Орбан змінює стратегію: партія влади Угорщини стикнулася з проблемою напередодні виборів

Схоже, у виборчу кампанію в Угорщині, де, здавалося б, усе вже вирішено, повернулася хоч якась інтрига. Сталося це доволі несподівано для багатьох – і влади, і опозиції, і експертів.

Насправді поки у перемозі правлячого блоку "Фідес-ХДНП" мало хто сумнівається. Як і в тому, що Віктор Орбан вчетверте очолить угорський уряд. Інтрига ж полягає в тому, чи зможуть вони знову здобути конституційну більшість у парламенті та зберегти фактично абсолютну владу, яку утримують з 2010 року.

За ці вісім років Орбану зі спільниками вдалося майже повністю "перекроїти" всю країну під себе. Залишилися тільки суди та місцеве самоврядування, і частина угорських експертів прогнозують, що саме за них візьметься "Фідес" у наступні чотири роки при владі.

Хоча, звісно, в команді нинішнього прем’єра Угорщини пояснюють виборцям, що за них слід голосувати, аби країна не змінила свій "курс на християнство, збереження угорської ідентичності та справжньої незалежності".

Під егідою "плану Сороса"

Останній рік політичне життя Угорщини було дуже передбачуваним: Віктор Орбан з однопартійцями "вичавлювали" максимум з теми мігрантів, нагнітали атмосферу страху в суспільстві та створювали "ворогів Угорщини" – і рейтинг правлячої команди тільки зростав. Наприкінці осені минулого року він сягнув рекордної позначки з 2011 року: за даними авторитетної агенції Medián, рейтинг "Фідес" у жовтні 2017-го склав 61% серед тих, хто визначився з вибором.

На жаль, цей політичний прагматизм Віктора Орбана часто межує з відвертим радикалізмом. "Європейська правда" описала це ще влітку в статті "Гра на межі ворожнечі: як Угорщина радикалізує суспільство для перемоги чинної влади".

Відтоді головні "вороги Угорщини" не змінилися: по-перше, це мігранти; по-друге, це Джордж Сорос, який, за версією Орбана, прагне "ісламізувати" всю Європу; і по-третє, це євробюрократи, які працюють на американського мільярдера угорського походження, допомагаючи йому втілювати згаданий план.

Водночас цей список "ворогів Угорщини" регулярно поповнюється новими іменами. Віднедавна до нього потрапили верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад аль-Хуссеїн та міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн. Угорський очільник МЗС Петер Сійярто вже закликав комісара ООН піти у відставку, а люксембурзького колегу взагалі обізвав ідіотом та поплічником Сороса.

Саме персона американського мільярдера і його так званий "план Сороса" до лютого цього року був серцевиною, можливо, навіть єдиним вирішальним аргументом виборчої стратегії Віктора Орбана та його команди. І це при тому, що достеменно ніхто з них не може досі пояснити, що це за план, які його конкретні пункти, та надати бодай один доказ існування цього плану.

Не зміг цього зробити на слуханнях у комітеті безпеки навіть міністр внутрішніх справ Угорщини Шандор Пінтер, хоча захист країни – його безпосередній обов’язок. Більше того, аналітики, близькі до правлячої партії, відкрито констатують у ЗМІ, що цей план – не більше ніж виборча технологія.

У жовтні минулого року було проведено навіть окреме опитування, чи вірять угорці в існування плану Сороса. Хоча дослідження зробив наближений до партії "Йоббік" інститут Iránytű, його результати мали неабиякий резонанс: 39% опитаних сказали, що вірять в існування плану Сороса, натомість 43% – навпаки. Причому навіть у таборі симпатиків "Фідес" 19% переконані, що ніякого такого плану нема.

Але це ще не кінець. Нещодавно стало відомо, що за останні три роки, які в Угорщині фактично безперервно йде кампанія проти мігрантів, країна все ж прийняла 2300 іноземців, причому 1300 – у 2017-му. В уряді Орбана стверджують, що це начебто не мігранти, а біженці чи люди, які шукали політичного притулку (хоча ці категорії, звісно ж, також є мігрантами).

Епічності ситуації додає той факт, що точно таку кількість – 1294 особи – складає квота мігрантів, попередньо визначена Єврокомісією для Угорщини в рамках плану розселення шукачів притулку. І саме проти неї Будапешт відчайдушно протестує, називаючи її "планом Сороса".

