"Ямайка" чи уряд меншості: чим завершаться коаліційні переговори у Німеччині
Минулого тижня офіційно завершився перший етап зондування перспектив створення коаліції між Християнсько-демократичним союзом (ХДС) Ангели Меркель, Християнсько-соціальним союзом (ХСС) Хорста Зеєхофера, Вільною демократичною партією (ВДП) Крістіана Лінднера та "Союзом90/Зеленими" Катрін Гьорінг-Екардт та Джема Оздеміра. За партійними кольорами цю коаліцію називають "Ямайкою".
За цей час сторони встигли небагато – на стіл поки викладені карти з основними вимогами одна до одної. Про погодження позицій поки не йшлося. Вочевидь, цей процес розпочнеться вже цього тижня, коли потенційні коаліціанти працюватимуть у профільних робочих групах, та продовжиться до 16 листопада, коли лідерка християнських демократів планує завершити зондування.
В чому складність нинішніх переговорів?
Передусім, складність є навіть суто технічною – вперше після об’єднання Німеччини за столом перемовин знаходяться не три, а чотири партії (якщо виділяти баварський ХСС як окрему політсилу).
До того ж кардинально різняться обставини, в яких перебуває кожна з них. Так, на християнських демократів Меркель тиснуть зниження результатів під час парламентських виборів, програш ініційованих ХДС дострокових перегонів у Нижній Саксонії та необхідність активніше реагувати на порядок денний розвитку ЄС. Подібні настрої панують і у "зелених", котрі коливаються між участю в уряді з ХДС/ХСС і ВДП та сумнівною можливістю нарощувати рейтинги в опозиції.
Водночас їхні колеги з Християнсько-соціального союзу, здається, вже цілком живуть земельними виборами, що мають відбутися восени наступного року. Зокрема, хитається крісло під керівником ХСС Хорстом Зеєхофером, якому закидають не лише низький рейтинг політсили на виборах, але й негнучкість в управлінні.
На противагу цьому, чи не найкраще з потенційних коаліціантів почуваються "вільні демократи". Їхня стратегічна мета останніх чотирьох років – повернення до Бундестагу – більш ніж виконана. Представник ВДП Херманн Отто Зольмс навіть відкривав інаугураційне засідання нового скликання Бундестагу 24 жовтня. Тож питання участі чи неучасті у владній коаліції для партії Крістіана Лінднера нині не є критичним.
Як не дивно, але відносна згода серед потенційних коаліціантів "Ямайки" панує в питаннях соціального порядку денного. Так, сторони загалом згодні на зниження податків, особливо для малого бізнесу, домогосподарств з низьким рівнем доходу, багатодітних сімей та одиноких батьків/матерів.
Окрім того, планується вдосконалення пенсійної системи та поступове зрівняння пенсійних виплат у східній та західній частинах ФРН. Всі чотири політсили згодні інвестувати більше коштів в освіту і транспорт.
Згода панує також і в цифровій галузі – потенційні коаліціанти бажають вдосконалення інформаційної інфраструктури, розвитку широкополосного Інтернет-зв’язку та створення мережі електронних адміністративних послуг. Також учасники переговорів, в принципі, згодні з пропозиціями ХДС щодо підтримання курсу на доведення рівня оборонних витрат до 2% від ВВП в 2020 році та підвищення фінансування поліції.
Що ж роз’єднує потенційних коаліціантів? Передусім, це міграційні питання.
Їхнє вирішення шляхом встановлення верхньої межі прийому біженців, підвищення суворості міграційного законодавства та інтенсифікація процесів повернення біженців до регіонів, де ситуація стабілізувалася, є чи не ключовими вимогами баварського ХСС ще з часу розпалу міграційної кризи восени 2015 року.
На противагу цьому, "зелені" наполягають на продовженні нинішньої політики відкритих дверей і пропонують лише вдосконалити облік мігрантів з метою протидії потенційному тероризму. ВДП також не зовсім згодна з пропозиціями ХСС. "Вільні демократи", зокрема, наполягають на необхідності залучення кваліфікованої робочої сили до німецької економіки.
