Загроза дострокових виборів у Німеччини, здається, так і не стала реальністю.

Невдача консультацій щодо створення "ямайської коаліції" у складі Християнсько-демократичного союзу (ХДС), Християнсько-соціального союзу (ХСС), Вільної демократичної партії (ВДП) та "Союзу90/Зелених" залишала дуже мало альтернатив перевиборам.

Але на допомогу Ангелі Меркель прийшли "закляті друзі" із СДПН. Хоча соціал-демократи раніше виключали для себе продовження "великої коаліції", де вони матимуть статус лише молодших партнерів, загроза нових виборів виявилася сильнішою.

У п’ятницю 15 грудня керівництво есдеків погодилися відкрити переговори про формування уряду з блоком ХДС/ХСС. Відповідні переговори розпочнуться вже у січні.

Потенційна "велика коаліція" стане справжньою "спілкою невдах".

Обидві сторони перемовин опинилися після виборів у непростій ситуації, адже втратили значну кількість голосів виборців.

Християнські демократи та їхні баварські союзники недорахувалися у вересні 2017 року понад 8% голосів, отримавши найгірший результат на федеральному рівні за всю історію ФРН. Їхні "нові старі" партнери по перемовинах із СДПН втратили 5% симпатій.

Згадати старі обіцянки

Чи не в найбільш неоднозначній позиції з трьох (враховуючи баварський ХСС) потенційних коаліціантів нині знаходяться соціал-демократи.

З’їзд, що пройшов у Берліні 7-8 грудня, доволі чітко засвідчив той стан "роздоріжжя", на якому нині перебуває партія. Невдача на виборах і стрімка "втеча" електорату до євроскептиків та "Лівих" ставить щонайменше два питання.

По-перше, чи справді для СДПН настільки потрібно позиціонувати себе саме як лівоцентристську політсилу і чи не доцільніше було б відійти "вліво"?

По-друге, чи не потребує партія внутрішнього оновлення, розширення засобів партійної демократії та роботи з виборцями на місцях? Останні позиції були чи не основними обіцянками чинного голови "есдеків" Мартіна Шульца при його обранні на передвиборчому з’їзді в березні.

Однією зі спроб оновлення риторики можна вважати висловлену Мартіном Шульцем під час з’їзду СДПН ідею зі створення "Сполучених Штатів Європи" до 2025 року.

Думки дослідників та громадськості щодо неї, тим не менш, розділилися. Одні вбачають у цій пропозиції спробу запропонувати альтернативне французьким пропозиціям Емманюеля Макрона бачення майбутнього європейської інтеграції та прагнення напрацювати позицію для консультацій з ХДС/ХСС з ЄС-івських питань.

Інші ж одразу назвали цю тезу "нежиттєздатною, не підкріпленою реальними передумовами амбіцією", зважаючи на вихід Сполученого Королівства з ЄС, зростаючий "державний євроскептицизм" в Угорщині та Польщі та суперечності між державами Півдня й Півночі Євросоюзу.

До того ж чільні християнські демократи в особі шефа відомства федерального канцлера Петера Альтмаєра та голови фракції ХДС/ХСС в Бундестазі Фолькера Каудера недвозначно сказали "ні" ініціативам Шульца.

Інша проблема –

потенційне нове видання "великої коаліції" підтримують не всі чільні соціал-демократи.

Приміром, новообрана заступниця голови партії й очільниця її баварського відділення Наташа Конен та голова уряду землі Рейнланд-Пфальц Малу Драєр висловилися проти цього альянсу. На їхнє переконання, під час переговорів з ХДС/ХСС доцільніше було б дискутувати стосовно "альтернативних моделей підтримки", що означає толерування "есдеками" християнсько-демократичного уряду меншості.

До того ж, швидше за все, ключові симпатики спілки з ХДС/ХСС на кшталт чинного голови МЗС та екс-очільника соціал-демократів Зіґмара Ґабріеля будуть відсунуті від майбутніх консультацій з християнськими демократами та їхніми баварськими колегами.

Натомість їх вестимуть ті, хто зовсім нещодавно заперечував можливість "великої коаліції" – Мартін Шульц та голова фракції СДПН у Бундестазі Андреа Налес.

Водночас чи не основною темою, на якій прагнуть акцентувати соціал-демократи під час "зондування", є соціальна політика.

Представники СДПН наголошують на тому, що в них з блоком ХДС/ХСС наявна ще низка обіцянок з коаліційної угоди 2013 року. Останні стосуються розширення потенціалу державного страхування, зрівняння пенсій на Сході та Заході країни, підвищення мінімальної заробітної плати, впровадження податкових пільг для одиноких матерів і батьків тощо.

