Президент США Дональд Трамп офіційно оголосив про вихід Сполучених Штатів із домовленості з Іраном щодо його ядерної програми. Ближчим часом будуть відновлені старі та запроваджені нові санкції, які були зняті з Ірану менше трьох років тому.

Як наслідок, комерційні компанії, переважно європейські, мають або припинити бізнес з Ісламською Республікою, або підпасти під гнів Держказначейства США. Очевидно, що більшість бізнесів оберуть перший варіант – мало хто хоче опинитися в американському санкційному списку. А це, в свою чергу, вдарить по банківській та нафтовій галузях економіки Ірану, які лише почали відновлюватися після десятиріч ізоляції.

Ця стаття допоможе розібратися у причинах та наслідках рішення Трампа.

А зміни (в тому числі для світової безпеки) можуть бути справді масштабними.

Зразковий ядерний Іран

Коротко нагадаємо, про що йдеться. Семистороння домовленість за назвою "Спільний всеосяжний план дій" була підписана в 2015 році у Відні після тривалих та гарячих переговорів. Її підписали Іран, США, Росія, Франція, Китай, Велика Британія та Німеччина.

За цим договором Захід погодився зняти з Тегерана санкції, які діяли багато років поспіль, а Іран зупинив свою військову ядерну програму. На той момент іранська влада була за крок до створення ядерної зброї. Станом на 2013 рік Іран мав у розпорядженні до 8000 кілограмів урану і не приховував, що працює над його збагаченням.

Що змінила угода?

Більша частина ядерного палива, збагаченого до 20%, була вивезена з Ірану. Завод Фордо у місті Кум став мирним інститутом вивчення ядерної фізики без можливостей працювати над збагаченням. Іран пообіцяв демонтувати 20 тисяч найефективніших центрифуг IR-2 для збагачення урану, тимчасово залишивши лише старі та не дуже ефективні центрифуги IR-1. Також держава мала закрити реактор Арак, де відбувалося виробництво плутонію. І навіть ядерне паливо іранські ядерники протягом 10 років могли збагачувати лише до рівня 3,64% (для виробництва ядерної бомби вміст урану-238 має перевищувати 90%).

При цьому країна лишалася під постійним контролем з боку МАГАТЕ – інспектори отримали право відвідувати будь-які локації.

Відтоді експерти МАГАТЕ випустили кілька звітів, які підтвердили, що Тегеран повністю виконує умови угоди.  

Все ніби йшло добре, допоки у Білому домі не з’явився Дональд Трамп…

Навіщо це США?

Якщо угода виконується, то чому ж президент Дональд Трамп вирішив з неї вийти? Тут є кілька причин.

По-перше, Трамп здавна критикував угоду. Вона була підписана за часів Обами, а Трамп усіма силами намагається відмежуватись від рішень свого попередника.

По-друге, розірвання угоди було однією з його передвиборчих обіцянок, а їх Трамп виконує. Інша справа, що вони не завжди йдуть на користь державі, як у випадку з Іраном.

Третє: на Трампа тиснуть союзники – Саудівська Аравія та Ізраїль, які є відкритими супротивниками Тегерана. Слід згадати, що перший свій візит у ранзі президента США Трамп здійснив саме до Саудівської Аравії. Саудити пов’язані із США економічними та геополітичними домовленостями; зрештою, вони купують у Америки зброю, а натомість підштовхують її до погіршення відносин з Іраном.

Що стосується Ізраїлю, то там ситуація ще цікавіша.

Вона демонструє, що ми живемо в епоху постправди.

Не так давно прем’єр Ізраїлю Бен’ямін Нетаньягу влаштував ціле шоу, демонструючи нібито викрадені його розвідкою документи іранської ядерної програми. Гортаючи слайди, очільник єврейської держави намагався довести міжнародній спільноті, що Тегеран таємно порушує укладену угоду і продовжує роботу над ядерною зброєю.  

Але експерти заперечили, зазначивши, що все, що показав Нетаньягу – давно відома інформація, яка є у відкритому доступі ще з… 2015 року! Єдиною світовою силою, яка всерйоз відреагувала на звинувачення з Ізраїлю, стали США: новопризначений голова Держдепу Майк Помпео заявив, що "ядерна угода побудована на брехні" і підтвердив, що тепер лишилося тільки розірвати її.

