Після драматичних виборів, які завершилися перемогою "несистемних" партій із радикальними поглядами, Італія загрузла у коаліційних переговорах. Вже півтора місяця формат майбутнього уряду лишається невідомий, а перспектива розпуску парламенту стає все більш реальною.

Переговори між лідерами партій, які проходили під проводом президента Італії Серджо Маттарелли, не дали успіху, та голова держави дав парламентським силам додатковий шанс домовитися про спільну роботу. Цього тижня він поклав місію переговірника "на жіночі плечі", довіривши такий мандат Елізабетті Альберті-Казеллаті – спікерці Сенату та близькій соратниці експрем’єра Сільвіо Берлусконі.

Якщо у п’ятницю до кінця дня згода не буде знайдена (а події складаються саме таким чином), наступною особою такий мандат отримає спікер Палати депутатів, представник популістичного "Руху 5 зірок" - Роберто Фіко. Якщо і його зусилля завершаться провалом, зростає шанс, що італійцям знову доведеться йти до виборчих дільниць.

Нагадаємо, на виборах 4 березня перемогу здобув "Рух 5 зірок", на другому місці до фінішу прийшла праворадикальна та євроскептична "Ліга", третє місце поділили правоцентристи, партія Берлусконі "Вперед, Італіє", та лівоцентристська Демпартія, яка до того була партією влади.

Що це за мандат?

Те, що президент Італії доручив іншій особі домовлятися про коаліцію, може здаватися дивним, але в Італії є така практика в часи політичної кризи, яку вона переживає й нині.

Спецуповноважений президента має не просто домовитися про коаліцію, але й зробити це у доволі короткий час, всього за три дні. За цей час має бути узгоджений той формат уряду, якому здатні довіряти більшість італійських парламентарів. І, якщо згода досягнута, проводяться технічні перемовини про розподіл міністерських посад, які подаються президенту до затвердження разом із кандидатурою прем’єр-міністра.

За останні 70 років в Італії сім разів доводилося застосовувати такий формат. Востаннє це було у 2013 році, коли мандат на переговори отримав лідер тодішньої Демпартії П'єр Луїджі Берсані. Тоді він виключив можливість створення великої коаліції разом із Берлусконі та намагався сформувати уряд меншості, підтриманий "Рухом 5 зірок".

У підсумку Берсані визнав "нульовими" шанси сформувати будь-який уряд, а Демпартія навіть розкололася на два полюси. Перевиборів парламенту тоді вдалося уникнути: за підсумками двомісячної коаліціади президент обрав "технічного кандидата", Енріко Летта, який  пропрацював прем’єром менше року.

Mission (im)possible?

Суперечностей між політичними партіями та кандидатами на посаду прем’єра Італії вистачає. Тріумфатор виборів, "Рух 5 зірок" не хоче навіть говорити про будь-який склад уряду, якщо його не очолить голова цієї політичної сили Луїджі ді Майо.

При цьому в "Русі 5 зірок" готові сформувати коаліцію лише з євроскептичною "Лігою" Маттео Сальвіні і публічно кажуть про неприйнятність уряду в союзі з партією Берлусконі.

У свою чергу лідер "Ліги" також опинився у ситуації "політичного шпагату". У союзі з "Рухом" він буде молодшим партнером і не отримає бажаних посад. До того ж розривати свій політичний зв'язок із "могутнім Сільвіо" також не хочеться.

Політичною "вишенькою" у процесі є те, що цієї неділі (22.04) та наступної (29.04) на Італію очікують ще й місцеві вибори в регіонах Молізе та Фріулі-Венеція-Джулія. Тобто одночасно з коаліційними баталіями "Ліга", "Рух 5 зірок" та "Вперед, Італіє" вимушені ще й змагатися за електорат у цих регіонах. А це додатково ускладнює компроміс на національному рівні.

Хто тримає колоду?

Повернемося до постаті головної переговірниці, Марії Елізабетти Альберті-Казеллаті.

Її точно не можна назвати "нейтральним арбітром". Вона відома своєю давньою особистою відданістю Сільвіо Берлусконі, і саме це може завадити їй провести успішно перемовини із "Рухом 5 зірок", який публічно відрікся мати коаліційні справи разом із партією могутнього й багаторічного експрем’єра Італії.  

"Рух 5 зірок" прагне дотриматися своєї обіцянки про очищення італійської політики від "старих" кадрів й відмовляється від будь-яких угод з 81-річним медіамільярдером – нехай навіть той не буде особисто мати жодних портфелів у новому уряді Італії.

Але за війною переможців виборів не варто забувати про Демократичну партію.

Колишня партія влади отримує нові шанси залишитися в уряді. Хай навіть партійці зараз заперечують таку можливість, але "для порятунку Італії" (а також для власного порятунку від перевиборів) вони можуть змінити думку.

Зважаючи на те, що основні формати коаліції не спрацьовують, вже почалися переговори "усіх з усіма". Гвідо Крозетто, представник праворадикальної партії "Брати Італії", говорить, що наразі існує сценарій об’єднання "Руху 5 зірок", Демпартії та маленької партії "Вільні та рівні".

Помітна також певна хаотичність дій Маттео Ренці та його прибічників. Вони й досі не впевнені яким шляхом хоче піти їхній екслідер.

Отже, в Італії лишається шанс як на "коаліціадне диво", так і шанс на провал. А в останньому разі країну чекає або технічний уряд, або перевибори вже цієї осені.

Зрозуміло також, що за будь-якого складу уряду ефективно керувати Італією за таких партійних розкладів буде непросто. Це – реалії, з якими італійцям доведеться миритися найближчим часом.

Автор: Вікторія Вдовиченко,

кандидат історичних наук,

для "Європейської правди"