Іншим суперечливим питанням для коаліціантів є майбутнє європейської інтеграції. В той час як "Союз90/Зелені" в цілому розділяє пропозиції французького президента Еммануеля Макрона з поглиблення інтеграції у фінансовій сфері, зокрема, щодо створення спільного міністерства фінансів, йому опонують ХДС і ВДП. Останні, зокрема, наголошують на потребі в збереженні самостійної фінансової політики як ключового компоненту суверенітету.
Але чи не найбільш суперечливим моментом минулого тижня перемовин була екологічна політика з пропозиціями "зелених". Останні вийшли на переговори з суттєвим пакетом пропозицій, котрі для інших партій-учасниць зондування видавалися практично неприйнятними.
Це стосувалося насамперед встановлення чіткого терміну припинення експлуатації теплових електростанцій, що працюють на вугіллі, та використання дизельних двигунів на транспорті. "Зелені" пропонували здійснити ці кроки до 2030 року. Мета є справді амбітною, адже в 2016 році частка електростанцій, що працюють на кам’яному та бурому вугіллі, в балансі генерації електроенергії становила понад 30%, а понад 47% нових автомобілів, проданих в Німеччині в 2015 році, використовували дизельні двигуни.
Які ролі обрали собі учасники переговорів?
Християнські демократи вкотре реалізують чи не найобережнішу переговорну стратегію, утримуючись як від прямого висловлення своєї позиції, так і від демонстрації власного домінування як політичної сили, котра зібрала найбільшу частину голосів виборців.
Останнє цілком може бути пов’язане з непереконливістю виборчої перемоги для самого ХДС. В порівнянні з 2013 роком його результат знизився на понад 7%.
Нинішні 33% голосів виборців разом із критикою правого крила партії на адресу канцлерки і лідерки політсили навряд чи вселяють оптимізм у переговірників від ХДС. З іншого боку, така стратегія може бути частиною ролі самої Меркель.
Багаторічна керівниця німецького уряду має дуже широкий досвід знаходження компромісів та посередництва. Тож її своєрідна позиція модератора під час перемовин видається чи не природною. Водночас через неї канцлерка вкотре потрапила під шквал критики, будучи звинуваченою в небажанні розв’язувати суперечливі питання, відкладенні проблем на потім та відсутності волі й здатності до демонстрації влади.
Однак вже 6 листопада Меркель її продемонструвала, по-перше, встановивши 16 листопада кінцевим терміном зондування, а по-друге, закинувши недостатню відповідальність "тим силам, які педалюють проведення нових виборів" (маючи на увазі передусім "вільних демократів" Крістіана Лінднера).
Останнім, до слова, після чотирирічної перерви в присутності в Бундестазі та оновлення керівного складу бракує досвіду у великій політиці. До того ж, як вже зазначалося, з поверненням до парламенту ВДП виконала стратегічне завдання останньої чотирирічки. Тож участь в уряді не є для партії Крістіана Лінднера першочерговим пріоритетом.
Втім, чи не найбільшою проблемою для інших політсил – учасниць переговорів нині може стати ХСС.
Партія, по-перше, демотивована недостатньо високим результатом на федеральних виборах, по-друге, розгублена на тлі порівняно високого результату євроскептиків з "Альтернативи для Німеччини" в Баварії, що став реальністю попри її власну антиміграційну риторику, по-третє, розділена між прихильниками політики Меркель та негнучкої лінії Хорста Зеєхофера.
"Союз90/Зелені" одразу після початку зондування пішов на підвищення ставок, розпочавши переговори з висування на перший план найбільш суперечливих тем. Цьому можна знайти принаймні два пояснення.
