6 лютого Європейська комісія презентувала нову Стратегію розширення ЄС. Ключове послання документа – підтвердження перспектив щодо членства в Євросоюзі країн Західних Балкан, що досі перебувають за межами ЄС, за умови виконання ними всіх визначених для цього критеріїв.

"Входження в Євросоюз держав Західних Балкан відповідає політичним і економічним інтересам Союзу, а також сприяє його безпеці", – йдеться в Стратегії Єврокомісії.

Для двох держав регіону, Сербії та Чорногорії, навіть визначений конкретний часовий проміжок приєднання до Євросоюзу – до 2025 року.

Єврокомісія збирається прискорити переговорний процес із цими країнами для того, щоб за сім років вони бути готові стати повноправними членами європейської спільноти.

Для багатьох українців така позиція Євросоюзу виявилася прикрою несподіванкою та викликала розчарування та образу.

І це дивно, адже все країни Західних Балкан, які не є учасниками ЄС, багато років офіційно є або кандидатами, або потенційними кандидатами на вступ до Союзу. До останньої категорії входить навіть частково визнане Косово.

А Сербія з Чорногорією, яких пообіцяли першими прийняти до лав Євросоюзу, вже давно ведуть офіційні переговори про вступ. Причому якщо Сербія відкрила 12 так званих переговорних розділів, то Чорногорія вже встигла обговорити 30 з 35 обов’язкових тем, тобто теоретично країна – яка, до того ж, є членом НАТО, – буде готова до вступу в ЄС навіть раніше 2025 року.

Балканський євроскептицизм

Втім, незважаючи на нібито хороші новини для Західних Балкан, в регіоні досить стримано сприйняли звістку з Єврокомісії. І це не дивно.

Як повідомляють європейські ЗМІ, і верховна представниця ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Федеріка Могеріні, і єврокомісар з питань європейської політики сусідства і переговорів про розширення Йоганнес Ган у своїх останніх виступах наголошували, що визначення 2025 року датою можливого вступу Сербії та Чорногорії до ЄС треба розуміти як намір спонукати ці країни до дій, спрямованих на виконання обов’язкових для набуття членства в ЄС вимог, а не як гарантовану дату вступу. 

Але якщо озвучена дата вступу навіть для "відмінників" "підготовчої групи ЄС" є лише орієнтиром, а не офіційним дедлайном, то тоді обіцянки без дати, надані іншим країнам, взагалі виглядають більш схожими на декларації. І це розуміють на Балканах.

Окрім "обов’язкової програми" виконання всіх вимог ЄС, зафіксованих у засадничих документах Європейського Союзу, що висуваються до нових членів, до країн Західних Балкан висуваються і додаткові вимоги. Частина з них пов’язані з відлунням війни – невипадково регіональний варіант угоди про асоціацію з ЄС має розширену назву: "Про стабілізацію та асоціацію".

Отже, перш ніж стати членами ЄС, країнам регіону доведеться вирішити цілу купу надзвичайно складних проблем. І приклад такого виконання мають показати Сербія і Чорногорія.

Провідне місце в списку питань, які має закрити майбутній західнобалканський учасник ЄС, посідають територіальні претензії.

Прикордонні суперечки і досі, багато років після розпаду Югославії, залишаються актуальною і вкрай болючою для більшості колишніх республік СФРЮ темою.

Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, коментуючи можливість приєднання Сербії та Чорногорії до ЄС до 2025 року, зазначив, що передумовою вступу країн Західних Балкан до Європейського Союзу є врегулювання всіх досі невирішених територіальних суперечок та питань щодо кордонів.

Як передали інформагенції, керівник Єврокомісії наголосив, що Брюссель не дозволить, щоб ці країни спочатку приєдналися до спільноти, а вже потім зайнялися вирішенням територіальних суперечок із сусідами. "Вдруге такого не станеться", – підкреслив Юнкер.