З початку 2018-го офіційний Будапешт звинувачує в спробі втілити "план Сороса" вже не тільки Єврокомісію, а й ООН.

Темою мігрантів та планом "Сороса" було повністю просякнуте все 50-хвилинне звернення до нації Віктора Орбана, яке він зробив 18 лютого в Будапешті, наступного ж дня після офіційного старту виборчої кампанії.

Але вже через два тижні в штабі "Фідес" всерйоз міркували над тим, аби переглянути виборчу стратегію на основі "плану Сороса" та додати до неї бодай щось. Приводом для цього стала дуже символічна поразка на місцевих виборах, які в Угорщині назвали репетицією парламентських.

Сюрприз у Годмезевашаргей 

Годмезевашаргей – це невеличке місто на південному сході Угорщини під самісіньким кордоном з Сербією та Румунією з населенням менше 50 тисяч жителів.

Останні 20 років це місто вважалося політичною "фортецею" правлячої "Фідес", навіть кузнею кадрів. 25 лютого в Годмезевашаргей обирали нового мера, і у "Фідес" були переконані, що ним стане їхній кандидат – Золтан Хегедюш, який працював заступником попереднього очільника міста.

Але переміг 46-річний Петер Маркі-Зай – незалежний кандидат, якого підтримали усі головні опозиційні партії Угорщини, не висунувши йому на противагу власних кандидатів. Підсумковий результат – 57,49% проти 41,63% не на користь кандидата від влади.

Досі не вщухають дискусії, хто стоїть за Маркі-Заєм, але його перемога була дуже чітким сигналом для всіх:

– для угорської опозиції: якщо вона справді прагне перемогти "Фідес" на виборах, то має не просто координувати свої дії, а знайти таких "Маркі-Заїв" на всіх 106 мажоритарних округах та об’єднатися довкола них;

– для влади: угорські "ліві" та "праві" можуть не тільки результативно співпрацювати, а й разом мобілізувати електорат, значно більший за їхні партійні рейтинги. А це пряма загроза монополії на владу, яку утримує правляча команда з 2010 року;

– для всієї країни: щодо того, що влада "Фідес" та Орбана не є вічною.

Прем’єр-міністр Угорщини назвав поразку в Годмезевашаргей уроком для його команди. І вже за кілька днів після оголошення результатів виборів мера угорська преса рясніла "інсайдами" зі штабу "Фідес", де начебто було вирішено, що Джордж Сорос та мігранти відходять на другий план. Натомість кампанію слід наповнити успіхами правлячої команди за останні вісім років.

Урядова команда справді має чим завоювати довіру виборців. За офіційними даними, в Угорщині зростають заробітна платня та ВВП. Від 2010 року навіть створено майже 800 тисяч нових робочих місць. Все це може спрацювати у вигляді історій успіху - але тільки на окремих мажоритарних округах.

Але в межах загальнонаціональної кампанії "ворогам Угорщини" альтернативи нема. Віктор Орбан продовжує ставити саме на це.

Тим більше, що поразка на місцевих виборах співпала з просіданням рейтингу "Фідес": за даними Republikon Intézet, рейтинг правлячої партії серед тих угорців, які визначилися з вибором, знизився з 57% у грудні до 53% у січні та 48% у лютому.

І все це на тлі корупційного скандалу довкола зятя Віктора Орбана – Іштвана Тіборца. Його компанію Elios Innovative Ltd підозрюють у шахрайстві з коштами ЄС. Справу веде OLAF (Агенція ЄС по боротьбі з шахрайством), яка вже рекомендувала Єврокомісії вимагати від Угорщини повернення 43,7 млн євро.

Угорська опозиція 

Як не дивно, але чимало угорських аналітиків переконують, що праворадикальну риторику на межі ворожнечі "Фідес" перехопив у свого сьогоднішнього найближчого конкурента – "Йоббік", втілюючи фактично ідеї свого суперника.

І цей рух команди Віктора Орбана "вправо" співпав одночасно зі спробою лідера "Йоббік" Габора Вони перебудувати партію з радикальної проросійської та місцями навіть екстремістської на народну. Допомагає йому в цьому медіамагнат і колишній сусід угорського прем’єра по кімнаті в студентському гуртожитку Лайош Шимічка. Виходить у них поки так собі: рейтинг "Йоббік" не росте, але й не падає, перебуваючи на рівні 13-18%.