Це все дуже нагадує ситуацію з Іраком у 2003 році, коли президент Буш почав війну через звинувачення щодо наявності у Багдада зброї масового ураження. Ці дані не підтвердилися, але військову машину вже було не спинити. А роком раніше, у 2002-му, Буш вийшов з угоди США з КНДР, яку уклав його попередник, Білл Клінтон.

У відповідь Пхеньян тоді відкрито повернувся до розробки ядерної зброї.

Знову КНДР?

Вихід США із ядерної угоди з Іраном напевно вплине на зустріч Трампа з Кім Чен Ином, яка має відбутися за місяць.

Тепер у лідера Північної Кореї побільшало підстав вважати, що США не можна довіряти. Якщо Трамп "кинув" Іран, хоча той повністю виконував багатосторонню угоду, то що завадить йому "кинути" і режим Кіма, який не відрізняється прихильністю до виконання своїх обіцянок?

Північнокорейська агенція KCNA, яка є рупором офіційного Пхеньяна, вже поширила повідомлення з критикою рішення Трампа: "США свідомо провокують… у той час як ситуація на Корейському півострові рухається до миру та примирення".

Тож не можна виключити, що зрештою Кім відмовиться здавати Трампу свою ядерну зброю саме через недовіру до Сполучених Штатів. І навіть постійні поїздки Майка Помпео до Пхеньяна та жести доброї волі Кіма на кшталт звільнення американських в’язнів можуть не допомогти. Найдавнішій демократії буде непросто позбавитися іміджу держави, яка не виконує своїх обіцянок заради грошей, союзників та задля потурання бажанням свого президента.

Критики кажуть, що Іранська ядерна угода давала Тегерану змогу виробляти нові балістичні ракети. Слушно. Але ж КНДР теж це робить, і при цьому – вже має ядерну зброю і не збирається її віддавати.

Натомість Тегеран ядерної бомби не має, і якщо Європа, Росія і Китай умовлять президента Рухані залишитися в угоді, то й не матиме у найближчому майбутньому. Але для цього потрібно, щоби Іранська угода отримала майбутнє, нехай і без участі США.

Чи виживе угода без Америки?

На щастя, Тегеран не вийшов з угоди слідом за Трампом: наразі він налаштований на продовження консультацій. Для цього голова МЗС Мохаммад Заріф відвідає усі держави-підписанти.

Іран не поспішає передусім через те, що європейські країни твердо бажають зберегти угоду. Про це йдеться у спільній заяві лідерів Франції,Німеччини та Британії. Утім, іранці все ж залишають за собою право повернутися до повномасштабного збагачення урану понад встановлену межу, якщо перемовини "підуть не туди".

Чи має Іран потенціал для розробки ядерної зброї у разі радикального виходу з угоди? Так, звісно. Програми збагачення урану та виробництва бойового плутонію не зруйновані – просто вони зараз не виконуються.

При цьому рішення США додає нестабільності всередині Ірану, посилюючи аргументи радикальному крила іранського політикуму. Та й верховний лідер Ірану, 78-річний Аятолла Хаменеї – не вічний. Є імовірність, що його місце після смерті обійме представник "яструбів", і тоді Іран може швидко перетворитися на ядерну державу.

А якщо це станеться, то зброю собі почне робити і Саудівська Аравія, яка має всі ресурси для цього. І, що найбільш парадоксально, за нинішньої суперечливої політики Трампа не можна бути певним, що Штати не допоможуть їм на цьому шляху.

Отже, поки угода діє, вона ефективно стримує регіон від ядерного озброєння.

Надія на збереження угоди нині живе в Парижі. Саме Франція, здається, перебрала на себе основні функції лідера на цьому напряму, бо молодий президент Еммануель Макрон бажає більше ствердитися у Персидській затоці та на Близькому Сході.

До речі, відновлення розвитку ядерних технологій може вплинути і на КНДР. Іран – технологічно та індустріально розвинена країна, тож може повернутися до практики допомоги іншим державам-ворогам США.

Отже, наслідки рішення Трампа можуть бути доволі потужними.

Наразі лишається сподіватися, що колективна архітектура безпеки встоїть після кроку США, а Європа доведе свої претензії на лідерство, знайшовши схему збереження ядерної угоди з Іраном.

Автор: Анатолій Максимов, 

журналіст-міжнародник