Суто англійська упередженість: як відрізняється візова політика Британії в Україні та у сусідів

Велика Британія демонструє особливо прискіпливий підхід до видачі віз українцям. Громадяни України, які отримували британську візу, скаржаться на її завищену вартість, витрати часу, затримки і зриви поїздок. Та чи є британці настільки ж суворими і до інших країн Європи, яким не пощастило бути членами Євросоюзу або учасницями Шенгенської угоди?

Відповідь на це запитання дає статистика видачі віз британцями у 2017 році.

Україна – не Камбоджа

Україна посідає третє місце серед країн Європи за кількістю заявок на отримання британської візи. Більше нас британські візи оформлюють лише громадянам Росії та Туреччини.

При цьому 85% наших заявок – це "візи відвідувачів" і транзитні, які не дають дозволу на працевлаштування, постійне проживання чи навчання.

У 13% випадків Британія відмовлялася видати візу українцям. Британське посольство, до речі, вважає це позитивом – адже у 2015-16 роках цей показник був вищим. Наприклад, у другому і четвертому кварталах 2015 року українці отримували понад 20% відмов. Але й нинішній рівень – доволі високий.

Кожен восьмий українець, що хотів поїхати до Британії, отримав відмову.

Такий показник майже вдвічі перевищує рівень відмов у найвибагливіших до українців країнах Шенгену, наприклад Чехії (6,9% відмов у 2017 році та 6,5% у 2016) і Нідерландах (6% відмов у 2017 і 6,2% у 2016).

Натомість громадянам Росії, Туреччини, Сербії та Білорусі, які також входять до топ-5 країн Європи за кількістю виданих британських віз, відмовляють значно рідше. Лише порівняйте: росіянам у 2017 році відмовили у 2,5% випадків, сербам – у 4%, білорусам – у 5%, а туркам – у 9%.

У кого ж ще середньорічний показник відмов у британських візах складає 13%? Як не дивно, але тут компанію нам складає Камбоджа. Але якщо 13% у цій країні складає всього лише 247 випадків, то для України це – 5,5 тисяч громадян. До того ж ці відмови, як вже зазначалося у редакційній статті "Європейської правди", далеко не завжди були об’єктивними та обґрунтованими.

Топ-5 країн Європи, громадяни яких отримали найбільше віз до ВБ у 2017 році:

Конфлікт на Сході України та анексія Криму вплинули не тільки на можливості українців подорожувати до Великої Британії, а й на сприйняття українців британцями. На фоні різкого спаду в оформленні віз українцями у 2014 році відбувся і сплеск відмов: від 6-10% у різні періоди 2013 року до 8-18% у 2014-му. А найбільше українцям відмовляли у 2015 році, коли середньорічний показник відмов перевищив 19%.  

А порівняння з показниками Шенгену демонструє разючу відмінність.

Якщо британці у кризовий 2014 рік відмовляли в середньому кожному восьмому українцю, то представники країн Шенгенської угоди – лише кожному п’ятдесятому!

І тим більше складно порівнювати візову політику Великої Британії – з її 13 відсотками відмов і трьома тижнями на оформлення найпростішої візи – із безвізовим режимом, що вже рік діє для України в інших державах ЄС.

Недешево і нешвидко

Не лише історії тих, кому не пощастило, але й статистика видачі віз невблаганно доводить "особливе ставлення" до України з боку візових служб Великої Британії. Та давайте поглянемо ще й на процедуру оформлення віз.

Українські громадяни мають можливість подати свої документи для оформлення візи до одного візового центру у Києві. Для порівняння, у Росії таких центрів – п’ять, а у Туреччині – сім. При цьому в 2017 році в Росії по візи зверталось у 3,5 рази більше заявників, ніж в Україні, а в Туреччині – у 2,8 разів.

За наявності хоча б ще одного центру, можливо, записатись на подання заявки було б простіше. Приміром, зараз, у червні, найближчі дати запису – за 7-10 днів. Щоби подати документи швидше, треба сплатити чималу суму, близько 100 євро.

Вартість візового збору для отримання візи відвідувача є стандартною для більшості країн світу, в тому числі для українців, росіян чи білорусів: 110 євро за короткострокову одноразову чи багаторазову візу (діє до 6 місяців), 415 євро за дворічну візу, 754 євро за 5-річну, 946 євро за 10-річну.

Винятки є лише для дипломатів, що їдуть з офіційним візитом, чи для інших осіб, офіційно запрошених урядом Великої Британії. Для них британська віза для одноразового в’їзду є безкоштовною. Та це – вкрай рідкісні випадки. Навіть запрошення від Foreign Office не є підставою для оформлення безкоштовної візи.

Подаватися на візу можна за три місяці до запланованої поїздки. І така тривалість обґрунтована: за власними правилами, британці розглядають візові заяви доволі довго. 90% рішень щодо "нерезидентських" віз виносяться протягом 3 тижнів, 98% – протягом 6 тижнів, 100% протягом 12 тижнів від дати подання заявки.

Статистика Home Office підтверджує: розгляд переважної більшості заявок, поданих у Києві, вкладається у 15 робочих днів. Аналогічні показники – у візових центрах Анкари та Мінська. Трохи довше триває розгляд заявок із Сербії.

