В останню хвилину керівна польська партія вирішила відкласти питання заміни міністрів.

Зробивши рокіровку на рівні "прем’єр – віце-прем’єр" (новим прем’єр-міністром став колишній віце-прем'єр та міністр фінансів Матеуш Моравецький, тоді як Беата Шидло отримала посаду віце-прем’єра з соціальних питань), партія "Право і справедливість" (ПіС) все ж вирішила не міняти міністрів.

Це рішення, оприлюднене пізно ввечері у понеділок, виглядає тим більше дивним, що до останнього медіа оприлюднювали "зливи" із штабу ПіС, за якими у відставку мають піти декілька міністрів. І якщо партійні джерела допускали можливість збереження на посаді голови Міноборони Антоні Мацеревича, то щодо інших відставників сумнівів майже не було.

"Новий прем’єр-міністр Матеуш Моравецький вирішив попрацювати з попереднім урядом перед ухваленням якихось рішень… І я дуже поважаю це рішення", - пояснив кадрову колізію президент Анджей Дуда.

Втім, таке пояснення є лише спробою зберегти обличчя. Немає сумнівів, що новий прем’єр, який від першого дня працював у цьому уряді на посаді віце-прем’єра, знає всі можливості та слабкості своїх колег.

Тим більше, що напередодні ЗМІ повідомили про деталі його консультацій із головою ПіС Ярославом Качинським. Зокрема, Моравецький дав згоду на висування своєї кандидатури на голову уряду за умови збереження за ним прямого впливу на економічний блок (ця умова була виконана) та зміни деяких міністрів.

Отже, що трапилося в останній момент?

Польські ЗМІ одностайні: з призначенням нового уряду питання заміни міністрів не було закрите. Найімовірніше, до цього повернуться після свят – у січні або у лютому.

Необхідність паузи пояснюється побоюванням розколу всередині правлячої партії – політичні амбіції можуть заважати затвердженню нового уряду, а також заблокувати інші партійні ініціативи.

Таким чином, затвердження старого-нового уряду дозволяє вгамувати конфлікти напередодні важливих голосувань. Тим більше, що заміна окремих міністрів не вимагає схвалення у Сеймі, а тому може проходити в робочому порядку.

Що це все означає? Глобальний висновок: попри більшість у парламенті, ПіС почувається досить невпевнено. Тривалі дискусії про реконструкцію уряду (спочатку обговорювалося збереження посади за Шидло, потім – повернення Качинського, а лише в останній момент з’явилася кандидатура Моравецького) активізували приховані конфлікти всередині партії.

Чи вдасться їх залагодити за найближчий місяць-півтора? Далеко не факт.

Другий висновок стосується України. Але він не дуже оптимістичний. 

Реконструкція уряду давала шанс (нехай і невисокий) на "перезавантаження" відносин із Польщею. Прихід на посаду голови уряду "технократа" давав надію на повернення до раціональних відносин між країнами.

Першим тривожним дзвоником стало інтерв’ю Моравецького, яке він дав одразу після призначення на нову посаду. Новий прем’єр повторив традиційні штампи про "мільйони українських біженців" та про необхідність налагодження відносин із Україною лише "на основі історичної правди", адже не можна забувати про "геноцид на Волині".

Згадки про "українських біженців" особливо дивують – адже саме Моравецький першим, ще понад рік тому, визнав, що залучення робітників із України та Білорусі має врятувати польську економіку від стагнації.

Однак таку заяву можна було б списати на обов’язковість виконання "партійного ритуалу".

Натомість пауза в реконструкції уряду одночасно означає збереження нинішнього курсу щодо України.

Адже міністри, яких називали кандидатами на виліт, отримали час на посилення своїх позицій.

Нагадаємо, міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський, як тільки відчув можливість швидкої відставки, різко загострив свої заяви у бік Києва, намагаючись таким чином отримати підтримку ультраправого крила.

Частково ця тактика вдалася – адже головний дипломат поки зберігає свою посаду, а отже, в найближчі півтора місяці МЗС Польщі продовжить старанно торпедувати відносини з Україною.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"