У понеділок пізно ввечері лідери двох головних партій Італії – Маттео Сальвіні та Луїджі ді Майо – переконуватимуть президента країни Серджо Матареллу затвердити новий уряд. Він буде новим не лише за прізвищами, але й за підходами.

Уряд третьої економіки єврозони формують відверто євроскептичні партії.

А ще ці партії домовилися (та офіційно проголосили!), що ставлять за мету скасувати антиросійські санкції на рівні ЄС.

Зараз уже відомо, хто має очолити італійський уряд, а також є перший shortlist кандидатів на очільника МЗС. А отже, настав час зважити ймовірні наслідки зміни влади у Римі.

Від сцени до влади

Коаліційний "серіал" в Італії триває вже третій місяць поспіль. Вибори 4 березня вивели до числа лідерів партії, які досі ніколи не були при владі – лівих популістів з "Руху 5 зірок" та праву, часом навіть праворадикальну партію "Ліга". Третім переможцем тоді стала партія Сільвіо Берлусконі "Вперед, Італіє".

Економіка у правих, МЗС у популістів: Італія шукає вихід із політичної кризи

Два місяці пішло на те, щоби викреслити з гри "вічного Сільвіо": у травні "Рух" та "Ліга" домовилися, що створять уряд на двох. А нині визначена кандидатура майбутнього прем’єра та погоджена програма коаліції.

Почнемо з останнього.

Домовитися про спільні позиції було непросто – надто різними є партії-члени коаліції. Чи не єдине, що їх об’єднує – євроскептицизм. І "Рух", і "Ліга" виступають за зменшення ролі ЄС. Щоправда, після приходу до влади обидві вони відкоригували свої лозунги.

Зокрема, від них вже не чути, що Італія має вийти зі складу єврозони, хоча ще на початку травня обіцяли референдум з цього приводу.

Італійське майбутнє викладене на 52 сторінках і вже оприлюднене. Документ за назвою "Програма змін Італії" об’єднав лозунги лівого та правого спрямування. У ньому йдеться про закриття ромських таборів, зміцнення правоохоронних органів та захист жертв злочинів, як це вимагає права "Ліга". Натомість лівими є положення про збільшення соціальних виплат та скасування пенсійної реформи 2012 року, яка підвищила пенсійний вік.

Історія з пенсійною реформою доводить: навіть прихід до влади часом не змінює лозунги популістів.

Шість років тому, коли уряд наполіг на пенсійній реформі, Італія була одним із антилідерів у ЄС за рівнем державного боргу, а економісти згадували її у складі невтішної абревіатури PIGS як одну з країн, що загрожують єврозоні (Portugal, Italy, Ireland, Greece, Spain). Тоді цей крок допоміг заспокоїти ринки, але був сприйнятий італійцями вкрай негативно. Хоча навіть зараз Італія витрачає на пенсії найбільше бюджетних грошей, ніж будь-яка інша країна в ЄС – близько 16% ВВП.

Досі не зрозуміло, як уряд закриватиме фінансову діру, якщо пенсійна реформа буде скасована. Відомо лише, що новий уряд Італії проситиме Європейський центробанк списати 250 млрд євро італійського боргу.

Своєю чергою ЄС вимагає від "нового уряду" Італії зменшення дефіциту і скорочення державного боргу. Лідер "Ліги" Маттео Сальвіні реагує на це дуже просто і лаконічно: "Таке втручання ЄС є неприйнятним".

Санкції – геть!

Боротьби Італії та ЄС варто чекати не лише на полі економіки. Зокрема, новий уряд вимагатиме глибокого перегляду міграційних правил єдиної Європи.

Річ у тім, що Італія перетворилася на "морські ворота" Європи для мігрантів з Африки. В цілому в ЄС за минулий рік звернулися по притулок близько 650 тисяч біженців; 127 тисяч з них – в Італії.

Проте для України найважливішим є інший пункт програми – обіцянка скасувати економічні санкції Євросоюзу проти Росії. Ця вимога належить "Лізі", та "Рух 5 зірок" не заперечував проти неї.

Ми позбудемося цих безглуздих санкцій, які роблять такий збиток італійській економіці Маттео Сальвіні, очільник "Ліги"

Звісно, це ще не означає, що санкції будуть невідкладно скасовані. Варто зачекати, доки дійде до справи. Зрештою, в ЄС вже є приклад Греції, де прем’єр Ципрас гарантував скасування санкцій на першій же зустрічі у Брюсселі, але так цього і не зробив.