Виконання цих вимог "есдеки" вважають ключовим чинником будь-яких поступок.

Робота над помилками

Невдача консультацій щодо "Ямайки" суттєво вдарила по позиціях не лише християнських демократів та їхніх баварських союзників, але й самої лідерки ХДС Ангели Меркель.

Під питанням опинилося навіть не стільки її лідерство в політсилі, скільки стиль управління й проведення переговорів. Вкотре далися взнаки наслідки "затінення" коаліційних партнерів ХДС/ХСС персоною канцлерки та її партією.

Зокрема, провал "Ямайки" спричинило те, що лідерка християнських демократів звела "зондування" і наступні коаліційні переговори до технічного завдання зі створення уряду замість формулювання спільних цілей і завдань на наступні чотири роки.

Втім, здається, перші висновки щодо цього вже зроблені. Адже голова фракції ХДС/ХСС в Бундестазі Фолькер Каудер заявив, що під час "зондування" між християнськими демократами, ХСС та "есдеками" вже не йтиметься про стоси паперів із взаємними претензіями, а будуть обрані до десяти ключових напрямків, за якими сторони бажають досягти прогресу за час роботи нового скликання німецького парламенту.

Однак ці досягнення можуть бути розбиті при обговорення найбільш "токсичного" питання – міграційної політики.

Тут у сторін наявні чималі суперечки, особливо з питань возз’єднання біженців з їхніми сім’ями на території ФРН.

І хоча передбачається, що за основу під час переговорів візьмуть компроміс, напрацьований під час "ямайських консультацій", міграційний порядок денний залишається неоднозначним.

До того ж, приділення уваги міграції й біженцям – ключова вимога баварського ХСС, який нині прагне змістити власну риторику "вправо" з тим, щоб відбити в євроскептиків голоси на регіональних виборах восени 2018 року.

При цьому і в лавах ХДС наявні голоси проти "великої коаліції" та на користь "уряду меншості". Зокрема, з такою пропозицією 10 грудня виступив член президії Християнсько-демократичного союзу Єнс Шпан.

На його переконання, "уряд меншості" є більш прийнятним для християнських демократів, оскільки в СДПН "недостатньо волі взяти на себе відповідальності за створення й роботу кабінету".

Ризикована гра

Нинішня ситуація в німецькій політиці нагадує про необхідність ухвалення рішень, від яких так чи інакше будуть втрати. Іншим питанням є, звісно ж, обсяг цих втрат.

Зростання рейтингів євроскептиків перетворило будь-які дискусії щодо європейської інтеграції на "токсичні" теми.

З іншого ж боку, для протистояння євроскептичним тенденціям необхідне ефективне реагування на виклики та вдосконалення існуючої системи.

Однак навіть за умови успіху нинішніх консультацій ХДС/ХСС та СДПН, переговори щодо "великої коаліції" можуть розпочатися лише в січні, якщо відповідне рішення ухвалить з’їзд "есдеків". За такого розвитку подій новий уряд почне працювати, в кращому разі, в середині березня 2018 року.

Чим довше протримається політична невизначеність у ФРН, тим довшою буде неспроможність Німеччини запропонувати власне бачення майбутнього європейської інтеграції та узгодити його з французькими пропозиціями.

Втім, потенційні вибори навряд чи суттєво змінять політичний розподіл сил у Бундестазі. Нині, згідно з опитуваннями, покращити свій результат порівняно з вересневими перегонами можуть лише "Зелені" (на 2-3%) та євроскептики з "Альтернативи для Німеччини" (1-1,5%).

За таких умов як для СДПН, так і для блоку ХДС/ХСС нова кампанія означає якщо не отримання тих самих результатів, то втрату частини симпатій виборців.

Водночас нову "велику коаліцію" навряд чи можна назвати значним благом для суспільства. Передусім, через те, що

спільне правління двох великих партій призводить до зростання симпатій до сил "антиістеблішменту" та радикалізації суспільства.

Ця тенденція, серед іншого, вже призвела до потрапляння євроскептиків з "Альтернативи для Німеччини" до Бундестагу та створення ними третьої за чисельністю фракції.

У такій ситуації ХДС/ХСС та СДПН мають знайти відповіді на питання про те, чому як ліві, так і праві виборці втікають від них до популістів, та напрацювати варіанти змін власної риторики й політичних підходів.

Зробити це у великій коаліції досить непросто, але альтернативи їй, як виявляється, ще гірші.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка,

для "Європейської правди"