У вівторок в обідню пору прем’єр-міністр та президент Польщі спільно оголосили про масштабні зміни в уряді.

Це не стало великою несподіванкою – у грудні, після заміни прем’єра Беати Шидло на Матеуша Моравецького, всі говорили, що масштабна ротація відбудеться дуже скоро – її просто відклали на період "після Різдва".

Отже, 9 січня змінилися керівники дев'яти польських міністерств.

Та для нас найважливіше, що зі своїх посад пішли голова МЗС Вітольд Ващиковський та міністр оборони Антоні Мацеревич.

Причини цих двох відставок є дуже відмінними, і так само різними можуть виявитися наслідки змін для України. Хоча попередні заяви нового очільника МЗС дають підстави для обережного оптимізму – можливо, відсьогодні з’явився шанс для виходу з кризи у стосунках Києва та Варшави.

Чому звільнили Ващиковського?

Про можливу відставку міністра закордонних справ у Польщі заговорили ще восени минулого року.  

Зміна керівника МЗС була логічним кроком.

За два роки на посаді він так і не став ефективним представником Польщі на міжнародній арені.

І якщо спочатку міністру закидали нестачу досвіду та жартували над помилками на кшталт "успішних переговорів" з вигаданою державою Сан-Ескобар, то в останній рік йшлося про серйозніші проблеми, з якими стикнулася Варшава.

Звісно, не Ващиковський відповідальний за виникнення численних суперечок Польщі з партнерами. Однак кероване ним відомство не мало жодних успіхів у тому, щоби наблизити перемогу Польщі на міжнародній арені або хоча б зменшити негативний вплив суперечок.

Йдеться, зокрема, про напруженість у відносинах із Брюсселем з приводу верховенства права у Польщі (детальніше про це – в репортажі "Останні дні старої Польщі: як скандальна судова реформа штовхає країну далі від ЄС") – наприкінці року це вилилося у запуск процедури, яка теоретично може завершитися позбавленням Польщі голосу в Раді ЄС.

Інший приклад – Ващиковський активно підтримав ідею про стягнення з Німеччини репарацій за наслідками Другої світової війни. Ця ініціатива не принесла результатів, але добряче попсувала нерви польським дипломатам, яким доводилося її просувати.

На час роботи Ващиковського припадає і зростання напруженості у відносинах з Україною, причому на українському фронті голова польського МЗС і сам добряче попрацював, підливаючи олії у вогонь. Звісно, його заяви не суперечили загальній лінії уряду "Права і справедливості". Однак в Україні колишнього голову МЗС Польщі ще довго пам’ятатимуть саме через його політику "спалювання мостів" у відносинах з Києвом.

Міністр, якого не чекали

Якщо відставка Вітольда Ващиковського була очікуваною, то призначення на його місце заступника глави МЗС, професора Яцека Чапутовича стало справжньою несподіванкою. Його прізвища не було у переліку кандидатів на цю посаду, який обговорювали в ЗМІ. Чутки про можливість його призначення з’явилися лише 8 січня, коли стало відомо, що один з основних фаворитів Кшиштоф Щерський відмовився від пропозиції обійняти цю посаду.

У польських ЗМІ Чапутовича характеризують як "маловідомого політолога і урядовця".

Щоправда, його напрацювання польська влада часом використовувала, не згадуючи про автора – приміром, навесні минулого року, коли Варшава поставила під сумнів продовження повноважень Дональда Туска на посаді президента Європейської ради. Тоді міністр Ващиковський заявив, що голосування за Туска було незаконне, сфальшоване – мовляв, це доведено експертизою.

Згодом з’ясувалося, що жодної експертизи з цього приводу не було, а Ващиковський використав публікацію Чапутовича у виданні Do Rzeczy, в якій той критикував обрання Туска.

Вже після цієї публікації, у вересні 2017 року, Яцека Чапутовича призначили заступником міністра закордонних справ з правових питань.

Варто наголосити, що новий очільник МЗС не став новачком у системі.

