Чотири роки поспіль президент Петро Порошенко бере участь у найпрестижнішому міжнародному форумі з питань світової безпеки. Це доволі логічно для президента воюючої країни: сюди варто приїжджати навіть просто для зустрічей з іншими учасниками. Переговори з міністром оборони США, прем’єрами Британії та Польщі, з керівниками НАТО та Єврокомісії – достатній привід для поїздки на Мюнхенську безпекову конференцію (далі – MSC, Munich Security Conference).

А ще Порошенко намагається використати MSC як майданчик для звернення до світової інтелектуальної еліти. Тут успіхів значно менше. Увагу світу забрали нові, "гарячі" світові загрози.

Цього року Україну в Мюнхені чекав нехай не бойкот, але байдужість.

Вперше президенту України довелося виступати у майже порожньому залі. Українське питання зникло також із виступів іноземних політиків.

Натомість добрих новин можна відзначити дві. По-перше, Захід і надалі чекає від України реформ. Не лише чекає, але також тисне на Київ. Хоч і розуміє, що зміни не будуть простими.

А по-друге, Мюнхен-2018 продемонстрував: світ нарешті дійшов розуміння, що Росія – це частина світової "осі зла". З цього приводу є повна єдність і в Європі, і в Америці. Про скасування санкцій за нинішніх умов ніхто навіть не замислюється.

Світ, що змінився

До кожної конференції команда MSC готує огляд безпекових тенденцій у світі. Цьогорічний звіт став особливим: у ньому йдеться про загрозу нової планетарної кризи (виклад цього документа читайте в публікації "Світ на межі конфлікту: сенсаційна доповідь Мюнхенської конференції").

Безпрецедентною стала також увага до цьогорічного Мюнхена. Сюди приїхали 25 президентів та голів урядів, перші особи ООН, НАТО, ЄС.

Вперше в історії MSC конференцію відкрили виступи двох жінок – міністрів оборони Німеччини та Франції. Фото MSC

"Те, що конференція стала такою популярною – це насправді не дуже добрий знак. Це показник того, наскільки небезпечним став світ", – розпочав зустріч голова MSC Вольфганг Ішингер.

Темою, яку згадували найчастіше, стала загроза ядерної війни. Нині, вперше від часів холодної війни, про неї говорять як про реальну небезпеку. Причому йдеться не тільки про КНДР, яка робить лише перші кроки до ядерного статусу (і є сумнів, чи здатні її ракети влучити в ціль).

Головне джерело проблем – це Росія.

Нещодавно з’ясувалося, що Москва порушила один із ключових документів у сфері ядерного нерозповсюдження: Договір про ліквідацію ракет малої та середньої дальності, підписаний ще за часів СРСР. США з’ясували, що росіяни, всупереч своїм зобов’язанням, розробили і розпочали випробування нових крилатих ракет середньої дальності, пристосованих під ядерну боєголовку.

"Росіяни оновлюють свою ядерну міць та підвищують роль атомної зброї у своїй оборонній стратегії", – зауважив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

І хоча в НАТО підкреслюють, що не мають наміру розпочинати нову гонку озброєння, важливість ядерної зброї для країн Альянсу (а нею в НАТО володіють США, Британія та Франція) знову зросла.

"НАТО завжди буде залишатися ядерним альянсом. Світ, в якому Росія, Китай та Північна Корея мають ядерну зброю, а НАТО – ні, це небезпечний світ", – попередив Столтенберг у Мюнхені.

Нові загрози світу

За минулий рік не з’явилося аж надто багато нових загроз, здатних змінити світ; чи не єдиним таким прикладом є несподівано швидкі успіхи ядерної та ракетної програми Північної Кореї. Натомість відбулося важливе позитивне зрушення: 2017-й став роком військової перемоги над "Ісламською державою", яка за останній час перетворилася для Заходу на "ворога №1".

То чому ж тоді саме зараз йдеться про "світ на межі конфлікту"?

