27 лютого парламент Південно-Африканської Республіки підтримав пропозицію лідера опозиційної ліворадикальної партії "Борці за економічну свободу" Джуліуса Малеми щодо безоплатної конфіскації сільськогосподарських земель у білих фермерів.

За два тижні до цього новий президент ПАР Сиріл Рамафоса у своїй інавгураційній промові підкреслив необхідність передачі землі чорношкірій більшості.

Земельне питання не вирішене в країні ще з часів падіння апартеїду, тобто з 1994 року. Наразі в країні діє законодавство, згідно з яким білошкірі фермери повинні продавати землю в разі, якщо з’явиться покупець, та можлива експропріація з відшкодуванням вартості.

Президент ПАР Сиріл Рамафоса

Натомість парламент зобов’язав Земельний комітет до 30 серпня розробити поправки до Конституції, що дозволятимуть безоплатну конфіскацію землі.

Досвід Зімбабве

Подібне питання поставало перед Зімбабве, країною, що де-юре отримала незалежність від Великої Британії у 1980 році. 

Здобуттю незалежності передувала Конституційна конференція в Ланкастер-Хаусі в Лондоні. Окрім ухвалення Конституції, на конференції було досягнуто усного рішення щодо виплати Британією компенсації білим фермерам за землю. Протягом 1980–1990-х років уряд консерваторів виділяв невеликі кошти на викуп землі, проте у 1997 році до влади прийшов уряд лейбористів на чолі з Тоні Блером, який відмовився виплачувати компенсацію.

1990-ті роки показали, що програма МВФ з реформування економіки Зімбабве провалилася, економічна ситуація погіршилась – як наслідок, стрімко падала підтримка влади.

В цих умовах президент країни Роберт Мугабе вирішив провести експропріацію сільгоспугідь у білошкірих фермерів. Задля цього був розроблений проект нової Конституції, який був винесений на референдум.

Окрім земельного питання, проект значно збільшував повноваження самого Мугабе як президента. Проте зімбабвійці сказали своє "ні". В країні розпочалася конституційна криза, що тривала аж до 2013 року.

У 2000 році парламент прийняв поправки до Конституції, що зробили можливою безоплатну конфіскацію землі.

Згідно з новим законодавством, земля належала державі і її можна було орендувати. Корінному населенню дозволялась оренда на строк до 99 років, нащадкам колоністів – максимум на п'ять.

За короткі терміни кількість комерційних фермерських господарств зменшилася з 4,5 тис. до менш ніж 300. Західні країни запровадили персональні санкції проти Мугабе та верхівки партії ЗАНУ-ПФ, країна втратила західні інвестиції та підтримку МВФ і Світового банку.

Конфіскація земель призвела до падіння сільськогосподарського виробництва, що тільки поглибило економічну кризу. Пік економічної і політичної кризи припав на 2008 рік, коли річна інфляція сягнула 231 млн відсотків.

Зі зміною президента у листопаді 2017 року єдине, що змінилося у ставленні уряду Зімбабве до земельного питання, став дозвіл орендувати білим землю на 99 років.

Після апартеїду

До 1994 року корінним африканцям земля належала виключно в межах так званих бантустанів. Це такі собі племенні резервації, яких на території ПАР було 10. Жителі бантустанів змушені були перебиратись до міста, аби знайти хоч якусь роботу, проте це ставило їх в умови напівлегального перебування в ПАР.

З падінням апартеїду бантустани були ліквідовані, чорношкіре населення отримало політичні права, Нельсон Мандела на інавгурації проголосив створення "веселкової нації", в якій немає чорних і білих, коса і зулу, а є один народ – південноафриканці.

Було проголошено курс на пропорційне расове представництво в органах влади та побудову ринкової економіки без кольорових обмежень.

Як і в Зімбабве, постало питання перерозподілу землі.

Було прийнято закон "Про реституцію прав на землю", в якому прописувався механізм повернення земель, відібраних за часів апартеїду, або компенсацію її вартості. В 2004 році до закону була прийнята поправка, що дозволяла конфіскувати землю з виплатою без рішення суду, до того ж заявки на повернення стало можна надсилати аж до 2019 року.

Характерно, що більшість заявників вимагали саме компенсації за землю. Цим можна пояснити той факт, що кількість землі, яка знаходиться у власності білої меншини, скоротилася з 85% від загальної кількості лише до 73%.

Експропріація та її можливі наслідки

Пропозицію про безоплатну експропріацію підтримав 241 депутат Національної асамблеї ПАР, проти проголосувало 83. Показово, що "за" разом із фракцією "Борців за економічну свободу" голосувала правляча АНК (Африканський національний конгрес).

Це вказує на те, що влада, яка з огляду на корупцію, соціальні негаразди, безробіття, економічний спад щороку тільки втрачає позиції, намагається збільшити підтримку перед виборами, які мають відбутися у 2019 році.

Ухвалення законодавства, яке дозволить безоплатну експропріацію землі, світ сприйме як небезпеку правам власності в ПАР. Це означатиме, що в країну перестануть надходити іноземні інвестиції, обсяг яких і так стає дедалі меншим, закриється доступ до міжнародних валютних ресурсів.

У 2017 році ВВП Південної Африки складав $341 млрд, що є третім показником на континенті, тоді як у 2010 році – $357 млрд (перше місце).

До того ж ПАР має бюджетний дефіцит за рахунок того, що в країні існує роздутий бюрократичний апарат. Також на дефіцит бюджету впливають соціальні виплати безробітним, кількість яких, за різними оцінками, складає від 27% до 50%. Тому країні потрібний доступ на міжнародні фінансові ринки.

Не менша проблема – лише 13% території країни придатна для сільського господарства. Цього достатньо для 3 млн жителів, що мешкали на території країни у XIX столітті, проте недостатньо для 55 млн, що мешкають зараз. Тому сільське господарство потребує використання новітніх технологій, які неможливі без кредитування.

Існує ще одна проблема, яка може перерости в громадянську війну.

Річ у тому, що переважну більшість європейців в ПАР складають африканери. Це нащадки голландських колоністів, що оселилися біля мису Доброї Надії ще у 1652 році.

Фолькстад

Після падіння режиму апартеїду африканери утворили декілька громад, на території яких не можна перебувати чорношкірим. Прикладами таких громад є анклави Оранія в провінції Західний Кейп або Клейнфонтен в Гаутензі.

Юридично вони оформлені як приватні територій, тому власники мають повне право пускати або не пускати туди, кого хочуть.

Експропріація загрожує існуванню таких громад. Саме тому африканерська партія "Фронт свободи плюс" просуває проект так званого "фолькстаду", тобто народної держави, що буде державою виключно африканерів.

Проект "фолькстаду" спирається на статтю 235 Конституції ПАР, що надає право автономії окремим територіям, на яких проживають представники певної етнічної групи.

В разі виселення африканерів з їхніх земель ця ідея може отримати неабияку підтримку.

Автор: Іван Бєлєнко,

співзасновник дослідницької групи "Центр вивчення повстанських рухів"