Кар’єру в МЗС він розпочав ще в 1990 році – з посади заступника директора, а потім і директора Консульського департаменту. У 2006-2008 роках Чапутович очолював Департамент стратегії і планування закордонної політики МЗС.

Залишивши МЗС, став директором Державної школи публічного адміністрування, де працював до 2012 року. А в січні минулого року очолив Дипломатичну академію МЗС.

У 2017 році саме Ващиковський повернув Чапутовича в систему МЗС. Кадр TVP

Та й давнішню біографію Чапутовича не назвеш бідною.

В часи соціалістичної Польщі він був одним із лідерів руху "Свобода і мир", був обмежений у правах під час дії воєнного стану (на початку 1980-х). У 1988-90 роках входив до громадянського комітету при профспілці "Солідарність".

Цікаво, що у 1987 році Чапутович познайомився з нинішнім прем’єром Угорщини Віктором Орбаном – на семінарі щодо міжнародної безпеки у Будапешті.

Та передусім Яцек Чапутович є науковцем і публіцистом, автором понад сотні статей і наукових монографій на теми міжнародної безпеки і міжнародних відносин. Зараз польські журналісти аналізують його тексти, намагаючись зрозуміти погляди нового міністра закордонних справ.

Чи настане потепління з Україною?

Новий очільник МЗС є членом правлячої партії "Право і справедливість". Понад те, від 2014 року він є членом керівного органу – програмної ради ПіС.

Водночас, попри спільну партійну належність, Чапутович дуже не схожий на свого попередника Ващиковського.

У Польщі вже заговорили про "кінець політичних експериментів" Варшави. "(Новий прем’єр-міністр) Моравецький, Чапутович – не ті люди, яких можна звинуватити у прагненні до виходу Польщі з ЄС", – каже політичний аналітик Ерік Мистевич. Він вважає, що новий голова МЗС "здатний надати новий поштовх відносинам із Брюсселем".

Хоча сам Чапутович каже, що хотів би продовжувати політику Ващиковського, вже його перші заяви свідчать про відмінність у поглядах.

Так, відповідаючи на питання про відносини з Дональдом Туском, якого він раніше вважав незаконно обраним, новий глава МЗС дав зрозуміти, що старі заяви лишилися в минулому. "Співпраця з ЄС для Польщі є дуже важлива і пріоритетна. Звісно, відносини з паном Туском варто розглядати у більш широкому контексті ЄС. Немає жодних перешкод для того, щоб ці відносини лише покращувалися", – заявив він.

Втім, оптимізм у ЄС щодо призначення Чапутовича – радше стриманий.

Адже, попри його призначення, політика ПіС не зміниться і конфліктні питання у відносинах з ЄС нікуди не подінуться. 

Як заступник міністра, він вже виступав від імені Польщі – але від критики України утримався

Буде нелегко знайти компроміс із Брюсселем і щодо верховенства права, і щодо відмови Польщі приймати біженців.

Та й за останні два роки від Чапутовича-науковця лунало чимало спірних заяв з європейської тематики – і щодо Туска, і щодо біженців, і щодо наступу ПіС на незалежність польських судів, який науковець виправдовував. "Пропозиції щодо врегулювання конституційної суперечки у Польщі, які пропонує віце-президент Єврокомісії, призводять до анулювання верховенства права", – писав Чапутович у газеті Rzeczpospolita наприкінці 2016 року.

Проте для нас, звісно ж, найцікавішими є погляди нового міністра щодо східної політики Польщі.

Позиція Чапутовича щодо України, принаймні, не лякає. Наразі він не був помічений за розмірковуваннями на тему складних сторінок польсько-українського минулого.

Понад те, на сторінках радикальних польських націоналістів його часом навіть характеризують як "полонофоба".

А на українофобських сайтах на зразок Kresy.pl вже прогнозують потепління у відносинах з Києвом.

У питаннях Криму та Донбасу за нового міністра варто чекати на збереження політики Польщі.

"Ми абсолютно не повинні визнавати анексію Криму чи відчуження Донбасу. Суверенітет є інституцією міжнародного права, відмова від цієї засади означала б повернення права сили. Право України на територіальну цілісність домінує над правом народів на самовизначення. Якщо якась частина держави хоче відокремитися, вона мусить отримати на це згоду уряду", – говорив Чапутович в інтерв’ю журналу Kontakt у лютому 2015 року.