Зрозуміло, що має на увазі голова Європейської комісії. Свого часу до Євросоюзу прийняли Хорватію, яка брала на себе зобов’язання вирішити територіальну суперечку із сусідньої Словенією за допомогою європейського правосуддя. Але потім стався скандал через компрометацію Арбітражного суду в Гаазі після оприлюднення доказів щодо заангажованості деяких його представників, і офіційний Загреб ухвалив рішення вийти з процесу.

Отже, винесення міжнародним судом вердикту щодо перегляду словенсько-хорватського кордону в Піранській затоці жодним чином не сприяло вирішенню проблеми – Хорватія просто не визнає і відмовляється виконувати цей присуд.

Цей конфлікт, що несподівано для Брюсселя виник всередині ЄС, переконав очільників Євросоюзу, що від країн колишньої Югославії треба вимагати залагодження територіальних суперечок ДО вступу до ЄС, не сподіваючись, що колись усі з усіма домовляться і будуть жити дружно.

Пост'югославські чвари

Побоювання очільників ЄС є цілком обґрунтованими. Річ у тім, що Чорногорія має невирішене питання щодо морського кордону з тією ж самою Хорватією. Неймовірно, але чорногорсько-хорватський кордон досі визначає… тимчасова угода між Союзною Республікою Югославією та Хорватією від 2002 року. 

З того часу ця прикордонна проблема періодично загострювалася – в основному через намагання Чорногорії розпочати розвідку покладів нафти та газу на морському шельфі. Але до чорногорського виходу на фінішну пряму переговорів про вступ до ЄС сторони намагалися не сперечатися з цього приводу, навіть відповідна двостороння комісія останні три роки не збиралася.

Тепер Чорногорії відступати нікуди, і регіональні ЗМІ вже пророкують складні чорногорсько-хорватські переговори або ще один міжнародний арбітраж.

Якщо згадати, що на початку 1990-х чорногорці брали активну участь в югославському наступі на Превлаку та Дубровник, і хорвати досі це чудово пам’ятають, то ситуація заздалегідь викликає стурбованість.

Інша непроста ситуація склалася навколо чорногорсько-косовського кордону.

Парламент Косова вже не перший рік блокує ратифікацію відповідного договору, підписаного урядовцями двох країн. В попередньому складі косовського парламенту опозиція протестувала прямо під час засідань – зокрема, розпилювала сльозогінний газ, – а також організовувала масові вуличні акції.

Минулого року косовська опозиція частково перейшла до влади, причому не відмовившись від намірів щодо перегляду договору про кордон з Чорногорією. Не допомагає навіть рішення ЄС не надавати косоварам безвіз до вирішення цього питання – Приштина наполегливо вимагає перегляду попередніх домовленостей щодо кордону, а точніше – хоче перенести лінії розмежування вглиб території Чорногорії.

Космет та Ліберленд

Втім, усі чорногорські прикордонні проблеми здаються незначними порівняно з проблемами Сербії.

Досі, з часів розпаду Югославії, залишається спірним 145-кілометровий сербсько-хорватський кордон по Дунаю, зокрема, біля відомого міста Вуковар. Белград хоче провести лінію розмежування по середині річці, натомість Загреб вважає за потрібне врахувати при цьому дані земельного кадастру, тому що Дунай, мовляв, змінює своє русло. Міжнародна комісія намагається вирішити це питання з 2002 року, але сторони досі не знайшли спільної мови.

Усю гостроту проблеми яскраво ілюструє наявність у цьому районі… самопроголошеної держави. Ліберландію, або Вільну республіку Ліберленд, проголосив у квітні 2015 року на спірній ділянці кордону між Хорватією і Сербією, на західному березі Дунаю, чех Віт Єдлічка. Ліберландія (7 кв. км) має свій прапор, герб, девіз – "Живи і дозволяй жити іншим" – та сторінку в інтернеті.

Напевно, ця сторінка з історії прикордонних спорів Сербії із сусідами заслуговує на розлогу розповідь, але інша суперечка щодо сербських кордонів є ще більш скандальною та складною. Адже Сербія має налагодити свої стосунки з Косовом.