Але в Італії теж пам’ятають цей приклад. "З ЄС ми збираємося вести переговори, ми не Греція, у нас є торговельна потужність, більша економічна сила, ніж в інших країнах ЄС", – заявив Маттео Сальвіні. Отже, на саміті ЄС 28-29 червня, де санкції мають бути продовжені, можливі несподіванки – адже для зриву цього рішення достатньо навіть одного голосу "проти".

Загалом, проросійські ідеї не є чимось новим для урядів Італії. Багатовекторність – давня звичка офіційного Рима. Тому, з одного боку, в угоді підтверджується лояльність до НАТО, а Сполучені Штати визначаються як "привілейований союзник", а з іншого – в тексті йдеться "про відкритість для Росії, яка сприймається не як загроза, а як економічний і торговельний партнер".

Хто ви, пане прем’єре?

У понеділок ввечері лідери коаліції покладуть на стіл президента імена членів уряду. Голова держави має право вето та повинен погодити ключові посади – міністра економіки та фінансів, міністра безпеки та міністра закордонних справ.

Отже, італійські газети замайоріли цими прізвищами.

Прем’єром має стати Джузеппе Конте, магістр права та університетський викладач, що має досвід роботи в Єлі, Сорбонні, Кембриджі та Нью-Йорку. А ще він – адвокат, редактор багатьох журналів з права та має досвід кризового управління компаній, що буде корисним для реструктуризації таких італійських державних компаній-гігантів, що перебувають у кризі, як "Ільва" та "Аліталія".

Чи зможе майбутній прем’єр вести свою лінію? Чи буде він самостійним? Для нас це – важливо, адже саме прем’єр буде голосувати за продовження чи скасування санкцій. Та ці питання залишаються відкритими. Італійські ЗМІ лише пишуть, що він – далекий від тих, хто приймає рішення у партії. Колись Конте симпатизував "лівому" попереднику нинішнього прем’єра, Маттео Ренці. Однак у 2017 році він приєднався до "зіркового Руху".

Хоча італійці познайомилися із майбутнім прем’єром завдяки... скандалу в системі підготовки суддів.

Саме Джузеппе Конте очолював комісію, що визнала вину судді Вищого адміністративного суду та директора школи для майбутніх суддів Франческо Белломо. Його викрили в тому, що він вступав у сексуальні стосунки зі студентками престижної приватної школи Diritto e Scienza, де юристів-аспірантів готують для проходження держіспиту на посаду судді. Кажуть, що Белломо вимагав від аспіранток носити виключно мініспідниці та яскравий макіяж, щоб здати іспити, інакше – "ставив палки в колеса".

Несистемні дипломати

А от щодо потенційних очільників Міністерства закордонних справ однозначної ясності немає. В ЗМІ лунають імена: Джанпієро Массоло (від "Руху 5 зірок) та Енцо Моаверо-Міланезі (від "Ліги").

Массоло – теж науковець, радник італійських та європейських інституцій. Він має дипломатичне минуле, був директором департаменту МЗС з питань інформації та безпеки. Нині він – президент компанії Fincantieri та міланської неурядової аналітичної організації ISPI (Інститут досліджень міжнародної політики).

Цікаво, що дипломат народився у Варшаві, чудово знає російську мову та спеціалізується на дослідженнях Росії та США.

Хоча Массоло особисто далекий від цінностей "Руху 5 зірок",  його кандидатура могла б гарантувати нинішньому антисистемному уряду професійну спроможність будувати міцні відносини в Європі, НАТО, США та Росії.

Що ж до Енцо Моаверо-Міланезі, то він також має відмінний дипломатичний та "євробюрократичний" досвід.  Він був міністром з питань ЄС урядів Маріо Монті та Енріко Летти. Крім того, він відомий як радник Єврокомісії з питань єдиного ринку. Моавері-Міланезі гарантує "жовто-зеленому" уряду прямий зв’язок з Брюсселем.

Хоча "зв’язок" ще не означає "порозуміння".

Хто саме очолить МЗС – питання відкрите. Із абсолютною гарантією нині не можна говорити ні про що (можливо, навіть про прем’єра). Надто багато зірваних обіцянок лунало в Римі за останні тижні.

Проте вже зараз очевидно: у наступні роки Італія часто заявлятиме в Брюсселі, що перед Росією не можна зачиняти двері.

Автор: Вікторія Вдовиченко,

кандидат історичних наук,
для "Європейської правди"