Так само новий міністр підтримує збереження санкцій проти Росії.

У квітні минулого року він визнав, що санкції призвели до втрат у польській економіці, але оскільки його країна поділяє європейські цінності, то вона готова терпіти незручності.

Звісно, Realpolitik змінює погляди, Чапутович-міністр майже напевно не дорівнюватиме Чапутовичу-науковцю. Проте є підстави сподіватися, що епоха підливання олії у вогонь, яку ми бачили в останні місяці роботи Ващиковського, завершилася із призначенням нового міністра.

"Найгучніший критик Росії"

Натомість з відставкою міністра оборони Антоні Мацеревича картина зовсім інша. В його особі польський уряд втратив, певно, найбільш гучного критика Росії.

Саме від Мацеревича лунали найгостріші заяви щодо російської агресії в Україні і прямої причетності Росії до Смоленської катастрофи.

Попри це, слово "відставка" поряд з прізвищем Мацеревича лунало чи не найчастіше за будь-якого іншого міністра у польському уряді – хоча міністр оборони наближений до лідера ПіС Ярослава Качинського, у правлячій партії його відверто недолюблювали. Частина ПіСівців вважали, що реформа армії, яку він ініціював, шкодить польському війську. Чимало партійців не вірили в здатність Мацеревича довести, що Смоленська катастрофа була підлаштована.

А ще міністр мав відкрите протистояння з президентом (та верховним головнокомандувачем) Анджеєм Дудою.  

Їхня суперечка стала публічною від літа 2017 року. Дуда вважав, що підконтрольна Мацеревичу Служба військової контррозвідки переслідує пропрезидентськи налаштованих військових, а у відповідь президент блокував призначення посадовців цієї служби. Дуда неодноразово заявляв, що не бачить можливості для подальшої співпраці з Мацеревичем.

Зміна міністра оборони не зменшила вплив Качинського – радше навпаки.

Нового міністра Маріуша Блащака називають довіреною особою Качинського в уряді Польщі і одним з найвпливовіших політиків у партії "Право і справедливість".

До того він очолював МВС, і у ПіС не було претензій до його роботи на цій посаді. Понад те, довгий час його називали серед ключових кандидатів на прем’єрство.

А ще саме Блащак дав старт одному з найгучніших польських міжнародних скандалів минулого року. На нових паспортах, підготовлених до 100-річчя відновлення державності, планували розмістити зображення вільнюської Гострої брами та львівського Цвинтаря орлят. Після протестів Литви та України польський уряд був змушений скоригувати дизайн паспортів, видаливши ці зображення.

Блащак – один із найближчих соратників Качинського, навіть у парламенті вони сиділи поруч. Фото WPROST.pl

На посту міністра оборони Блащак пообіцяв продовжувати дії попередника, "щоб Польща могла сама себе оборонити перед загарбниками і тими, хто бажає їй зла". Та з огляду на критику, яка лунала на адресу Мацеревича з боку як однопартійців, так і опозиції, продовження розпочатої реформи армії не є гарантованим.

Втім, для нас набагато важливішим є інше – за нового міністра позиція військового відомства щодо Росії напевно не зміниться.

Блащак є відкритим критиком росіян.

"Загроза з боку Росії? Звісно, це очевидно!"

Так він говорив, коментуючи відмову Польщі повернути малий прикордонний рух з Калінінградською областю. "Росія продемонструвала, що є державою, яка нападає на своїх сусідів. Тільки-но Росія захопить Україну, настане черга держав Балтії і Польщі", – заявляв Блащак після початку російської агресії.

А ще він вимагав запровадження принципово інших політичних санкцій проти РФ.

"Ми наполягаємо, щоб Росія була виключена з Ради Європи", – заявляв політик ще у далекому 2014 році. До практичного обговорення цієї можливості Європа наближається лише зараз.

Автори:

Іванна Костіна, Сергій Сидоренко,

"Європейська правда"