Зараз Белград вважає сербсько-косовський кордон внутрішнім, адміністративним. Але після вступу до Євросоюзу ця лінія розмежування має стати зовнішнім кордоном Євросоюзу. Це вимагає від Белграда остаточного вирішення косовського питання – тобто, відверто кажучи, в тій чи іншій формі визнання незалежності своєї провінції Косово і Метохія, або "Космет".

Компромісний формат, який обговорюється проєвропейськими колами сербського політикуму, передбачає виключення згадки про Косово з Конституції Сербії та підписання двостороннього сербсько-косовського договору, який дозволяв би колишній провінції вступ до міжнародних організацій, включно з ООН.

Навіть далеким від балканських реалій спостерігачам зрозумілі всі складнощі втілення цього гіпотетичного плану в життя. І позиція, скажімо так, патріотично налаштованих політиків і пересічних мешканців Сербії не є вичерпним переліком причин проблематичного вирішення сербсько-косовського питання шляхом визнання Косова.

Річ у тім, що не тільки Сербія, але й п’ять країн-членів Європейського Союзу – Греція, Кіпр, Румунія, Словаччина та Іспанія – не визнають "Космет" незалежною державою. Це не тільки закриває європерспективу безпосередньо для частково визнаної країни, але й ставить під сумнів досягнення консенсусу всередині ЄС щодо схвалення вступу Сербії до Євросоюзу без Косова.

Російський слід

Уся ця довга розповідь стосувалася лише вступу до ЄС найбільш "європросунутих" держав Західних Балкан і зачепила лише одне питання – прикордонні суперечки. Але є ще такі знайомі Україні теми, як економічні реформи, забезпечення принципів верховенства права, подолання корупції, забезпечення свободи медіа…

Втім, очільники Євросоюзу, влада та населення західнобалканських країн не втрачають оптимізму та надії і планують подальші євроінтеграційні кроки.

Албанії та Македонії, які вже мають офіційний кандидатський статус, Єврокомісія повідомила, що готова розпочати підготовчу роботу для безпосереднього початку переговорів про вступ до ЄС. Втім, якщо албанській владі для цього достатньо впритул зайнятися внутрішньодержавним реформуванням, то Македонії в першу чергу треба нарешті домовитися з Грецією (членом ЄС) щодо власної назви. 

Боснію і Герцеговину Брюссель пообіцяв перевести з категорії потенційних кандидатів на вступ в ЄС до офіційних кандидатів за умови впровадження країною необхідних реформ та демократичних перетворень. Але насправді в БіГ настільки складна внутрішньополітична ситуація, що такі формулювання сприймаються як евфемізми. Якщо казати коротко, то частина Боснії і Герцеговини, Республіка Сербська, яка знаходиться під безпосереднім впливом Москви, просто блокує євроінтеграцію БіГ... і нема на то ради.

Розпилення газу в парламенті Косова

Тільки Косову Єврокомісія поки що нічого не обіцяє, окрім надії на євроінтеграцію, та рекомендує продовжити імплементацію угоди про асоціацію і стабілізацію. Президент Косова Хашим Тачі навіть поскаржився у "Фейсбуці", що нова Стратегія розширення ЄС не надає Косову жодної ясності щодо свого європейського майбутнього.

На всі питання регіональних лідерів невдовзі буде відповідати президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер,

який наприкінці лютого відвідає Белград, Подгорицю, Приштину, Сараєво, Скоп'є та Тирану – столиці країн Західних Балкан, які претендують на членство в Євросоюзі.

З боку ЄС до влади західнобалканських держав питань не менше, але останнім часом Євросоюз явно пом’якшив своє ставлення до цього регіону. Причина такої зміни не є секретом – це посилення впливу на регіон інших глобальних гравців.

Хоча оглядачі кажуть про збільшення присутності Росії, Туреччини і навіть Китаю, зрозуміло, що в першу чергу йдеться про посилення російського впливу, який можна побачити, як то кажуть, неозброєним оком.

В цих умовах після оприлюднення Стратегії розширення ЄС залишається лише очікувати активізації найбільших противників євроінтеграції Західних Балкан, що, зрозуміло, не зробить регіон більш стабільним та єврооптимістичним.

Автор: Наталя Іщенко,

журналіст