Західні Балкани – на роздоріжжі. Поки в Євросоюзі сперечаються про власну реформу, на Балканах зростає втома та зневіра у євроінтеграції. Та кілька спалахів нестабільності в регіоні протягом останнього року (а на додаток ще й помітне посилення впливу Росії!) змусили Брюссель активно взятися за балканський напрямок.

"Балканський саміт", що відбувся наприкінці минулого тижня у столиці Болгарії (ця країна нині головує в ЄС), став знаковим, навіть якщо від нього й не чекали прориву. Річ у тім, що востаннє лідери держав-членів ЄС та країн Західних Балкан збиралися разом аж 15 років тому!

Зустріч у Софії стала "самітом запевнень" для майбутніх членів ЄС.

Дорога до членства

У Брюсселі планують не лише збільшити фінансову підтримку для Західних Балкан, а й зробити діалог із ними системнішим. За приклад взяли досвід Східного партнерства, що проводить спільні саміти з ЄС кожні два роки. Отже, новий балканський саміт відбудеться вже у 2020 році у Хорватії, яка головуватиме в Євросоюзі у той час.

При цьому хорватське керівництво каже, що хотіло би зробити зустріч "самітом розширення", винісши на порядок денний приєднання до ЄС одного або кількох нових членів.

У квітні Єврокомісія рекомендувала розпочати переговори про вступ до ЄС з Албанією та Македонією. Очікується, що Рада ЄС підтвердить їхній старт у червні, хоча частина держав виступають за жорсткіші умови для перемовин.

Що ж до Сербії та Чорногорії, переговори з якими тривають з 2014 і 2012 відповідно, то Стратегія ЄС щодо Західних Балкан каже: вони можуть стати членами ЄС ще до 2025 року. Хоча це досить оптимістичний прогноз, зважаючи на повільну динаміку переговорів.

Та й завдання "членства понад усе" в ЄС перед собою не ставлять.

Наступного року – нові вибори до Європарламенту. Побоюючись зростання євроскептицизму, європейські лідери надзвичайно обережно говорять про можливість розширення Союзу. Але все одно, риторика щодо Західних Балкан якісно відрізняється від риторики щодо України, навіть коли йдеться про заяви друзів нашої держави.

I don’t see any other future for Western Balkans than EU. No alternative, no plan B. The Western Balkans are integral part of Europe and they belong to our community.

— Donald Tusk (@eucopresident) 17 травня 2018 р.

Та хоча європейські лідери кажуть про приєднання "всіх балканських країн", нині не видно перспектив швидкого запуску переговорів ані для Боснії, ані для Косова. А з останнім – ситуація особливо складна.

Невизнаний кандидат

Підготовка до саміту Західних Балкан стала справжнім випробування для болгарської дипломатії. Довелося докласти титанічних зусиль, щоб зібрати разом усі країни-учасниці.

Існувала небезпека, що держави-члени ЄС, що не визнають Косова (Іспанія, Греція, Кіпр, Словаччина та Румунія), відмовляться від участі.

Врешті-решт, проблемною стала лише Іспанія, яка ще не оговталася від каталонського референдуму. Прем’єр Маріано Рахой категорично відмовився сидіти за одним столом з лідером Косова Хашимом Тачі, фотографуватися або говорити з ним. Після тривалих переговорів Рахой погодився приїхати у Софію та взяти участь у неформальній зустрічі європейських лідерів напередодні саміту, але не лишатися власне на саміт.

У Сербії теж сумнівалися в доцільності участі у саміті через проблеми з Косовом. Та після телефонної розмови із прем’єр-міністром Болгарії Бойко Борисовим президент Александар Вучич погодився, заявивши, що Сербія "не може завдати такого удару у спину Болгарії, яка всіляко підтримує країну".

В результаті виникла парадоксальна ситуація.

Іспанія пішла з переговорів, бо там був лідер Косова. Натомість Сербія, яка вважає Косово своєю частиною, на саміт приїхала.

Вучич пояснив, що Іспанія може дозволити собі демарш, "оскільки вже є частиною клубу". Сербія ж не може наполягати на формальностях, коли йдеться про політичні та економічні інтереси держави.

