Критик Путіна, борець із фейками та ворог ультраправих: хто очолить МЗС Німеччини

В середу Німеччина отримає новий уряд, який має сформувати Ангела Меркель, щойно офіційно обрана на посаду федерального канцлера. В складі цього уряду буде новий міністр закордонних справ від соціал-демократів.

Гайко Маас – новачок у зовнішній політиці, він зовсім не має досвіду в цій сфері. Та його попередня робота свідчить про цінності, які не можуть не тішити. Боротьба з фейками в соцмережах, протистояння зухвалому популізму ультраправих, жорстка критика авторитарних режимів, включаючи російський, доповнюється відвертістю та рішучістю топ-дипломата.

На відміну від колишніх очільників МЗС, він навіть у минулому не був помічений у дружбі з росіянами.

“Європейська правда” проаналізувала, чого чекати Україні від нового німецького міністра.

Кандидат-сюрприз

Німецька політика вчить: у війнах двох переможцем іноді стає третій.

Боротьба двох «акул» Соціал-демократичної партії, Мартіна Шульца і Зігмара Габріеля, за портфель голови МЗС обернулась поразкою для обох. Шульц програв навіть двічі, бо не лише не отримав бажану посаду, а й позбувся партійного лідерства. Габріель, який є чинним міністром, також не зберіг посаду – виборці не були проти, та на заваді цьому стала його партія.

Коли обидва лідери були викреслені з боротьби, в СДНП залишилось не так багато сильних кандидатів, яким можна було б довірити опіку міжнародною політикою Німеччини. Вибір партійного керівництва зупинився на 51-річному Гайко Маасі – міністрі юстиції і захисту прав споживачів у третьому кабінеті Ангели Меркель.

Вибір Мааса, без сумніву, став сюрпризом.

У нового міністра зовсім немає дипломатичного досвіду.

За чотири роки роботи в уряді він вкрай рідко демонстрував зацікавлення міжнародною політикою. Попри це, його попередник Зігмар Габріель схвально оцінив свою заміну. «Він зробить все чудово», – сказав екс-міністр, додавши, що з таким наступником полишає посаду з хорошими відчуттями.

У СДПН наполягають: Маас є найкращим претендентом. Лідерка фракції соціал-демократів в Бундестазі Андреа Налес зауважує, що Маас, який походить із прикордонного регіону Саар на межі з Францією, “як ніхто інший знає, чим для Німеччини є сильна Європа”.

І хоча залишається певна невизначеність щодо його пріоритетів, ставлення нового міністра до низки питань вже відоме.

Критик Путіна, Трампа і Ердогана

На посаді міністра юстиції Гайко Маас справді не часто мав справи із зовнішньополітичними питаннями.

Проте коли все ж висловлювався щодо глобальних проблем, його позиція була досить жорсткою.

Ключові зовнішньополітичні погляди він висловив у березні минулого року у виданні Zeit, до 60-річчя Римського договору. Він рішуче виступив на підтримку “проекту Європа”, підтримавши відкриті кордони в ЄС та єврозону. Але один фрагмент з його колонки є настільки показовим, що його варто процитувати повністю:

“Ніхто не повинен сприймати мир в Європі як належне. Хто у цьому сумнівається, нехай погляне на Схід України. Саме тому, що на воротах Європи є агресивні і авторитарні сили, континент повинен виявити єдину силу – проти Путіна і проти Ердогана. З кожним журналістом і суддею, ув'язненими Ердоганом, Туреччина віддаляється від Європи.

Хто повинен виступити проти неминучої диктатури, якщо не Європа? США, обравши Дональда Трампа, впустили з рук факел свободи. Як США мають виступати за демократію та свободу преси в світі, коли їхній президент ображає критичних журналістів як «ворогів народу»?

Як США повинні сперечатися про верховенство закону, якщо їхній президент знущається над незалежними судами, бо вони «смішні»? Прапор вільного світу сьогодні більше не має зірок і смуг, натомість сьогодні ним є європейський прапор”.

Нині, коли автор цих рядків стає головою німецької дипломатії, вони набувають особливої ваги.

Позиція щодо Росії

Варто зауважити, що ці слова – ледь не єдина згадка про російську агресію проти України від нового міністра.

Маас на попередній посаді не мав нагоди публічно коментувати санкції, запроваджені проти Росії за незаконну анексію Криму і підтримку сепаратистів на Донбасі. Між тим, очевидна нелюбов до диктатур і безпосередньо до Кремля з його боку є добрим сигналом та дає підстави сподіватися, що новий глава німецького МЗС не підтримуватиме зменшення тиску на РФ, навіть якщо у ЄС почнуться дискусії з цього приводу.

У порівнянні з Габріелем, який багато років поспіль виступав за поетапне скасування санкцій, це – однозначний виграш.

Ще одна відмінність – те, що Маас увійшов до федеральної “обойми” СДПН не так давно та не пов’язаний зі старим керівництвом партії. Натомість обох його попередників на посаді міністра, Габріеля і Штайнмайєра, вважають близькими до Герхарда Шрьодера – колишнього канцлера від соціал-демократів, а нині одного з “топів” компанії Nord Stream та друга Володимира Путіна.

При цьому Маас добре ознайомлений із погіршенням дотримання прав людини в РФ.

Наприкінці минулого року, отримуючи премію за реабілітацію жертв репресій проти ЛГБТ у Третьому рейху, він закликав “не випускати із зони уваги ситуацію в таких країнах, як Росія та Туреччина, де простежують постійні зростаючі репресії проти ЛГБТ”.

«Невдаха» зі стажем

Що ж сформувало нового міністра закордонних справ Німеччини?

Гайко Маас народився у місті Саарлуї у найменшій федеральній землі – Саарі. Виріс у католицькій родині, прислуговував у церкві та присвятив кілька років життя організаціям католицької молоді. Пізніше Маас зізнався, що цінності, які він відкрив для себе в той час, знайшли відображення у його політичному житті.

У 1987 році він закінчив державну реальну гімназію у Фельклінгені. Після військової служби працював на заводі Ford, а в 1989 році вступив до Саарського університету, де вивчав право. Політична кар’єра Мааса почалась 1996 році, коли він був вперше обраний до земельного парламенту Саару.

Гайко Маас – новачок на берлінській політичній сцені.

Його кар’єрне зростання викликало чимало подиву в Німеччині. Він тричі програвав боротьбу за крісло прем’єр-міністра землі Саар, чим забезпечив собі славу людини, яка постійно зазнає невдачі. На здивування багатьох, у 2013 році від політичної смерті його врятував тогочасний лідер СДПН Зігмар Габріель, запропонувавши “невдасі” очолити міністерство юстиції.

Схоже, Габріель тоді не прогадав, адже Маас став одним із найефективніших урядовців із табору соціал-демократів у третьому кабінеті Меркель.

Серед його ініціатив, що були втілені в життя – запровадження 30% квот для жінок у радах директорів великих компаній та закон про реабілітацію гомосексуалістів, яких переслідував нацистський режим.

Маас не належить до людей, які необдумано і різко висловлюють свою позицію, проте він ніколи не уникав конфліктів навіть з такими “зубрами” німецької політики, як Вольфганг Шойбле. В минулому уряді його спаринг-партнером був міністр внутрішніх справ Томас де Мезьєр, який на тлі терактів у Європі послідовно домагався жорсткішого контролю за громадянами. Зрештою Маас, палкий захисник прав і свобод людини, погодився на суперечливе збереження комунікаційних даних німецьких громадян та електронний браслет для потенційно небезпечних осіб.

Та найпомітнішим спадком Мааса на посаді міністра юстиції є так званий “закон про Facebook” (детальніше про нього читайте у статті “Facebook покарають за ненависть: як Німеччина обмежує свободу слова у соцмережах”).

Через цей закон, покликаний побороти мову ненависті та поширення фейків у соцмережах, Маас став об’єктом критики журналістських організацій у Німеччині і справжнім ворогом ультраправих.

Ворог проросійських популістів

Про ставлення до міністра з боку ультраправих свідчить заява “Альтернативи для Німеччини” у відповідь на номінування Мааса топ-дипломатом: “Міністр цензури” є достойним кандидатом, щоб представляти спустошений стан нашої країни”.

У цьому немає нічого дивного, адже колишній міністр юстиції влаштував проти ультраправих ледь не “хрестовий похід”.

Маас не втрачав нагоди критикувати їхню расистську та антимігрантську політику.

"Альтернатива для Німеччини" – це брати в дусі Володимира Путіна, Дональда Трампа і Реджепа Таїпа Ердогана: націоналістична, авторитарна та жінконенависницька (партія. – Ред.)", – писав він у коментарі для Spiegel. "Звичайно, наша країна не ідеальна, але зрозуміло одне: праві популісти не є хорошою альтернативою для Німеччини".

Незадовго до минулорічних виборів Маас звинуватив "Альтернативу для Німеччини" у порушенні Конституції, заявивши, що деякі пункти партійної програми є расистськими і не відповідають Основному закону. Щоправда, до судового провадження про закриття партії тоді не дійшло.

А коли торік у червні Бундестаг позбавив екстремістські партії можливості отримувати державне фінансування, міністр юстиції привітав це рішення, заявивши, що “держава не повинна фінансувати ворогів демократії”.

Причому йдеться про суперечності не лише із АдН. Маас став воював також із екстремістським антиісламським рухом Pegida, називаючи його популістські демонстрації “соромом за Німеччину”.

Чоловік «дипломатки» та стильний міністр

Маасу 51, та він видається значно молодшим. Його “рецепт молодості”, про який люблять писати німецькі ЗМІ, – тріатлон. Цей вид спорту, що суміщає плавання, велосипедну їзду та біг, потребує неабиякої витривалості.

Новий топ-дипломат Німеччини є також частим героєм світської хроніки. Преса хвалить його за стильні костюми і струнку поставу. А ще Мааса жартома називають «хлопцем дипломатки». Міністр розлучився з першою дружиною, та має нову партнерку, актрису Наталію Вернер, яка зіграла дипломатку у двох епізодах фільму каналу ARD. Кажуть, що вжитись у роль спеціальної представниці Німеччини у питаннях конфліктів їй допомагав Франк-Вальтер Штайнмайєр, тогочасний міністр закордонних справ.

Очевидно, як новачку Маасу буде не так легко швидко освоїтись на дипломатичній службі, як його другій половині – у ролі в кіно.

Його призначення припало на час, коли Європа зіштовхнулась із купою проблем.

Вихід Британії з ЄС, наслідки міграційної кризи, сплеск популярності популістів, суперечки щодо “Північного потоку – 2” і, схоже, неуникна торгова війна зі США...

Та водночас усі ці виклики дозволять Маасу проявити свій характер.

А якщо спортивна витривалість дозволить йому досягнути успіху, то новоспечений дипломат матиме всі шанси не тільки втриматись на посаді, а й згодом – не виключено – стрибнути на вищий кар’єрний щабель.

Христина Бондарєва,

журналістка “Європейської правди”