А от у Москві британці працюють швидше.

Тут заявки на коротку візу здебільшого розглядають у межах 10 робочих днів.

Ще одна важлива відмінність: рішення щодо росіян ухвалюються в Москві, де розміщений один з "хабів" британської служби віз та імміграції, натомість анкети українських заявників розглядають у Варшаві. Раніше навіть паспорти українців пересилали за кордон, щоби поставити в них візу. Нині в Польщу надсилають сканкопії всіх документів, а звідти поштою проходить "стікер" (роздрукована віза) або ж рішення про відмову.

Але так було не завжди.

До 2012 року всі українські заявки розглядали в Києві. Це дозволяло ухвалювати візові рішення і швидше, і адекватніше. Скарги останніх років залишають враження, що частини помилок та дискримінаційних рішень можна було уникнути, якби візовий офіцер жив в Україні і трошки краще орієнтувався в реаліях.

Але що робити, якщо віза потрібна швидше? Британці відповідають: платити гроші.

Послуга прискореного розгляду коштує 251,18 євро (це – додатково до візового збору). За цю оплату анкету ставлять попереду загальної черги, що дозволяє прийняти рішення протягом 5 робочих днів – але не гарантує цього. Є чимало скарг від українців, "термінові" заявки яких розглядали 2 тижні, а то й більше, зриваючи подорожі. У цих випадках Британія не повертає навіть суму надлишкового платежу.

Отже, якщо висловлюватися у дружніх термінах, то візову процедуру Великої Британії можна охарактеризувати двома словами: недешева і нешвидка. І це – проблема не лише України. Інші європейці з країн, що не входять до ЄС, так само очікують на британські візи по три тижні чи навіть більше.

Винятком є росіяни, де терміни розгляду коротші. До того ж, заявники з Росії мають рекордно низький рівень відмов. Українцям поки що можна лише мріяти про такі показники.

Невже українці небезпечні для Британії?

Можливо, річ у тім, що громадяни України як ніхто інший порушують візові правила або просять про притулок на туманному Альбіоні?

Відповідь – НІ.

Навіть громадянам Росії притулок в Британії дають частіше, ніж українцям. У 2017 році з 123 українських заявок було винесено рішення щодо 78 і лише 5 рішень були позитивними. Натомість кількість шукачів притулку з Росії склала 111 осіб, а з 78 прийнятих рішень 30 були позитивними. Та ці показники Росії не вплинули на частку відмов у британських візах, яка залишається на рекордно низькому рівні у 2,5%.

Звичайно, не всі наші співвітчизники поводяться ідеально. І цього року, і минулого повідомлялося про затримання українців через незаконне ввезення мігрантів, а нещодавно з’явилася грунтовна стаття на тему фальшивої самозайнятості мігрантів з України у будівельному секторі Лондона.

Але українці все ж не входять до ключових груп міграційного ризику.

Це підтверджує офіційна британська статистика. За 2016 рік відмови у в’їзді до Британії отримали 436 українців, або всього 0,4% від усіх українських пасажирів. Дані за 2017 рік свідчать, що 170 громадян було примусово повернено з британської території, 358 осіб повернулись добровільно.

То що ж відбувається?

Можна стверджувати: Лондон зберігає щодо України непропорційно сувору візову політику, яка створює серйозні труднощі, затримки та зриви поїздок. Відсоток відмов українцям залишається найвищим із топ-5 європейських країн, громадяни яких найчастіше звертаються за візами.

І це ставлення британців не пом’якшується.

У цьому відмінність з іншими державами ЄС, які поступово спрощували оформлення віз та пришвидшували розгляд заявок. З 2008 року навіть діяло звільнення від сплати консульського збору для низки категорії, і їхній перелік з часом зростав.

Натомість Лондон відмовляється навіть вести переговори про візове спрощення.

Блокуючи в’їзд українців, Британія втрачає не тільки їхню прихильність, а й гроші туристів. Потенціал до збільшення кількості подорожуючих з України є достатньо великим. За даними дослідження ГО "Європи без бар’єрів" та Фонду "Демократичні ініціативи", 19% громадян України планують подорожі до країн ЄС, 11% (4,6 млн) – планують скористатися авіаційним транспортом.

Збільшенню туристичних потоків мав би сприяти також вихід на український ринок лоукост-перевізника Ryanair, який літатиме до Лондона з Києва та Львова. Але візова перепона – надто серйозна.

Зважаючи на те, що жодна країна Європи поза Європейською економічною зоною, окрім Швейцарії, не має безвізового режиму з Великою Британією, Україні марно сподіватися на швидке скасування віз. Але нам необхідно вимагати перегляду чинних механізмів їх видачі.

Йдеться, зокрема, про зниження відсотка відмов та зменшення часу розгляду заявок, а також спрощення механізму оформлення віз для певних категорій населення, таких як дипломати, працівники сфери культури, журналісти та громадські діячі. Варто ставити також питання вартості віз – адже для окремих країн Британія її переглядає.

А діалог навколо припинення безвізового режиму для Великої Британії може стати хорошим стимулом для посилення таких переговорів.

Автор: Катерина Кульчицька,

ГО "Європа без бар'єрів"