Попри оптимістичні для Ангели Меркель прогнози, що передбачають сприятливий для Християнсько-демократичного союзу (ХДС) результат виборів, ситуацію все ж можна описати словами її опонента та екс-очільника уряду ФРН Ґерхарда Шрьодера: "Нічого ще не вирішено".

Саме ця фраза описує 39% виборців, які поки що, за даними опитування Der Spiegel, не визначилися з власним вибором. Вони, вочевидь, робитимуть його в останні дні кампанії, чи навіть в кабіні для голосування.

І оскільки Німеччині притаманна порівняно висока для Європи явка (71,3% на виборах 2013 року), можна стверджувати, що цей виборець здатний вплинути на результати перегонів.

Водночас впродовж останніх тижнів кампанії відбулася ціла низка подій, котрі теж можуть вплинути на підсумки виборів.

Курс на Схід

На початку вересня канцлерка Меркель продовжувала передвиборчі поїздки країною. При цьому її турне західними регіонами Німеччини поволі завершилося, продовжившись у східній частині держави.

З колишньою НДР пов'язана значна частина життя й початок політичної кар'єри канцлерки. До того ж упродовж тривалого часу низкою регіонів німецького Сходу керували саме християнські демократи.

Тож здавалося, що кампанія в політичній вотчині Меркель не супроводжуватиметься труднощами. Однак вони з'явилися.

Головна проблема – радикалізація суспільства перед перегонами. Саме на ній грають німецькі євроскептики з "Альтернативи для Німеччини" (AfD).

Остання політсила наповнила німецьку політику низкою скандалів напередодні виборів. По-перше, один з членів президії партії та "канцлерського дуету" AfD Александр Ґауланд закликав на початку вересня "утилізувати в Туреччині" уповноважену федерального уряду з питань біженців та міграційної політики соціал-демократку Айдан Озоґюз, туркеню за національністю.

Під час останніх мітингів вже пролунали заклики до "утилізації" самої Меркель та вигнання "непотрібних мігрантів".

До цього додалися й інші способи висловлення невдоволення на кшталт закидання голови уряду чи її автомобіля помідорами чи яйцями.

Чому ж так відбувається? Чому на тлі сприятливої економічної ситуації, скорочення безробіття та підвищення заробітних плат канцлерка, котра змогла забезпечити такі оптимістичні результати, стикається з доволі радикальним протестом? І чому з не менш негативним сприйняттям має справу також і її основний суперник, "есдек" Мартін Шульц, який іде на вибори з більш соціально орієнтованими гаслами і якому євроскептики не влаштовували таких "ефектних" прийомів?

Справа в цілій низці структурних проблем, які накопичилися на німецькому Сході за 25 з лишком років, що минули з часу німецького об'єднання.

І йдеться не лише про рівень розвитку промисловості, сфери послуг, фінансів чи інфраструктури. Йдеться радше про комплекс причин як економічного, так і соціального чи навіть ментального плану.

Перехід від планової до ринкової економіки спричинив закриття низки підприємств чи скорочення штатів на тих, що збереглися. Як наслідок, рівень безробіття на Сході Німеччини досі вищий за західнонімецькі показники. Особливо гостро в даному випадку сприймається безробіття серед молоді.

Іншим болючим питанням є різниця між "західними" й "східними" пенсіями. Гостроти ситуації додає й відсутність у німецькому законодавстві поняття мінімальної пенсії. Тож ті колишні громадяни Східної Німеччини, які не сплачували внески до системи пенсійного страхування через те, що колишня НДР виплачувала їх напряму з бюджету, мають наднизький рівень пенсійних виплат і часто мусять працювати понад встановлений законом 67-річний вік виходу на пенсію.

По-друге, як це не дивно, однак

східні німці відчувають, що вони недостатньо представлені в низці владних інституцій.

Це стосується як федерального рівня, так і східнонімецьких регіональних урядів.

Зокрема, нині зі східних німців у федеральному кабінеті, окрім канцлерки, котра зростала в Мекленбурзі, працює лише уродженка Саксонії-Анхальт міністр освіти Йоханна Ванка. Те саме стосується і східних регіонів, зазначає Die Welt, адже більшість урядовців у них часто є вихідцями із Заходу.

Одночасно західним німцям закидають те, що в їхніх землях "інтегровані" східні німці вкрай рідко займають керівні посади, а на Сході завдяки вихідцям із Заходу штучно створюється "скляна стеля" (себто неочевидне обмеження можливостей для кар'єрного зростання).

По-третє, відіграє свою роль і ментальний чинник. На Сході також достатньо тих, хто до певної міри ностальгує за соціалістичним періодом і вважає, що він недостатньо чи занадто негативно висвітлюється історіографією об'єднаної Німеччини. Сюди ж можна зарахувати й певне історично обумовлене несприйняття іноземців, адже за "старої доброї НДР усіх цих турків тут не було й вони не продавали тут свій дьонер".

Звісно, це не означає, що всі східні німці думають саме так, як було описано вище. Та ці моменти мають достатню суспільну гостроту.

І, як це не прикро, через 27 років виявилося, що провідні політсили чи то не знайшли на регіональному й федеральному рівнях достатньо важелів для того, щоб впоратися з цими проблемами, чи то банально набридли виборцям в плані риторики.

Показовий момент: віднедавна традиційно більш популярні в Східній Німеччині "Ліві", які зазвичай "говорили від імені" екс-НДР, стрімко втрачають популярність як серед молоді, так і серед осіб середнього віку.

Зміною виборчих настроїв вдало користується "Альтернатива для Німеччини". Перекинувши провини за соціальні проблеми на Європейський Союз, "партії істеблішменту" й біженців, її представники обіцяють міфічні робочі місця й підвищення соціальних виплат після відмови від євро, виходу з єврозони та вигнання мігрантів та грають на гостроті міграційної кризи.

Остання спроба порятунку "есдеків"

Слабкістю Меркель вже спробував скористатися її головний конкурент, лідер соціал-демократів Мартін Шульц.

Обидва політики взяли участь у спілкуванні з виборцями у форматі talk-show, що транслювалося по телебаченню. Саме тут канцлерка вкотре стикнулася з гостросоціальними питаннями Східної Німеччини.

У такій ситуації і головний "есдек" мав чи не ідеальну нагоду вкотре пояснити виборцям, що саме являє собою та "справедливість", якої прагне СДПН і яку Шульц зробив ключовим словом власної кампанії.

За відгуками ЗМІ, головний соціал-демократ впорався добре. В деяких темах йому це вдалося навіть краще, ніж канцлерці.

Водночас падінню рейтингів СДПН, окрім очевидної причини у вигляді перебування "есдеків" у "великій коаліції", можна знайти й інше пояснення. Зокрема, Die Welt звертає увагу на те, що соціал-демократи перестали бути "робітничою партією" в класичному розумінні.

Нині СДПН підтримують лише 19% робітників, що є членами профспілок,

свідчить нове дослідження Німецького інституту економіки (DIW). Основна ж частина виборців "есдеків" – представники "середнього класу", службовці та самозайняті особи.

Тепер статус "робітничої партії" більше пасує "Альтернативі для Німеччини", яка згуртувала навколо себе понад 24% робітників, що є членами профспілок, і цілком може претендувати на звання "робітничої партії чітких рецептів протидії негативному ставленню до осіб іноземного походження".

А отже, попри позитивні прогнози, німецькі вибори ще можуть підкинути не один неприємний сюрприз.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка