Цієї неділі італійська політика змогла затьмарити "Оскар" своєю епатажністю та непередбачуваністю.

Голосування на парламентських виборах пройшло буремно та кінематографічно пристрасно. І йдеться не лише про "українську виставу" в Мілані, де представниця руху Femen роздяглася на дільниці Берлусконі. "Весело" було по всій країні: дільниці працювали 16 годин поспіль, та навіть це не врятувало від довгих черг. Італійці скаржилися на помилки у бюлетенях, а деяким виборцям запропонували проголосувати вдруге, бо їхні бюлетені переплутали виборчі комісії.

Але результатів це не змінило.

На виборах в Італії перемогли популісти та радикали.

Антисистемний та євроскептичний "Рух 5 зірок" (M5S) не просто став лідером, а й отримав більше, ніж йому прогнозували. Високі результати показали також праворадикали з "Ліги Півночі" (Lega Nord).

Разом євроскептики отримують понад половину голосів у обох палатах парламенту, а один з італійських "друзів Путіна" всерйоз претендує на посаду прем’єра.

Натомість обидві традиційні політичні сили провалилися. І лівоцентристи з правлячої Демпартії, і правоцентристська "Вперед, Італіє" (Forza Italia) на чолі з Сільвіо Берлусконі отримали менше, ніж їм прогнозували.

Формат майбутнього уряду Італії наразі передбачити неможливо. І хоча є ключові варіанти об’єднань, майбутнє ще може принести сюрпризи – аж до можливого розпуску парламенту.

Хто, як і за що голосував?

Італійській політичній системі не звикати до викликів. Через корупційні скандали, економічну рецесію, нелегальних мігрантів тощо – Італія давно потерпає від нестачі лідерства.

Перед виборами 2018 року в тренді були популістичні гасла та обіцянки нового і кращого життя для італійців (детальніше про це – в статті "Чемпіонат з обіцянок: що чекає на Італію одразу після виборів").

Але на цьому схожість виборів з українськими, мабуть, вичерпується.

Виборчі правила в Італії геть відмінні від наших.

4 березня італійці обирали депутатів обох палат свого парламенту. До нижньої, Палати депутатів, обиралося 630 депутатів, за яких голосували італійські громадяни, що досягли 18-річного віку. У свою чергу, 315 представників Сенату обирали ті, хто досяг 25 років.

До того ж цього року італійська влада додала проблем. І підрахунок голосів, і саме голосування проходило за дещо зміненими правилами. Однією з новацій став так званий "стікер проти шахрайства".

Система працює так: на дільниці виборець отримує картку з певним кодом на "відривній" частині; цей код заноситься у реєстр разом із прізвищем того, хто голосує. Після того, як італієць позначив у бюлетені обраних ним кандидатів та партію, він повертає закритий бюлетень представнику виборчкому; той знову звіряє код бюлетеня, а далі сам забирає "відривну частину" і сам, замість виборця, кидає бюлетень в урну для голосування. Звісно ж, це дуже ускладнило голосування і призвело до черг на багатьох дільницях.

Не все спрацювало ідеально. Подекуди виборчі комісії заплуталися у стікерах та бюлетенях, зіпсувавши їх, тому кільком десяткам виборців прийде запрошення… проголосувати вдруге! Але розклад сил, це, звісно ж, не змінить.

Що у нас в "колоді карт"?

Підрахунок голосів свідчить, що Італія отримала політичний розклад, близький до схеми "три на три": три фракції зі схожою кількістю голосів.

"Розвагою" виборів в Італії стало роздягання Femen на дільниці під час голосування Берлусконі. Політику, схоже, це навіть сподобалося

Найпопулярнішим став "Рух 5 зірок". Ця політична сила, заснована Джанроберто Казаледжо та коміком Беппе Грілло, самостійно набирає близько 32,1% голосів у Палаті депутатів. Те, що популістичний "Рух" стане лідером на цих виборах, було відомо наперед, але такий високий результат їм не прогнозувало жодне соціологічне опитування!

У правих попередні результати є такими: націоналісти з "Ліги Півночі" отримують 17,8%, за ними йде "Вперед, Італіє" Берлусконі (13,9%). Це – друга несподіванка італійських виборів, адже всі без винятку соціологи віддавали перевагу партії Берлусконі, і жоден не припускав, що "Ліга" візьме хоча б 15%. Ще одна праворадикальна партія, "Брати Італії", фінішували із результатом в 4,3%.

У лівоцентристів Демократична партія отримала 19%, поставивши власний антирекорд (соціологи обіцяли їй 21-25%), а всі лівоцентристські партії разом мають лише 23,2%.

У Сенаті відсотки підтримки виборців практично збігаються з нижньою палатою парламенту: "Рух 5 зірок" – 31.8%, "Ліга Півночі" – 18%, у партії Берлусконі – 14.4%, у демократів – 19.3%.

Результати не додають оптимізму. Зокрема, через те, що

ці вибори вже можна назвати тріумфом євроскептиків.

Три ключові євроскептичні партії отримали понад половину голосів у обох палатах італійського парламенту.

Проте зовсім не є гарантованим, що саме вони створять коаліцію. Є також інші варіанти: за новим виборчим законодавством, для формування більшості необхідно отримати принаймні 40% голосів.

Між популістами і радикалами

Головний тріумфатор – "Рух 5 зірок".

Економічні та міграційні виклики були плідним ґрунтом для того, щоб популісти стали потужною силою в Італії. За останній час "Рух 5 зірок" значно еволюціонував, перестав бути "партією італійського коміка" і навіть ще до голосування представив команду потенційних членів уряду.

Треба зазначити, що багато з нових імен "Руху" є представниками академічних кіл або видатними діячами. Зокрема, міністром економіки може стати 41-річний італійський професор Андреа Ровентіні, який, за словами лідера "Руху" Луїджі ді Майо, такий же "інноваційний, як і Макрон". Міністром спорту названий Доменіко Фіораванті – дворазовий Олімпійський чемпіон з плавання.

У складі "уряду мрії" Ді Майо – четверо жінок, потенційні глави МВС, міністерства оборони, МЗС та сільського господарства: Паола Джаннетакіс, Елізабетта Тренто, Емануела Дель Ре та Алессандра Пеше.

Між тим за італійською політичною традицією важливі рейтинги не лише окремих партій, але також їхніх альянсів. Тому формально "Рух 5 зірок" залишається на другому місці, перед ним – "коаліція правих".

Альянс правоцентристських сил станом на ранок понеділка набрав 37% голосів. До його складу належать партія Берлусконі "Вперед, Італіє", дві антиіммігрантські та євроскептичні партії – "Ліга Півночі" та "Брати Італії", а також нове правоцентристське об’єднання "Ми з Італією".

Себе у кріслі прем'єра бачить лідер ультраправої "Ліги Півночі" Маттео Сальвіні.

Формально він має право претендувати на цю посаду, адже його партія стала лідером серед "правих".

Щоправда, кандидатура Сальвіні не подобається не тільки його колегам по правому табору, але й Брюсселю – занадто відверто лідер "Ліги" демонструє свою пропутінську позицію. Сальвіні набагато радикальніший за Берлусконі, його позиції збігалися багато в чому з програмою французького "Національного фронту". Щоправда, незадовго до виборів лідер "Ліги" публічно відмовився від намірів виходити з єврозони.

А от нинішня партія влади, Демократична партія, втратила довіру італійців, незважаючи на виведення італійської економіки із рецесії. Демократи мають лише 19%, що на 6% нижче за показник 2013 року.

Офіс "Ліги Півночі" на цих виборах був повний журналістів

Уряд чи нові вибори?

Оскільки жодна партія або передвиборча коаліція не здатна сама сформувати уряд, то залишаються два варіанти – домовлятися або йти на нові вибори. Звісно ж, перший варіант лишається пріоритетним.

Щоправда, сформувати більшість без участі "Руху 5 зірок" навряд чи буде можливо. Хоча праві та ліві партії разом мають більше голосів, ідеологічні розбіжності між "Лігою Півночі" та демократами настільки великі, що їхню співпрацю важко уявити.

Ще однією проблемою є те, що разом три антиєвропейські партії – "П'ять зірок", "Ліга" та "Брати Італії" – отримали близько 50% голосів. Виключити коаліцію в такому форматі не є можливим. Хоча і впевненості у формуванні євроскептичного уряду Італії також немає.

Зрештою, немає впевненості навіть у тому, що цей парламент пропрацює достатньо довго. У президента Італії Серджо Матарелли залишається право оголосити проведення нових виборів, якщо він вважатиме, що стійку коаліцію створити неможливо.

Самі італійці кепкують: на нас чекає кумедний безлад...

Вибори принесли чимало несподіванок, але Італія, звісно ж, не опиниться перед економічним та інституційним хаосом вже завтра.

Хоча в соцмережах жартують про "закінчення Італії". В ніч після виборів у Twitter набув популярності хештег #ItalyIsOverParty, а любителі коротких відео підбирають ілюстрації до оприлюднених результатів голосування.

Current situation #Elezioni2018 pic.twitter.com/nLbYMhMfGv

— Enryy 👨‍🎤 (@enrydd) 4 березня 2018 р.

Хай там як, вибори чітко показали: італійці хочуть бачити нові обличчя в політиці.

Особливо вагомим є вплив молоді, в тому числі покоління "мілленіалів", які з дитинства бачать в Італії лише політичні та економічні кризи.

Крім того, Італія хоч і є третьою за величиною економікою єврозони, але рівень безробіття серед молоді тут сягає 37%. Сумніви щодо європейської єдності, антипатії до євро та глибокого занепокоєння щодо навали мігрантів і біженців стали поширеними настроями в країні.

І новому прем’єрові, хай хто обійме цю посаду, доведеться керувати країною саме в цих непростих умовах.

Автори:

Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди";

Вікторія Вдовиченко, 
кандидат історичних наук