Також через статус Косова точилися суперечки про текст підсумкової декларації. Згоди вдалося досягти лише після заміни згадки про балканські "держави" на "партнери". Та й підписали декларацію лише країни-члени ЄС, щоб уникнути ситуації, коли підпис іспанського прем’єра стоятиме поруч із підписом лідера Косова.

Росія – не альтернатива

Європейська інтеграція для колишніх югославських республік та Албанії була логічним продовженням та кінцевою метою мирного процесу на Балканах. Та незважаючи на тривалі зусилля ЄС, ці країни залишаються нестабільними демократіями зі слабкою економікою та неефективними державними інституціями.

Одне з найболючіших питань – це організована злочинність, а особливо її тісний зв'язок з владою країн регіону.

Минулорічне дослідження Balkan Barometers свідчить, що майже половина населення Західних Балкан бажає емігрувати. Росте зневіра у реалістичності вступу до ЄС, особливо у Сербії та Боснії (найбільше європейську інтеграцію підтримують в Албанії та Косові).

Якісно змінити ситуацію покликана так звана "софійська пріоритетна програма", схвалена на саміті.

План дій включає низку інфраструктурних проектів, створення регіональної економічної зони, включення країн до Енергетичного союзу, зниження плати за роумінг, нові можливості для молоді (зокрема, через подвоєння фінансування Erasmus+) та інші ініціативи. Ключовою ідеєю є поєднання економік та громадян Західних Балкан як з ЄС, так і між собою, що має дати поштовх економічному розвитку.

ЄС надасть кошти на реалізацію 11 транспортних проектів (дороги, залізниця, порти) у розмірі 190 млн євро. Планується, що ці інвестиції допоможуть залучити ще до 1 млрд євро від міжнародних фінансових установ. Йдеться, зокрема, про фінансування "Шосе миру" (Ніс–Пріштіна–Дуррес), що з’єднає Сербію, Косово та Албанію, та "Блакитної автомагістралі" уздовж Адріатичного узбережжя. Ще 30 млн євро передбачено на реалізацію нової цифрової програми для Західних Балкан, що передбачає  інвестиції у широкосмуговий зв'язок по всьому регіоні.

Ключовим напрямком співпраці залишається безпека – протидія тероризму, оргзлочинності та нелегальній міграції. Також у декларації йдеться про спільну протидію дезінформації та іншим гібридним загрозам, однак без згадок про Росію. Європейські лідери уникали публічного обговорення російської ролі.

Між тим саміт у Софії засвідчив, що ні ЄС, ні країни Західних Балкан не ставлять під сумнів європейське майбутнє регіону.

Ідея співпраці з Росією як альтернатива ЄС не має жодного економічного підґрунтя.

Євросоюз є основним економічним партнером для всіх без винятку країн Західних Балкан.

Звідси регіон отримує більшість інвестицій – 72% від загального обсягу (з Росії – 4,6%). 73% торгівлі країн регіону припадає на Європейський Союз, і лише 4,8% – на Росію. Найбільше з Росією торгує Сербія, однак і для неї ЄС є безперечно головним партнером, забираючи 65% сербського експорту (Росія – близько 5%).

На підсумковій конференції  Дональд Туск окремо наголосив, що нова програма допомоги регіону не є альтернативою вступу до ЄС: "Це – можливість ефективніше використати час... Я не бачу іншого майбутнього для Західних Балкан, ніж у складі ЄС. Альтернативи немає, "плану Б" немає". Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер був не менш однозначний: "Наші друзі із Західних Балкан крок за кроком наближаються до Європейського Союзу – кожен у власному темпі".

Європейську інтеграцію Балкан у Брюсселі розглядають як геостратегічну інвестицію у стабільну, сильну та об’єднану Європу. А вже у липні у Лондоні відбудеться п’ята щорічна зустріч лідерів Західних Балкан із окремими країнами-членами та представниками інституцій ЄС, де говоритимуть про економіку та безпеку.

Всі розуміють: чергове розширення потрібно зробити максимально безболісним для самого Євросоюзу.

Автор: Дарія Гайдай,

аналітик-міжнародник, 
для "Європейської правди"