Каддафі у 2011 році контрабанда людей до Європи в Тріполі і Тобруку набула масового характеру. По-перше, це сталося через брак контролю і відсутність централізованих органів безпеки в країні.

По-друге, заробляти на цьому тепер міг кожен, хто мав підтримку місцевих угруповань. У країні, де функціонує декілька урядів, а ділянки території знаходяться під контролем різних збройних формувань, складно говорити про боротьбу з торгівлею людей.

Хоча Євросоюз та міжнародні організації не втрачають надії.

Варто згадати про військові операції та підтримку лівійських прикордонних служб, про що йшлося ще у 2016 році, коли було продовжено операцію "Софія". Було заарештовано більше сотні контрабандистів і вилучено близько 500 човнів, та ситуація особливо не змінилася. Кількість біженців та мігрантів, що прибули до Італії, не зменшилася.

Нова проблема – правозахисні групи, яких підозрюють навіть у зв’язках з контрабандистами задля порятунку човнів із біженцями. Міністри внутрішніх справ країн ЄС на засіданні в Таллінні дійшли висновку, що такі дії

NGO заохочують мігрантів до спроб перетнути море.

Дієвим рішенням була пропозиція Європейської комісії. Брюссель запропонував Риму прийняти так званий кодекс поведінки для недержавних організацій, які здійснюють порятунок біженців та мігрантів. Документ був прийнятий і підписаний у двосторонньому порядку більшістю рятувальних організацій.

Говорячи про ці перипетії, треба згадати ультраправий рух Identitarian movement, який часто пов’язують з Кремлем. Прихильники традиційних цінностей та ідеї національної ідентичності вирішили в цей час зірвати будь-які рятувальні операції вищезгаданих організацій.

Через краудфандінг вони зібрали кошти для придбання човна, щоб на Середземному морі залякувати правозахисників. Хоча згодом риторика ультраправих змінилася. Тепер вони стверджують, що лише контролюють те, як "позадержавні організації дотримуються вищезгаданого кодексу".

Інша спроба ЄС стримувати потік біженців теж була не дуже результативною. Йдеться про ідею виділення коштів Лівії та покращення інфраструктури для біженців. Така ініціатива, звісно, була розкритикована правозахисними організаціями, оскільки країна є небезпечною, і досить негуманно робити біженців заручниками бандитів, озброєних угруповань та джихадистів.

Виникає питання: де ж тут прогрес у вирішенні міграційної кризи?

Але на тлі невдалих спроб ЄС вирішити цю проблему серпнева статистика показала несподівані цифри – потік біженців із Лівії до Італії зменшився на 85%.

Виходить, дії ЄС призвели до успіху? Не зовсім. Тоді постає питання, завдяки чому такого результату було досягнуто. І тут виникають дуже неприємні підозри.

За інформацією The New York Times, дуже схоже, що

Рим, залишившись сам на сам з проблемою, знайшов успішне, але не зовсім законне рішення.

Італію звинувачують у виплаті коштів лівійським воєначальникам та бандитам, щоб призупинити міграцію. У матеріалі The New York Times йдеться про те, що правозахисники прирівнюють центри для біженців у Лівії до концентраційних таборів, але Рим задля власних цілей закриває на це очі.

Італійські політики заперечують виділення хоч одного євро лівійським військовим або "повстанцям", виправдовуючи такі успіхи виключно дипломатією. Хоча подібне відкидає усі зусилля на роки назад, до епохи Каддафі, коли лівійський лідер вимагав в Італії десятки мільйонів доларів, аби стримувати міграцію.

Такі заяви у бік Риму лунають не вперше. Раніше країну звинувачували у виплаті $5 млн контрабандистам, аби ті на місяць призупинили переправи. І який результат? Знову статистика показала рекордні низькі цифри.

Ситуація дуже нагадує пік кризи біженців. Коли будівництво мурів на східних кордонах ЄС, здавалося, вже вирішило проблему, мігранти змінили маршрут, від чого найбільше стала потерпати Італія.

Тепер є підстави говорити, що Рим, пішовши на досить сумнівні кроки, все ж вирішив свою проблему.

Однак вже незабаром варто чекати нового пожвавлення притоку мігрантів – уже через нові маршрути.

Автор: Євген Приходько,

журналіст, Польща