Туреччина обиратиме нову владу: навіщо це Ердогану та що це змінить для України

18 квітня президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зустрівся з головою Партії націоналістичного руху (молодшого партнера у коаліції) Девлетом Бахчелі, щоб обговорити питання проведення в Туреччині дострокових виборів президента і депутатів Великих національних зборів.

За планом ці вибори мали би відбутися наступного року, але Бахчелі запропонував переобрати владу країни достроково, 26 серпня поточного року.

Президент Ердоган досі – принаймні, офіційно – відкидав ідею про дострокові вибори. Та 30-хвилинної розмови виявилося досить, щоби він не тільки погодився з пропозицією Бахчелі, але й запропонував провести вибори ще швидше.

Після зустрічі президент повідомив країні, що голосування відбудеться вже 24 червня.

У президентському обгрунтуванні йдеться, що до такого рішення спонукає ситуація в Туреччині та сусідніх державах.

Турецька опозиція сприйняла цю новину так, начебто нічого надзвичайно не сталося. Основні політичні фігури, зокрема лідер Республіканської народної партії Киличдароглу, проголосили про наміри взяти участь у виборах, і навіть перемогти.

Натомість в усьому світі несподіване перенесення дати виборів викликало здивування.

Лише напередодні уряд Туреччини подовжив на чергові три місяці надзвичайний стан, введений більше року тому після спроби перевороту 15 липня 2016 року. Проведення загальних виборів (в тому числі ведення передвиборчої кампанії) в умовах надзвичайного стану розглядається західними інституціями як загроза демократії. Саме тому важливо детальніше розібратися, що ж насправді відбулося у Туреччині.

Рік тому, 16 квітня 2017 року, у Турецькій республіці відбувся всенародний референдум щодо кардинальних змін у Конституції країни, зокрема, в контексті перетворення парламентсько-президентської республіки у президентську, за американським зразком.

Більшість населення підтримала всі 18 поправок. Частина нововведень набула чинності негайно (наприклад, президент країни повернув собі право очолювати одну з політичних партій, що раніше не було дозволеним), частина була відкладена до моменту проведення нових загальних виборів.

Отже, новобраний глава Туреччини отримає безпрецедентні в історії країни повноваження.

Посаду прем’єр-міністра буде скасовано: президент сам очолить виконавчу раду.

Є підстави вважати, що на рішення Ердогана вплинув і черговий звіт Європейської комісії щодо стану відносин із Туреччиною, яка залишається країною-кандидатом у члени ЄС, з якою офіційно ведуться переговори щодо майбутнього членства. На думку експертів, цей звіт був найкритичнішим за всю історію переговорів, а тому він був "рішуче відкинутий" МЗС Туреччини, де вкотре звинуватили Брюссель у необ’єктивній оцінці внутрішньої політики.

Ердоган і раніше неодноразово особисто критикував європейські інституції за нехтування реаліями, в яких знаходиться Туреччина, а також за небажання допомагати у вирішенні проблемі біженців, самоусунення від боротьби з ІДІЛ, за подвійні стандарти щодо прав меншин тощо.

Черговий критичний звіт цілком міг надати емоційного забарвлення ухваленому в Анкарі рішенню.

Водночас (і про це говорять не тільки опозиційні, але й проурядові ЗМІ) турецька економіка знаходиться у досить напруженому стані. Відбувається девальвація національної валюти, яка опустилася нижче психологічної відмітки 4 ліри за 1 долар, в країні зберігається серйозний дефіцит платіжного балансу, зростає інфляція.

Усі надії на встановлення миру і створення "зон безпеки", куди б могли почати повертатися біженці, поки що не виправдалися.

За деякими оцінками, Туреччина вже витратила на утримання сирійських біженців понад 15 мільярдів доларів, а нині ще й бере участь у активних бойових діях на півночі Сирії. Однією із ключових задач бойових дії Ердоган проголосив викорінення терористичної курдської загрози. Водночас курдські формування на півночі Сирії продовжують чинити спротив турецьким військам...

Важко сказати, яким чином дострокове обрання нового президента Туреччини допоможе вирішенню цього завдання, проте немає жодного сумніву, що правляча партія не хоче втратити той беззаперечний позитив на економічному фронті, який спостерігався протягом останніх 12 років. Погіршення економічної ситуації, яке може відбутися як з об’єктивних причин, так і у контексті напружених відносин з ЄС (головним інвестором і торговельним партнером Туреччини), з часом може стати істотним фактором впливу на думку виборців.

Перемога на референдумі рік тому з перевагою приблизно 2% голосів стала вкрай небезпечним індикатором для правлячої еліти.

Звісно, нас в Україні цікавить, як вибори можуть вплинути на відносини Києва та Анкари.

Слід зазначити, що тут загроз немає.

Проведення дострокових виборів не позначиться на відносинах з Україною, оскільки ці відносини грунтуються на питаннях, принципово важливих як для турецької влади, так і для опозиції.

У Туреччині є повна єдність з питань підтримки територіальної цілісності України, невизнання анексії Криму, розвитку економічної та військово-технічної співпраці.

Так, прагматизм турецької влади цілком дозволяє активну співпрацю з Росією у економічній сфері та в контексті сирійського регулювання, але при цьому – не виключає партнерство з Україною.

Неважко прогнозувати, що ЄС, США та міжнародні інституції уважно спостерігатимуть за процесом передвиборчої боротьби та проведенням виборів. Але нинішній президент Реджеп Таїп Ердоган досі перемагав на всіх виборах, які відбувались з 2002 року.

І на цих перегонах він, поза сумнівом, залишається фаворитом.

 Автор: Сергій Корсунський,

 надзвичайний і повноважний посол,
 директор Дипломатичної академії при МЗС,
 посол України в Туреччині у 2008-2016 роках