Через те, що саме зараз ключові держави світу усвідомили серйозність загроз, які з’явилися кілька років тому.

Усвідомили – але так і не зрозуміли, що з ними робити.

На одному з чільних місць – проблема кібербезпеки.

"Тепер стало зрозумілим, що ми стаємо свідками так чи інакше замаскованих кібервійн між державами, або ж епізодів кібервійни між державами", – визнав генсек ООН Антоніо Гуттеріш.

Як приклад кіберзагроз нового типу найчастіше наводили дії Росії. Так співпало, що буквально напередодні зустрічі в Мюнхені низка європейських держав (а після них – США, Австралія та інші) офіційно звинуватили Росію в організації атаки на Україну за допомогою вірусу NotPetya. Від цієї атаки бізнеси в державах Заходу також отримали мільярдні збитки, але найбільшу шкоду атака завдала саме українській інфраструктурі.

Та це, звісно, не єдиний випадок схожих атак. Повідомлялося, зокрема, про північнокорейський вірус. А посадовці Єврокомісії пам’ятають, як кілька років тому в Брюсселі повністю змінили систему IT-безпеки – як стверджувалося, через атаки з Китаю.

Питання про те, що робити з кібервійною, залишилося відкритим. Ідея генсека ООН про розробку міжнародного договору про правила кібервійни (на кшталт Конвенції про закони і звичаї війни, яка діє ще від початку минулого сторіччя) не знайшла підтримки – жоден зі світових лідерів не став її розвивати.

Звичайно ж, це не єдина "нова проблема" світу.

В Мюнхені знову говорили про "Ісламську державу" та про Сирію. Так, військова перемога над ІДІЛ здобута, але що далі? Якщо залишити регіон зруйнованим, без водопостачання, без роботи та без перспектив, то нова радикалізація людей – лише питання часу. З відбудовою Сирії ситуація ще складніша. Допомога росіян дозволила Асаду відновити контроль над більшою частиною країни, але допомога американців противникам Асада виключає можливість того, що він контролюватиме всю країну.

І це – не єдине джерело конфлікту на Близькому Сході. Іран, війна в Ємені, конфлікт Саудівської Аравії та Катару – регіон і надалі залишається гарячим.

В Мюнхені знову говорили також про проблему фейкових новин та пропаганди, в тому числі російської. Хоча – менше, ніж торік, бо ніхто не має нових ідей, як долати проблему.

Не до України

Та зростання загрози з російського боку зовсім не означає більшої уваги до нашої держави.

В Україні доволі популярною є думка, що світ має якнайактивніше перейматися нашими проблемами, щоби зберегти стабільність на планеті. А нестача такої уваги з боку світових держав сприймається як спроба "задобрити Москву".

Світові безпекові зустрічі, на кшталт Мюнхена, традиційно є гарною нагодою, щоби позбавитися ілюзій щодо "україноцентричності" світової політики – достатньо просто перерахувати всі гарячі точки і проблеми, щоб зрозуміти, що світ не обертається навколо нас.

Та цього року картина – взагалі невесела.

Найяскравішою ілюстрацією став виступ президента України.

Торік автор цих рядків критикував Порошенка за виступ у Мюнхені. Тоді ми як держава через цей виступ справді втратили додаткові можливості: президент відмовився вплітати українсько-російський конфлікт у світове "безпекове мереживо" і через це не був почутий тими, перед ким виступав (детальніше – в статті 2017 року "Мюнхенська помилка Порошенка").

Цього року все було інакше. Нова промова Порошенка в Мюнхені, яку він прочитав у 2018 році, була принципово іншою. Так, президент знову говорив про наш конфлікт, але тепер – у глобальному контексті.

Росія напала не лише на Україну, а на цивілізований світ. Злам світової системи вдарить по всіх. Кібератаки проти нас вже зараз б’ють далеко не лише по Україні, а й по інших державах. Росія системно втручається у внутрішні справи країн ЄС, намагається вплинути на вибори. Фейкові новини російського походження перетворилися на буденність, це нарешті почали розуміти також у державах Західної Європи.

