Міністр наїздів та неправди: МЗС Угорщини запускає фейк про місію ОБСЄ на Закарпатті

Минулими вихідними міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто повідомив світові, що на Закарпатті встановлено постійну присутність спостерігачів ОБСЄ.

Очільник угорської дипломатії заявив, що про відкриття місії його повідомив листом генсек ОБСЄ, а "місцеві" підтвердили її розгортання. Міністр також навів деталі: місія, за його словами, базуватиметься в Ужгороді, а до її складу входитимуть 12 спостерігачів.

Інформація сенсаційна, але має одну ваду:

заява міністра є неправдивою від початку до кінця.

Звісно ж, жодної місії на Закарпатті не з’явилося. Звісно ж, її там не буде ані завтра, ані згодом. Звісно ж, генсек ОБСЄ Томас Гремінгер не повідомляв про це угорського міністра – це взагалі не його компетенція.

Навіщо міністру поширювати фейк, який точно буде розкритий? Логічні пояснення знайти складно, але не варто забувати, що українська політика Угорщини багато в чому ґрунтується саме на фейках та маніпуляціях. А в останні місяці Петер Сійярто започаткував незвичні стандарти дипломатії і у відносинах з іншими державами.

"Ідіот", "божевільний" та "ненависть":
нова дипломатична лексика

"Глава МЗС Люксембургу ненавидить Угорщину".

Публікація з таким заголовком з’явилася не у "жовтій" пресі, не на сайті якогось політика-радикала і навіть не в розділі "Opinions" загальнополітичного видання. Це – заголовок з офіційного сайту уряду Угорщини, з розділу, де публікуються новини МЗС.

Та заголовок про ненависть – це ще не найцікавіше.

Новина, побудована на прямій мові Петера Сійярто, присвячена критиці його люксембурзького колеги Жана Ассельборна. Напередодні той заявив про порушення Будапештом європейських цінностей у питаннях міграційної політики. У відповідь угорський міністр вдався до лексики, яка не має геть нічого спільного з дипломатією.

"Жан Ассельборн – ідіот, але угорці – ні. Народу Угорщини не потрібні божевільні ідеї глави МЗС Люксембургу, щоб знати, що для них краще", – процитував Сійярто урядовий сайт, додавши, що угорський міністр вважає свого колегу представником "екстремістських лібералів".

На цьому тлі постійні "наїзди" та образи з боку Сійярто на адресу української влади вже не видаються таким дивними.

Але з настільки відвертою та системною неправдою та маніпуляціями з боку угорського міністра стикається, мабуть, лише Україна.

Місія, якої не існувало

Останній ланцюжок фейків за авторством Петера Сійярто стосується "місії ОБСЄ на Закарпатті".

Вперше ця ідея пролунала від голови МЗС Угорщини понад місяць тому. На початку лютого, після першого підпалу спілки угорців в Ужгороді, він заявив, що вимагатиме від ОБСЄ постійної присутності їхньої моніторингової місії на Закарпатті – так само, як вона діє на Донбасі.

Спершу до цього поставилися як до політичного гасла. Тим більше, що дуже швидко з’ясувалося: українці до нападу на спілку непричетні, підпал здійснили двоє громадян Польщі з проросійської організації (детальніше – в статті "Польська фаланга Путіна: хто стоїть за підпалом спілки угорців в Ужгороді").

Та попри це, Сійярто продовжував наполягати на місії, їздив для цього на засідання Ради ОБСЄ до Відня. А у неділю 11 березня угорські ЗМІ, а також офіційний сайт угорської партії влади "Фідес" поширили заяву міністра про те, що рішення ухвалене: на Закарпатті встановлено постійну присутність спостерігачів ОБСЄ.

Заява Сійярто від початку видавалася підозрілою – вона суперечила логіці.

По-перше, там була певна плутанина з термінами "СММ ОБСЄ" та просто "ОБСЄ" (а це – дуже різні поняття). Але оскільки новина була опублікована не на урядовому, а на партійному сайті, це не так критично.

Та головне – те, що постійна присутність в Ужгороді підрозділу СММ ОБСЄ не могла бути схвалена всупереч волі України, адже в ОБСЄ діє принцип консенсусу. Доказ цього міститься у мандаті СММ: ще у 2014 році 57 держав-членів організації домовилися, що для збільшення переліку місць базування місії необхідне нове рішення Ради ОБСЄ (див. п. 6 рішення).

А Київ своєї згоди на таке розширення, звісно ж, не давав.

Не дивно, що слова Сійярто були дуже швидко спростовані як закарпатською владою, так і представниками СММ ОБСЄ. А джерела "Європейської правди" висловили сумнів, що генсек ОБСЄ взагалі міг надсилати Сійярто лист щодо подальших планів СММ – він не має на це повноважень.

Спростування цього фейку, щоправда, в Угорщині не помітили. "Фідес" і досі повідомляє деталі розгортання місії ОБСЄ на Закарпатті, та й офіційний сайт уряду повідомляє про місію як про доконаний факт.

Чому це відбувається?

Непросте запитання. Але не забуваймо, що це – не перша неправда від МЗС Угорщини щодо України.

Можна навіть говорити, що викривлення є головною стратегією Будапешта на українському напрямку. "Європейська правда" вже публікувала матеріал, де зібрані ключові неправдиві твердження: "Досить неправди: що не так в українсько-угорському освітньому конфлікті".

Відтоді схожих випадків лише побільшало.

А зараз Сійярто наполегливо просуває думку про те, що Україна веде Закарпаття до міжетнічного конфлікту – хоча в реальності цього немає і близько.

Як діяти Україні?

Попри постійну брехню, маніпуляції та створення проблем для України з боку Будапешта, Київ реагує доволі спокійно, лише часом тролить угорських посадовців, коли ті надто часто змінюють думку.

Мабуть, єдиний випадок, коли офіційний Київ "зірвався", мав місце в лютому (детальніше – в новині "Кабмін відреагував на "хамство і маніпуляції" з Угорщини та схвалив зміни до мовної норми").

Відсутність симетричної за жорсткістю реакції є, мабуть, правильною стратегію. 

Цікаво, що і Люксембург, попри відверте хамство Сійярто у лютому, утримався від емоцій у відповідь. Схоже, що там угорського посла навіть не викликали до МЗС. Тоді, після скандальної заяви Сійярто про "божевільного ідіота", Ассельборн у коментарі угорським ЗМІ наголосив, що про особистий конфлікт не йдеться, і що проблема – у державній політиці Угорщини.

Варто підкреслити, що Сійярто, швидше за все, не залишиться міністром у наступному уряді, який з’явиться в країні вже навесні (вибори призначені на 8 квітня). Надто активно він б’є глечики у стосунках з іншими країнами.

Тому є великий шанс, що з наступним міністром буде певне полегшення.

Але не варто плекати завеликі надії. Те, що робить Сійярто – не його особиста, а партійна політика. Іншим угорським урядовцям не звикати кидати виклики. І окремим особам, і окремим країнам, і всій Європі.

Нещодавня історія – дії глави апарату уряду Угорщини Яноша Лазара, який поїхав до сусідньої Австрії, щоби зняти там передвиборче відео про мігрантів та "білих австрійців". Згодом навіть націоналістична австрійська "Свобода" заявила, що цей ролік є неприховано ксенофобським.

Тож завершити можна словами вже згаданого голови МЗС Люксембургу Ассельборна. "Угорська політика кидає виклик принципам Європейського Союзу", – заявив він у відповідь на хамство з Будапешта.

І після виборів ця проблема напевно не зникне.

Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"