По-перше, частина "зелених" бажає долучитися до формування уряду та вважає невдачу попередніх коаліційних перемовин 2013 року вагомою політичною поразкою для партії. Представники правого та центристського крила політсили, що дотримуються такої позиції, вважають, що з урядових кабінетів впроваджувати партійний курс набагато легше, ніж з місць опозиції в Бундестазі.
По-друге, "Союз90/Зелені" є найменшим гравцем потенційної "Ямайки" – на виборах йому вдалося зібрати лише 8,9% голосів виборців. Тож з його боку спроба підвищення власних акцій та подальші поступки виглядають цілком логічно.
Уряд меншості
В принципі, навряд чи хтось очікував скільки-небудь конкретних рішень від першого етапу навіть не коаліційних переговорів, а лише свого роду увертюри до них у вигляді зондування.
Тож цілком можна погодитися з висловом близької до соціал-демократів Frankfurter Rundschau про те, що "було б дивним, якби вони (потенційні учасники "Ямайки") не займалися суперечками".
Як би там не було, однак настрої щодо створення коаліції залишаються непевними. Найактивніше тему нових виборів просувають "вільні демократи" Крістіана Лінднера. Його політсила розраховує якщо не поліпшити здобутий результат в понад 10% голосів виборців, то точно не погіршити його. З іншого боку, такі висловлювання також можна розглядати як частину спроб підвищення вартості акцій ВДП в передкоаліційних переговорах.
Менш зацікавленими в нових парламентських перегонах видаються "зелені". Останні після 12 років перебування в опозиції, здається, дозріли до участі в уряді разом з християнськими демократами. Однозначно не готові до виборів ХДС та його колеги з баварського ХСС. Для них дочасні перегони означатимуть подальшу втрату голосів на користь євроскептиків з "Альтернативи для Німеччини".
Водночас навіть в разі, якщо коаліція не буде сформована, катастрофа навряд чи відбудеться.
По-перше, через те, що до обрання нового канцлера та уряду чинний уряд працює в режимі виконання обов’язків, тривалість якого не обмежена в часі. До того ж Ангелі Меркель як голові уряду, що виконує обов’язки, відповідно до положень Основного закону ФРН не може бути висловлений вотум недовіри.
По-друге, створення коаліції не є обов’язковою передумовою для обрання канцлера та формування нового уряду. Відповідно до статті 63 Основного закону ФРН, канцлером вважається обраний той, чию кандидатуру підтримала більшість депутатів (тобто 355 депутатів в поточному скликанні).
В разі ж невдачі кандидатури в двох турах оголошується третій тур, під час якого обраним вважається кандидат, котрий зібрав більшість голосів. Якщо він збере на свою підтримку більшість від персонального складу парламенту, то має бути призначений канцлером.
Лише якщо обрання канцлера виявилося неможливим впродовж трьох турів, президент ФРН здобуває право на розпуск Бундестагу й оголошення дострокових виборів.
Таким чином, Меркель цілком може реалізувати опцію створення уряду меншості в разі невдачі коаліційних переговорів.
Це дозволить їй продемонструвати відповідальність перед виборцями та країною в цілому й представити ХДС/ХСС в кращому світлі як партію, що не боїться відповідальності в складний час, на відміну від менших політсил, що відмовилися від коаліції. З іншого боку, для ВДП та "зелених" це буде свого роду полегшенням, адже вони отримають змогу проводити власні рішення через парламент без реальної відповідальності за них в уряді.
Одночасно такий варіант зберігає для ХДС/ХСС простір для маневру за повного контролю над урядом. Так, при голосуванні за соціальний порядок денний їх підтримуватимуть соціал-демократи та "Ліві", за цифрову економіку та освіту – ВДП, "зелені" та соціал-демократи.
Такий розклад нагадує надшироку коаліцію, за якої єдиною реальною опозицією залишаться євроскептики з "Альтернативи для Німеччини", що стане чи не найкращим способом політичного відмежування від них.
Автор: Віктор Савінок,
аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка