Одужання Греції: найглибшу фінансову кризу ЄС визнано завершеною
Грецький прем’єр Алексіс Ципрас вперше за три роки з'явився на публіці у краватці. Вкрай символічний жест – адже раніше він пообіцяв, що одягне краватку тільки після вирішення боргової проблеми Греції.
Ще декілька років тому це вважалося малоймовірним, адже Афіни не бажали виконувати програму скорочення видатків, як того вимагали єврокредитори.
Проте це сталося – у серпні 2018 року ЄС виділить останні 15 млрд євро Греції в якості фінансової допомоги. Після цього вважається, що Греція матиме оздоровлену економіку і зможе самостійно розраховуватись по боргах.
Але чи означає останній транш від ЄС фініш грецької кризи, а головне – чи не буде цей фініш тільки на папері?
Грецькі успіхи
Дійсно, ЄС у питаннях допомоги Греції є чим пишатись.
По-перше, за 2017 рік ВВП Греції виріс на 1,4% – це перше серйозне зростання з 2007 року. У першому кварталі зростання продовжилось, ВВП виріс на 0,8%, а у річному обчисленні – на 2,3%.
Прискорення зростання економіки країни дає певні надії, що борговий тягар вже не буде таким суттєвим, як два роки тому, і уряд з часом сам, без допомоги сусідів, зможе розраховуватись по боргах.
Досить низька інфляція (на рівні менше 2% у 2017 році і менше 1% запланована на 2018 рік) також вказує на те, що, в принципі,у Греції досягли певних успіхів з управління монетарною складовою.
Втім, не все так просто.
Національний борг Греції складає вже 324 млрд євро, або 183% ВВП країни – по 30 тис. євро на кожного мешканця.
Для порівняння, український державний борг складає біля 80% ВВП, а на кожного українця припадає лише $2000 державних боргів – у десятки разів менше, аніж на грека.
Загалом обслуговування боргу Греції на рік коштує приблизно 18 млрд євро, або 5,5% від боргу чи 10,22% ВВП. За таких умов, щоб розрахуватися з боргами остаточно, Греції потрібно зростати значно швидше, ніж на 2,3% на рік протягом наступних 10 років.
Звісно, таке завдання не є нездійсненим, проте – і це принципова умова – за стабільної політичної ситуації.
Тут доцільно нагадати, що останні роки Греція живе у режимі жорсткої економії – і це не подобається дуже багатьом. Якщо ліві настрої знову переможуть і емоції виплеснуться на вулиці, то Греція може повернутись до зниження ВВП і проблем трирічної давнини.
Нові проблеми
Звісно, офіційна влада Греції в особі міністра фінансів дуже вихваляє угоду між ЄС та урядом. Додатково слід зазначити, що Греції надали передишку більше ніж на 10 років, перш ніж країна знову самостійно піде на ринки запозичень.
Тому в уряді Греції угоду назвали історичною, додавши, "що тепер народ Греції знову буде посміхатись".
Але одночасно всі приводи посміхатись є у Німеччини та Франції. На початку грецької кризи багато хто з аналітиків очікував, що ЄС анулює частину боргу Греції, навіть обговорювались оцінки від третини до половини боргу уряду.
Втім, увесь борг, до останнього євроценту, повісили на країну.
Більше того, зобов’язали країну до 2022 року мати профіцит бюджету на рівні 3,5% і за рахунок цього профіциту обслуговувати борг. Надалі, у період з 2022 по 2060 рр., Греція має дотримуватись профіциту у 2,2% і за рахунок цього профіциту також обслуговувати борги.
Тобто виходить, що Греції надали 42 роки на виконання боргових зобов’язань попередніх урядів. У 2032 році відповідні параметри обслуговування боргу будуть переглянуті, а допоки ЄС буде направляти до Греції 4 рази на рік спеціальні місії, які стежитимуть за тим, щоб країна дотримувалась плану.
Фактично це означає, що вже з серпня 2018 року Мінфін країни почне вимагати від уряду Греції скорочувати видатки, і це досить болісно вдарить по соціальним витратам. І це у ситуації, коли з моменту початку кризи державні видатки у Греції вже були скорочені на 26%, соціальні виплати – приблизно на 70%, а бюджет на медичне обслуговування скоротили на 50%.
Таке "лікування" економіки призвело до того, що доходи населення впали на третину, а безробіття сягнуло позначки у 28%. Наприкінці 2017 року рівень безробіття у Греції впав до 21%, але ситуація "лікування" нагадує гуманітарну катастрофу і країна просто фізично не має резервів для економії.
Звісно, уряд намагатиметься зменшити борги за рахунок приватизації, але тут він також потрапляє у глухий кут, адже досить складно продати щось за великі гроші у країні, ВВП якої падав майже 10 років поспіль.
Що далі?
Економісти, які працюють у фінансовому секторі в Греції, все ще очікують перегляду рішення про реструктуризацію боргів, з елементами списання. Вони справедливо вказують на той факт, що частина урядів країн ЄС, їхні державні банки та державні фонди тримали облігації уряду Греції у минулому і фактично заробляли на різниці між ставками за запозиченнями свого уряду і уряду Греції.
По ринку ходять різні оцінки, але вони коливаються за часи існування ЄС у межах 100-150 млрд євро.
Тобто Греція технічно може претендувати на обґрунтування, через що списується борг, але ідеологія такого обґрунтування має досить сумнівне походження.
У такій ситуації найбільш ймовірний сценарій виглядатиме таким чином: черговий уряд Греції почне закручувати гайки із соціальними виплатами, це виведе на вулиці країни протестувальників, або призведе до зміни уряду на більш лівих за поглядами політиків, які знову поставлять питання перед ЄС про списання боргів.
Тим більше, що нинішній час може стати "вікном можливостей" для Афін. ЄС ще не завершив процес Brexit, кинувши всі зусилля на вирішення суперечок із Лондоном. У такій ситуації у Греції набагато більше підстав сподіватися на поступливість Брюсселя, аніж декілька років тому.
Не менш важливе питання:
чи доцільно для ЄС списувати грецькі борги?
Багато фінансистів (включаючи й автора статті) дотримуються думки, що єдиною підставою для такого списання може бути війна або природні катаклізми.
Втім, більше 10 млн греків міцно засіли у зоні обігу євро і вони, в принципі, мають непогані шанси умовити своїх братів по ЄС списати частину заборгованості. Якщо ж ЄС не піде на списання боргів Греції, то періодично ця країна може дестабілізувати фінанси зони обігу євро та нагадувати членам Євросоюзу про незручність роботи досить різних економік під європарасолькою.
Врешті-решт, вибір – за керівниками країн ЄС, але за цим вибором дуже уважно спостерігатимуть і в Україні, яка теж отримує макрофінансову допомогу від Євросоюзу.
Автор: Віталій Шапран,
член виконкому Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА)