Дипломатичний конфлікт Угорщини та України набирає обертів. Будапешт виконав свою погрозу і заблокував проведення у Брюсселі засідання Комісії України-НАТО (КУН) на рівні міністрів оборони.

Як відомо, Угорщина створює перешкоди в діалозі України з Альянсом через "мовну статтю" українського закону "Про освіту".

Кореспонденти "Європейської правди" в Брюсселі та в Києві розібралися, що саме Україна робить в НАТО для владнання конфлікту, що вдалося заблокувати нашим західним сусідам, як Альянс діє у відповідь та якими є наслідки "євроатлантичної блокади".

Компроміс без згоди

14 лютого, у день закоханих, український уряд - принаймні, як йому видається - зробив два кроки до вирішення конфлікту з Угорщиною.

По-перше, Кабмін схвалив та передав до Верховної ради проект змін до закону "Про освіту", за яким пропонується продовжити на три роки перехідний період мовної статті. Ця зміна є однією з рекомендацій Венеціанської комісії.

По-друге, уряд схвалив Річну національну програму співпраці з НАТО (РНП), включивши до неї рекомендації Венеціанської комісії щодо "мовної статті" - про це розповів журналістам у Брюсселі голова місії України при НАТО Вадим Пристайко. "Це - частина тих поступок, які ми хочемо зробити нашим угорським колегам з метою розблокування ситуації, що склалася", - заявив він.

"Європейській правді" вдалося ознайомитися з текстом проекту РНП.

В документі дійсно є окремий пункт за назвою "Національна єдність та підтримка національних меншин".

Серед пріоритетів України та НАТО на поточний рік зазначені "активізація співпраці у сфері забезпечення і захисту прав та інтересів національних меншин" і "удосконалення законодавчої бази, спрямованої на регулювання етнонаціональних відносин, поліпшення взаємодії з громадськими об’єднаннями національних меншин, збереження та розвиток їхньої етнічної самобутності відповідно до кращих світових практик".

Цікаво, що згадки про Угорщину та Венеціанську комісію до цього документа не потрапили.

Затвердження РНП ще не завершене: документ має бути введений в силу указом президента. Однак немає сумнівів, що "стаття про меншини" залишиться в плані відносин України та НАТО.

Шлях ультиматумів

Та є одна проблема: хоча Україна наполегливо називає це рішення "компромісом", йому бракує важливого елемента: угорська сторона згоди на нього не давала.

Реакції Будапешта на ухвалені Києвом зміни наразі не було, але угорці наперед попереджали, що не вважатимуть ці кроки достатніми. В той час як Київ обіцяв виконати рекомендації Венеціанської комісії, в МЗС Угорщини неодноразово підкреслювали, що захист "Венеціанки" для них недостатній, а Україна має повернути до законодавства дозвіл на повний цикл навчання угорською мовою.

Останні докази того, що позиція угорців не змінилася – нещодавні вимоги угорського міністра Петера Сійярто та зрив давно запланованих та анонсованих консультацій, на які в останній день відмовилися приходити представники угорської меншини.

А отже, від справжнього компромісу Київ та Будапешт вкрай далекі.

Обидві сторони насправді чудово це усвідомлюють.

І якщо в перші місяці конфлікту українські посадовці ще намагалися переконати, домовитися, знайти точки дотику, то зараз – прямо називають угорську позицію ультиматумом та просто ігнорують її.

Ілюстрацією цього стала емоційна дискусія на засіданні Кабміну, де міністри обмінялися враженнями про "хамство та маніпуляцію" своїх угорських колег.

Вадим Пристайко також запевнив ЄвроПравду, що нинішні вимоги Будапешта – це прямий тиск, і Україна не має наміру вести діалог в такому ключі. А віце-прем’єр Іванна Климпуш-Цинцадзе підкреслила, що для Києва "є неприйнятною жодна мова ультиматумів, жорстких претензій чи наполягань щодо того, як і що ми маємо робити в своєму законодавстві".

Та наразі всі лишаються на старих позиціях.

Будапешт зберігає ультимативні вимоги, які Україна гарантовано ніколи не прийме; Київ переконався, що угорці не мають бажання вести діалог, і почав сам виконувати рішення "Венеціанки" та йти до імплементації закону.

Залишається невизначеність хіба що з приводу позиції НАТО.

Мовчання Альянсу

Формально Альянс не бере участі в угорсько-українській суперечці. Генсек НАТО Єнс Столтенберг, коментуючи зірвану зустріч міністрів оборони, лише висловив сподівання, що Угорщина та Україна "якнайшвидше домовляться".

Посадовці НАТО кажуть, що Брюссель не буде тиснути на Угорщину. Водночас в Альянсі підтримують українську позицію - вважають, що виконання порад "Венеціанки" має зняти всі претензії. "Венеціанська комісія надала низку рекомендацій, і я знаю, що Україна готується їх виконати. Ідуть перемовини між Угорщиною та Україною, і я не бачу причин, чому це питання не буде вирішено", - сказав ЄП співрозмовник у Брюсселі.

На рівні країн-членів НАТО оцінки - значно відвертіші. Багато хто вважає, що Угорщина зловживає принципом консенсусу і не мала би використовувати механізми Альянсу для тиску на Київ. Нещодавно 11 союзників надіслали своєму угорському колезі лист, у якому йшлося, що НАТО не є "сценою для розігрування такої драми".

Посол США при НАТО Кей Бейлі цього тижня висловилася жорсткіше: заявила, що засідання Комісії Україна-НАТО неприпустимо блокувати, "адже вони є важливою частиною натівських зусиль для збереження кордонів України та зменшення впливу російського вторгнення".

Угорці у відповідь нагадують, що вони блокують не всі засідання КУН, а лише міністерські. Так, зустріч на рівні послів країн-членів НАТО у грудні відбулася, причому від України рівень представництва був вищим: в Брюссель приїхав секретар Радбезу Олександр Турчинов.

Та головна битва - попереду.

Цього року має відбутися черговий саміт НАТО. І в 2014, і в 2016 роках на самітах відбувався "президентський" КУН за участі Петра Порошенка та лідерів країн-членів Альянсу; для Києва вкрай важливо провести таку зустріч і цього року. Джерела "Європейської правди" свідчать, що наші дипломати вже повідомили колег про цей намір.

І якщо згодом, при формуванні порядку денного саміту, Угорщина спробує заблокувати і цю зустріч - це може багато що змінити. В тому числі - у ставленні самого Альянсу до угорської блокади.

В українській Місії поки кажуть лише про те, що наша держава гарантовано не залишиться поза увагою на липневому саміті. "В декларації саміту НАТО завжди знаходиться місце для ситуації в Україні, і я впевнений, ця зустріч не буде винятком", - заявив посол Вадим Пристайко.

Також посол впевнений, що невдовзі будуть розблоковані й міністерські зустрічі: "В квітні плануємо засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ.

Наразі у нас немає плану на випадок того, що це засідання не відбудеться". Зазначимо: ця впевненість видається надто оптимістичною.

У суботу Порошенко у Мюнхені зустрінеться зі Столтенбергом, на зустрічі йтиметься, в тому числі, і про угорську блокаду, визнають в Брюсселі.

Наслідки блокади

Триваюча суперечка, звісно ж, не означає зупинки співпраці України з НАТО чи двосторонніх програм з членами Альянсу, підкреслюють у Брюсселі. Так само скасування засідання КУН не означає, що не відбувається контактів по військовій лінії. Альянс отримує інформацію з Києва і про реформи, і про російську агресію.

"Ми розширюємо офіс в Києві, продовжуємо працювати з конкретними питаннями і хочемо підтримувати динаміку реформ. Ми бачимо практичні результати після прийняття реформи у сфері безпеки і оборони", – пояснив один з посадовців  Альянсу, що опікується Україною, під час зустрічі з журналістами в Брюсселі.

Звичайно, міністерські зустрічі є політично і практично важливими. Ще більше втрат буде в разі блокування Комісії Україна-НАТО на президентському рівні.

Але є ще одне питання, де Будапешт здатен ставити палки в колеса Україні.

Йдеться про офіційне визнання з боку НАТО євроатлантичних прагнень Києва.

Глава МЗС Угорщини ще на початку "мовного конфлікту" пообіцяв блокувати будь-яке зближення України з ЄС та НАТО та "боляче вдарити по майбутньому України". Достеменно невідомо, чи є це "заслугою" Угорщини, але нині така блокада вже має місце.

Йдеться про небажання Альянсу визнати очевидний факт – те, що від минулого року Україна офіційно, на рівні законодавства, прагне до членства в НАТО.

На сайті Альянсу та в його офіційних документах є перелік "aspirant countries", тобто країн, які прагнуть вступу в Альянс. Таких країн перераховано три: Боснія, Македонія та Грузія.

Цей статус не дає перспектив членства, він вимагає лише одностороннього прагнення з боку "аспіранта", якщо така країна розташована в Європі. Менше з тим, про перспективу внесення України в цей перелік в НАТО вперто відмовляються говорити. Кореспондент ЄвроПравди спитав на прес-конференції у Брюсселі Єнса Столтенберга, чому Альянс не помічає рішення України про євроатлантичне прагнення, та генсек вкотре уникнув відповіді, почавши говорити не про прагнення (aspirations), а про членство (membership).

В Альянсі відмовляються навіть виправити помилку на власному сайті.

В розділі "Розширення" (enlargement) вже багато років розміщений наступний текст: "На Бухарестському саміті 2008 року члени Альянсу погодились, що Грузія та Україна стануть членами НАТО в майбутньому (з 2010 року Україна формально не прагне членства)".

Проте ця інформація не відповідає дійсності, адже Україна у 2017 році повідомила Альянс про офіційну мету набути членство! Євроатлантичні прагнення також чітко зафіксовані у проекті Річної національної програми на 2018 рік, з яким ознайомилася ЄвроПравда.

Але НАТО продовжує не помічати очевидного.

А конфлікт з Угорщиною, яка відкрито декларує намір "блокувати будь-яке зближення України та НАТО", робить вирішення цієї проблеми ще складнішим. Є сподівання, що Альянс погодиться відійти від подвійних стандартів і визнати новий статус України після президентської зустрічі на саміті в липні.

Але чи пройдуть ці переговори за участі України – залежить в тому числі від Угорщини.

Автори: Юрій Онищенко (Брюссель), Сергій Сидоренко,

"Європейська правда"