Попри титанічні зусилля представників Литви, розроблений ними "план Маршалла" для України так і не здобув популярності.

Вирішальним етапом у його просуванні мав стати саміт "Східного партнерства", але успіху тут немає: за даними ЄвроПравди, у документах саміту немає навіть побіжної згадки про таку ініціативу. В Єврокомісії напряму радять забути про цю ідею, а більшість країн-членів ЄС утримуються від її коментування.

Під тиском аргументів з Брюсселя в українському уряді вперше визнали неготовність Києва до впровадження амбітного плану допомоги.

Це, щоправда, не означає, що ідея похована: надання Україні масштабної підтримки лишається на порядку денному, без цього продовження зближення з ЄС перетворюється на надскладну задачу. Однак спершу Києву варто змінити принцип поводження з донорськими коштами.

Детальніше про це – в репортажі "Європейської правди" з форуму "Східного партнерства" в Таллінні.

Європейська політика скепсису

Про можливість схвалення "плану Маршалла" для України вперше було оголошено навесні 2017 року. Колишній прем’єр Литви Андрюс Кубілюс став головним лобістом цієї ідеї. На початку йому навіть вдалося досягти схвалення цього проекту на саміті ЄНП (детальніше в інтерв’ю "Є підтримка "плану Маршалла" для України, йдеться про 5 млрд євро на рік").

Але далі життя виявилося вже не таким прихильним до лобістів "плану Маршалла". Форум у Таллінні став яскравим підтвердженням цього.

Ні, про ідею не забули, навпаки – з неї, по суті, почався форум.

Білоруський дисидент Алесь Бєляцький, виступ якого відкривав захід, навіть запропонував розширити ідею Плану на інші країни "Східного партнерства". "Потрібні чіткі плани надання для України, Молдови та Грузії допомоги у вигляді нового "плану Маршалла". Якщо цього не буде, вони повернуться у відправну точку, в якій зараз перебуває Росія", – пояснив правозахисник.

Та немає сенсу в детальній роботі над планом, доки немає згоди тих, хто мав би давати гроші.

І от із цим – серйозна проблема.

Комісар Йоганнес Ган, відповідальний за Європейську політику сусідства, підтвердив, що в Єврокомісії отримали литовські пропозиції щодо нового "плану Маршалла". Але "отримали" – не означає "підтримали". Ган наголосив, що в ЄК ця ідея викликає сумнів, адже Брюссель, на його думку, і без того має достатньо інструментів для допомоги Україні.

"Зараз усі і всюди говорять про "плани Маршалла", є план для Африки, для України, ще для когось. Можна говорити, що є інфляція "планів Маршалла", – пожартував комісар.

На цьому проблем на вичерпуються.

В Литві покладали серйозні сподівання на саміт "Східного партнерства", який відбудеться в Брюсселі менше ніж за місяць – планували офіційно представити план для голів усіх держав та урядів ЄС і розраховували, що документ згадають у підсумковій декларації саміту. Це надало би "плану Маршалла" для України принаймні якийсь офіційний статус. Але із цим – не склалося.

"Європейська правда" отримала змогу прочитати проект підсумкової заяви саміту "Східного партнерства", схвалений у Брюсселі. Шість сторінок, понад 30 детально розписаних пунктів – і ані слова навіть про існування ідеї нової програми допомоги Україні.

А отже, ідея провести на початку наступного року конференцію донорів "плану Маршалла" для України, швидше за все, також втратила сенс.

Що робити з грошима?

Власне, заяви Гана в четвер не стали великою несподіванкою.

Раніше комісар вже виступав із тезою про те, що Україна вже зараз має купу програм допомоги і нова нічого не змінить. "Ми взяли на себе зобов'язання надати 12,8 млрд євро на проведення реформ. Не кажучи вже про фінансування, що пропонується Україні іншими донорами та міжнародними організаціями. У певному сенсі, "план Маршалла" для України вже діє", – пояснив він в інтерв’ю Eastbook.

Та на форумі в Таллінні сумніви щодо плану пролунали не лише від єврокомісара.

Від експертної спільноти були запитання: припустимо, що Захід вирішив надати Україні багатомільярдну допомогу. Що далі? Чи зможе Київ засвоїти її ефективно?

В уряді визнають: із цим є серйозні проблеми.

"Наразі у нас немає нормальної системи менеджменту допомоги, яку ЄС надає Україні. І це зменшує її ефективність", – заявила на дискусії щодо українських реформ, що відбулася в Таллінні, керівниця Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

До слова, проблеми з менеджментом європейської допомоги є таким собі "секретом Полішинеля". Про них відомо всім, перш за все – західним донорам.

І якщо запустити маховик схвалення такого "плану Маршалла" доти, доки Україна не буде готова прийняти допомогу – то ми з великою імовірністю... просто отримаємо відмову.

"Щодо інвестиційного плану є різні думки в уряді, але схоже, що нам варто почати думати про це (активну роботу над його просуванням) за кілька років. Наразі трохи зарано, спершу нам потрібно налагодити внутрішні процедури, щоби не стикнутися з негативним рішенням", – пояснила Стефанішина, коментуючи скептичні заяви Йоганнеса Гана.

Жоден з учасників дискусії не заперечив цю думку; натомість кілька експертів підтримали її.

"Звичайно, я нічого не можу сказати проти "плану Маршалла", але у мене є серйозні питання щодо нашої спроможності використати таку допомогу, – пояснив Юрій Вдовенко, член керівного комітету Форуму громадянського суспільства "Східного партнерства". – Приміром, у сфері децентралізації є купа допомоги, проекти ЄС, USAID, ULead, інших донорів. Але ефективність цих програм – досить скромна".

Стефанішина стала першим урядовцем, хто визнав, що надто категоричне "вимагання грошей" може повернутися проти України.

Тим більше, коли в ЄС не приховують скепсису щодо такої ініціативи.

Звісно, вона не є політиком, тож рішення щодо дій України ще має бути підтверджене на політичному рівні. Але сама по собі ідея відкласти активні переговори про "план Маршалла" і краще підготуватися до його виконання видається логічною.

По-перше, вже з наступного року Україна входить у передвиборчий період, коли проведення серйозних змін стає малореальним. Верховна рада, хвора на передвиборчий популізм, у цей період не буде затверджувати жорсткі та непопулярні реформи.

Йоганнес Ган у виступі в Таллінні окремо наголошував на цьому. "Вибачте, що маю це говорити, але рівень довіри (до готовності Києва проводити реформи. – Ред.) – не дуже високий", – заявив єврокомісар.

По-друге, вкрай малореально, що західні донори будуть готові обіцяти Києву серйозну допомогу, не знаючи, хто прийде до влади в 2019 році. Лише після наших парламентських та президентських виборів та після формування нового уряду буде сенс домовлятися про реформи – вже з новим керівництвом країни.

І по-третє, навесні 2019 року в ЄС також відбудуться вибори, а восени – зміниться склад Єврокомісії.

Чи будуть усі ці зміни на користь України, чи навпаки – наразі не знає ніхто.

Але схоже, що до того часу дискусії з ЄС про "план Маршала" для України не нестимуть багато практичного змісту.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",

з Таллінна