Йдеться про світову гібридну війну, наголосив український президент.

І до всього цього додається готовність РФ використати війська та відновлення російської ядерної загрози.

Отже, учасники конференції в Мюнхені могли почути промову представника України, яка звучить в унісон зі світовим порядком денним (нехай навіть є питання щодо щирості окремих заяв Порошенка).

Ми пишемо "могли почути" – бо президента не почув майже ніхто.

Фото з порожнім залом під час його виступу – правдиві. Причому люди не йшли під час його виступу, і це не було "бойкотом". Просто українське питання здалося нецікавим більшості учасників. Зал почав порожніти ще на попередній панелі.

Фото прес-служби президента

Хтось обрав вечерю (Порошенко виступав останнім перед вечірньою перервою); хтось вирішив піти на економічні дебати з головою МВФ Крістін Лагард, які відбувалися одночасно; комусь не сподобалося те, що у програмі був зазначений лише виступ президента без запитань до нього (за даними ЄП, це ініціатива організаторів; Порошенко був готовий відповідати, от тільки в порожній залі ставити питання не було кому).

Але результат від того не змінюється.

Через навалу інших проблем у різних куточках світу – світ продовжує втрачати інтерес до подій в Україні. Ідея про миротворців – у глухому куті, без шансів виходу з нього, тож про неї говорять лише ті, хто напряму долучений до переговорів. А нинішньої "стабілізації" на лінії зіткнення на Донбасі, яка є в останні роки, цілком достатньо, щоби відкласти українське питання у довгу шухляду.

Чи не єдиною українською темою, яка й досі викликає зацікавленість партнерів, лишаються реформи в нашій державі. Найкраще про них сказала глава МЗС Канади Христя Фріланд у своєму виступі на "українському ланчі", організованому Фондом Пінчука.

"Не робіть реформ для нас. Зміни потрібні українцям для себе і для України. Це не якась ласка, яку українці мають робити для Заходу", – наголосила міністр. Вона впевнена, що завдання реформувати країну – реальне: "Українці були серед тих, хто заснував Канаду понад 100 років тому. Вони вміють побудувати велику країну".

Хоча нинішній прогрес, звісно, мало кого тішить.

І дискусія за участі данського міністра Андерса Самуельсена, під час якої він відмовився давати характеристику ходу реформ – достатньо яскравий доказ цього.

Світове російське зло

Нарешті, щоби закінчити на позитивній ноті, варто підкреслити ще один висновок за підсумками Мюнхенської конференції.

Так, світ не обертається навколо України. Так, світ зіткнувся з безпрецедентною кількістю викликів, і навіть якщо говорити про глобальне протистояння Росії та Заходу, то воно є лише однією з низки сучасних проблем. Так, світ нині не бачить шляху, який дозволив би здолати російську загрозу.

Але те, що сучасна Росія є осередком зла, нині ні в кого не викликає сумнівів.

Сергій Лавров, фото MSC

Це розуміють і в Москві. Глава МЗС РФ Сергій Лавров приїхав до Мюнхена із доволі сірою промовою, де йшлося про те, що Захід дарма демонізує Москву.

В Мюнхені про РФ говорили виключно як про подразник, про агресора та про силу, що намагається зруйнувати світовий порядок.

Навіть Зігмар Габріель, німецький соціаліст та голова МЗС, у своїй промові говорив про російську загрозу – і про порушення договору про заборону ядерних ракет, і про "постійні намагання Росії випробувати та підірвати єдність Євросоюзу".

"Нинішній ліберальний світовий порядок – не ідеальний. Але це найкращий можливий варіант.

А коли ліберальний порядок потроху руйнується, інші країни починають укріплювати його своїми "цеглинами", і за деякий час вони змінять обриси всього "будинку". Не впевнений, що американці чи європейці почуватимуться у такому будинку комфортно", – наголосив глава німецького МЗС.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди", 

Мюнхен-Київ