Їхня виборча стратегія – максимально критикувати "Фідес", але не ідеологічно, бо "Йоббік" – це також праві, а політично: звинувачувати в корупції, побудові мафіозної держави і так далі. Якщо раніше між ідеологічно близькими "Фідес" та "Йоббік" був особистий конфлікт лідерів Орбана і Вони, то тепер додався ще й конфлікт Орбана і Шимічки.

Звичайно, обидва нинішніх лідери "Йоббік" – не конкуренти для угорського прем’єра, але через особисті чвари співпраця їхніх політсил після виборів практично неможлива.

У спину "Йоббік" дихають соціалісти з Magyar Szocialista Párt з рейтингом на рівні 11-17%. На ці вибори вони йдуть блоком з партією "Діалог" (A Párbeszéd Magyarországért), і саме її представник – Гергей Корачонь – є кандидатом у прем’єри від цієї сили. Він зайняв місце лідера, на яке претендував незмінний мер прикордонного міста Сегед Ласло Ботка. Той відмовився від прем’єрських амбіцій ще минулої осені, звинувативши опозицію та власну партію в роботі на правлячу "Фідес". Втім, ця політична сила може стати за потреби союзником та навіть членом проурядової коаліції під керівництвом Віктора Орбана.

Також до нового парламенту мають шанс потрапити угорські "зелені" з Lehet Más a Politika, які зробили ставку в кампанії на критику урядового проекту розширення АЕС в Пакш, що втілюється за скандальним кредитом з Росії розміром 10 млрд євро. Рейтинг "зелених" тримається на рівні прохідного бар’єру 5%.

П’ятою партією, яка, швидше за все, пройде до нового парламенту, є "Демократична коаліція" (DK) на чолі з екс-прем’єром Угорщини Ференцом Дюрчанем - єдиним з угорських політиків, який може позмагатися за харизмою з Віктором Орбаном. Цю політсилу Дюрчань створив після розриву з соціалістами. Рейтинг DK – в районі 6%.

Цікаво, що однією з головних ліній виборчої кампанії Дюрчаня є тема закордонних угорців, а точніше, здавалося б, безперспективна критика ініціатив уряду Орбана щодо їх підтримки – паспортами, пенсіями, дотаціями тощо. Ця риторика знаходить своїх симпатиків у країні.

Чи зможуть опозиціонери домовитися щодо кандидатів бодай в низці округів?

Втім, це питання ускладнюється тим, що згідно з угорським законодавством, партії зобов’язані висунути кандидатів у 27 округах, аби брати участь у виборах і за списками.

Але це, мабуть, ключова інтрига. Особливо зважаючи на те, що за всіма дослідженнями досі майже 40% угорських виборців не визначилися, чи підуть на вибори, і якщо так, то за кого проголосують.

Фактор закордонних угорців та Україна

Голоси закордонних угорців можуть забезпечити в новому парламенті до 5-7 мандатів, хоча, мабуть, це буде не більше 3-5. Усе залежатиме від явки.

Виборча комісія розіслала офіційні запрошення на вибори 342 тисячам закордонних угорців, які голосуватимуть тільки за списками партій, тобто обиратимуть 93 мандати зі 199.

За офіційними даними, 147 тисяч виборців живуть в Румунії, і там минулого тижня вже провів агітацію лідер "Йоббік" Габор Вона, ще майже 50 тисяч – у Сербії. Водночас скільки угорських виборців є в Україні чи Словаччині, де подвійне громадянство юридично заборонене, у виборчій комісії Угорщини не повідомляють.

За експертними підрахунками на основі результатів КМКС на місцевих виборах у Закарпатті в 2015-му, мова може йти про 40-45 тисяч українських голосів (не виборців). Це трошки менше одного мандата, за умови явки на виборах 61%, як це було в 2014-му. Але не варто забувати, що конституційну більшість в парламенті минулого скликання "Фідес" здобув з перевагою саме в один мандат. 

Характерно, що тема українських угорців відсутня на виборах. Усі дуже різкі та масовані заяви Будапешта щодо ситуації в Україні та долі закарпатських угорців залишаються поза кампанією.

На щастя, Україна досі не потрапила до списку умовних "ворогів Угорщини" Віктора Орбана. Або якщо й потрапила, то знаходиться десь у самому кінці списку.

Але це водночас означає, що вибори в Угорщині не надто впливають на дуже різку позицію Будапешта у відносинах з Києвом. І після 8 квітня в цих відносинах мало що само собою зміниться.

Автор: Дмитро Тужанський,

для "Європейської правди"