25 жовтня, лише через день після того, як австрійський президент Александер ван дер Беллен уповноважив поки що чинний уряд "великої коаліції" на виконання обов’язків до створення нового кабінету, переможець нещодавніх парламентських перегонів, голова Австрійської народної партії (АНП) Себастьян Курц оголосив про початок коаліційних перемовин.

Партнером у них цілком передбачувано стали австрійські євроскептики з Партії свободи (АПС). Хоча для австрійських виборців альянс "народників" з АПС видається цілком нормальним, зважаючи на попередню практику 2000-2007 років, в Європейському Союзі це не може не викликати певних побоювань.

Тож чи вдасться побудова "бірюзово-синьої" коаліції та які потенційні наслідки вона може нести для ЄС та України?

Чому австрійців не лякає альянс із праворадикалами?

Ще до офіційного оголошення про початок перемовин у ЗМІ та в оцінках експертів вперто циркулювали чутки та думки стосовно того, що найбільш вірогідним варіантом коаліції стане альянс "народників" Себастьяна Курца та Партії свободи Хайнца-Крістіана Штрахе. До того ж напередодні старту коаліційних переговорів соціал-демократи поки що чинного канцлера Крістіана Керна оголосили про перехід в опозицію, пообіцявши при цьому підтримувати можливий "уряд меншості" від АНП.

Тож не дивно, що вже 25 жовтня між АНП та Партією свободи розпочався діалог. Починаючи роботу зі "свободівцями", Себастьян Курц пообіцяв "розмову на рівних" між ними та Народною партією, віддаючи належне тому, що розрив між політсилами в рейтингу виборчих симпатій становить лише 5-6%.

Однак якщо австрійським виборцям "бірюзово-синя" коаліція не видається чимось екстраординарним, то в інститутах ЄС такий альянс не може не викликати побоювань.

Низка оглядачів називає виборчий успіх Себастьяна Курца "тріумфом популізму", адже ключовою тезою кампанії стала міграція та відповідні побоювання, що виникають у широких колах австрійського суспільства. До того ж він вдало використав стратегію французького президента Еммануеля Макрона, перетворивши власну партію на "рух" та персоналізувавши політсилу, додавши до назви "народників" фразу "список Себастьяна Курца".

Водночас варто визнати:

АПС, попри жорстку риторику початку 2000-х років та пов’язане з радикальними групами минуле та сучасність керівних осіб партії, доволі суттєво вкорінилася в політичній системі Австрії.

В цілому подібне явище не є чимось незвичним для демократичних політичних систем. До того ж австрійські євроскептики виступають не з настільки ревізіоністських щодо європейської інтеграції позицій, як їхні колеги з Німеччини та Франції.

Проте основним їхнім опонентом є "іслам" та "ворожа культура", що нібито пропагується мігрантами. Такі тези створюють в цілому негативні суспільні настрої, адже пропагують стигматизацію певних соціальних груп, що, безперечно, становить загрозу для нормального функціонування демократичної держави.

Відтак, "унормування" політичної діяльності євроскептиків стане суттєвим завданням для Себастьяна Курца.

З іншого боку, такі його дії можуть спричинити внутрішні суперечності в АПС, що потенційно може вилитися в новий розкол партії, подібний до того, що стався в 2005 році, коли частина "свободівців" на чолі з їхнім лідером Йорґом Хайдером утворила "Альянс за майбутнє Австрії".

Якими є ключові особи та теми переговорів?

На початку переговорів Себастьян Курц не висував особливих вимог до "свободівців". На його переконання, очікувати конкретики поки зарано. Вона ж має з’явитися під час діалогу між політсилами.

Єдиними тезами, що відображають очікування чинного голови МЗС та майбутнього канцлера від коаліційних перемовин, стали три наступні.

По-перше, в процесі діалогу має бути вироблене бачення того, яким чином АНП та Партія свободи воліли б оновити країну та її політичну систему.

По-друге, Курц очікує від сторін згоди на реалізацію його планів стосовно зниження податкового тиску на бізнес і громадян.

По-третє, голова "народників" закликав партнерів по перемовинах дотримуватися "чіткої проєвропейської позиції". На його переконання, така позиція є важливою з точки зору вдосконалення функціонування ЄС та підготовки до майбутнього австрійського головування в Раді Європейського Союзу, що припадає на друге півріччя 2018 року.

Себастьян Курц та лідер "свободівців" Хайнц-Крістіан Штрахе

Однак від конкретики стосовно власного розуміння "проєвропейської позиції" Курц утримався. Втім, така теза може бути розрахованою не так на австрійський політикум, адже в його середовищі чітку проєвропейську позицію демонструє лише президент Александер ван дер Беллен, як на "європейського споживача" у вигляді посадовців ЄС та лобістів євроінтеграції в Німеччині та Франції.

Водночас із заяв "свободівців" порівняно чітко видно їхні власні пріоритети. Зважаючи на те, що ключовою темою не лише програми АПС, але й виборчої кампанії в цілому була міграція, і в уряді Партія свободи воліла б займатися цими питаннями вже з державної посади.

Чи не основною вимогою Хайнца-Крістіана Штрахе щодо персонального складу майбутнього кабінету є передача "свободівцям" крісла голови МВС.

Саме з цієї посади лідер АПС планує впроваджувати власне бачення міграційної політики та протидіяти "ісламізації" австрійського суспільства.

Іншим ключовим питанням перемовин є фінанси, адже сторони мають домовитися про затвердження бюджету та визначити напрямки майбутньої податкової реформи.

Виступаючи 31 жовтня з цього приводу, генеральний секретар АНП Елізабет Кьостінгер та Хайнц-Крістіан Штрахе заявили, що для початку залучили до технічних консультацій чиновників Міністерства фінансів. Їхня участь необхідна для перевірки наявних ресурсів та визначення контурів податкової та фінансової реформи.

Обидва переговірники при цьому дали зрозуміти, що спільна позиція щодо реформи вже існує. Насамперед, йдеться про зниження податків для малого бізнесу та сімей. Недобір коштів, що може постати через податкові зміни, планується вирівнювати через оптимізацію видатків у державному секторі, адже, на думку Штрахе, "економити має держава, а не громадяни".

Водночас тематика податкової реформи може стати відправною точкою для дискусій стосовно європейської політики Австрії за "бірюзово-синьої" коаліції. Основним приводом для такого переходу можуть стати нещодавні пропозиції французького президента Макрона щодо реформи фінансової системи ЄС та дискусія щодо них, розпочата німецькими посадовцями.

Чи буде зміна зовнішнього курсу Відня?

Набагато менше ясності – в царині зовнішньої політики.

По-перше, цієї тематики коаліційні перемовини ще не торкалися. По-друге, судячи з ходу передвиборчої кампанії та її основних тем, зовнішня політика навряд чи буде ключовим питанням переговорів. Загалом, якщо про неї і йтиметься, то найвірогідніше, що в контексті австрійської політики в рамках ЄС.

Водночас у ЗМІ циркулює інформація про те, що під час консультацій з Курцом

президент Ван дер Беллен наголосив на тому, що не погодиться на формування кабінету, в якому МЗС дістанеться Партії свободи.

На низьку вірогідність посідання "свободівцями" цієї посади вказує й історична практика, адже в попередньому уряді АНП-АПС Народна партія зберігала зовнішньополітичне відомство за собою.

Тож очікувати на прихід євроскептиків до австрійського МЗС навряд чи варто.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка