"Менше, ніж хотіли, більше, ніж могли" – ця фраза чи не найточніше описує результати ювілейного, 20-го саміту Україна-ЄС.

Далеко не всі домовленості, які лобіювали Банкова та МЗС, стали реальністю. Митний союз Україна-ЄС; шлях до Шенгенської угоди; критика "Північного потоку" тощо – все це лишилося тільки у мріях, у проектах та в листах з України. Хоча насправді Київ і не сподівався на виконання всіх без винятку своїх бажань. Це базове правило дипломатії: просити більше, щоби отримати стільки, скільки потрібно для успіху.

А ухвалені рішення дають усі підстави говорити про успіх України.

Так, до рішення саміту увійшли фрази, дописані в останній момент на вимогу Угорщини – але і українські вимоги в ньому також врахували. До того ж, добре, що угорці не заблокували документ в цілому, як вони блокують рішення в рамках НАТО. Натомість у питаннях протидії російській агресії, відновлення Донбасу, санкцій проти Кремля тощо – результат брюссельської зустрічі є незаперечним.

Чи не єдиним, хто має підстави для незадоволення, лишився... сам Порошенко.

Адже проривних домовленостей, які могли стати його козирем на президентських виборах, саміт так і не приніс.

"Європейська правда" розібралася, про що домовилися Україна і ЄС та де Києву довелося поступитися під час переговорів.

Нідерланди вже не проти

Цьогорічний саміт Україна-ЄС мав стати особливим – незалежно від ухвалених на ньому рішень.

По-перше, він був ювілейним, двадцятим за ліком. І це важливо для Брюсселя: європейські лідери люблять символізм, цифри та круглі дати не менше, ніж їхні українські колеги.

А по-друге, ця зустріч була надважливою особисто для Порошенка.

Напередодні старту виборчої кампанії, в якій президент все ще планує брати участь, йому була конче потрібна "перемога" на європейському фронті. А головне: Київ мав повністю виключити можливість "зради", тобто такого саміту, який зіграв би проти Порошенка. Приміром – як торік, коли саміт завершився взагалі без підсумкового документа через суперечку з Нідерландами про слова щодо "європейських прагнень" України.

Щоб уникнути цього, на Банковій запропонували Брюсселю готувати заяву в іншому форматі: коротшу, менш детальну, політичну. Вийшло не зовсім так, як планували – перша версія заяви справді була короткою, але раунд за раундом вона "обросла деталями" і перетворилася на чималий документ, хіба у півтора рази коротший, ніж минулого разу.

Та головне – те, що у підсумку заяву ухвалили.

І, що цікаво, цього року Нідерланди не виступили проти її ухвалення, хоча у підсумку до документа додали фрази про "європейський вибір" та "європейські прагнення", які торік викликали дипломатичний скандал.

Що ж, часи змінюються, а європейські дипломати, схоже, починають звикати до європейської мрії Києва. Хоча лишилася одна європейська столиця, яка не готова поступатися ані на крок.

Угорська вимога

Ті, хто бачив чернетки заяви у процесі її підготовки, розповідають, що донедавна у документі залишалося місце для запису про освітній закон, із приміткою: "чекаємо на розвиток та консультації". Київ із цим не сперечався, розуміючи, що це – місце для коментарів Будапешта.

"Час Ч" настав 4 липня.

Росія – агресор, але з корупцією треба боротися: повний текст заяви саміту Україна-ЄС

Того дня в Брюсселі зібралися посли країн-членів ЄС, щоби затвердити (або відхилити) остаточний проект заяви саміту. Причому затвердити її можна було лише одноголосно: такими є правила ЄС у сфері зовнішньої політики. Саме тут угорський представник поставив умову: він дасть згоду на цей документ лише в разі, якщо Євросоюз стане на бік Будапешта в угорсько-українському конфлікті.

Так у заяві Порошенка, Юнкера та Туска з’явилися слова про те, що права нацменшини звужувати неприпустимо, з посиланням на "Конвенції ООН і Ради Європи та пов’язані протоколи". На щастя, цього виявилося достатньо, щоби угорці "дали добро" на спільну заяву (це вже добре – приміром, у НАТО Будапешт просто заблокував заяву про Україну).

А нашим дипломатам через цей пункт заяви доведеться витратити чимало часу, пояснюючи колегам в Євросоюзі, що український закон про освіту не утискає угорців і не звужує права угорськомовних дітей – а навпаки, дає їм шанс навчатися в українських вишах і конкурувати на ринку праці. Але без правок до закону про освіту все ж не обійтися. ЄС – як і інші міжнародні партнери – закликав Україну продовжити перехідний період до 2023 року. Лишається сподіватися, що Рада почує цей заклик.

Деталі #перемоги

Та досить про складнощі – час перейти до досягнень. Їх у документі чимало, і деякі варті особливої уваги. Як, приміром, фрази про російську агресію та санкції проти РФ.

"Ми знову рішуче засуджуємо явне порушення суверенітету і територіальної цілісності України внаслідок агресії з боку Збройних сил Росії, що триває від лютого 2014 року", – йдеться у спільній заяві. Твердження звучить настільки приємно, що низка політиків оголосили, мовляв, ЄС вперше визнав російську агресію проти України.

Це не так.

Визнавати російську агресію там ніколи не барилися. Приміром, точно такі слова про напад ви знайдете у рішенні саміту Україна-ЄС від 2015 року. Але між цією та нинішньою заявою президентів є одна значуща відмінність. Три роки тому в ЄС вважали, що агресія збройних сил РФ бере відлік від березня-2014. Натомість тепер лідери ЄС нарешті визнали, має йтися про лютий-2014, тобто анексія Криму та Севастополя від початку була операцією армії РФ.

Це визнання є важливим (краще пізно, ніж ніколи!), але ще важливішими є фрази про економічні обмеження, запроваджені проти РФ: "ЄС знову продовжив економічні санкції проти Росії, тривалість яких залишається чітко прив’язаною до повного виконання Мінських угод".

Як відомо, останнім часом регулярно висловлюються сумніви: чи буде Італія, де до влади прийшли проросійські партії, і надалі підтримувати санкції проти Росії. В Римі регулярно кажуть про потребу скасувати тиск на РФ... але порушити європейську єдність не наважуються. Нагадаємо, текст заяви був одноголосно затверджений послами всіх 28 країн-членів ЄС. І італійський представник не став заперечувати проти нової прив’язки санкцій до повного виконання Росією вимог "Мінська".

А окремо країни-члени ЄС (знову ж таки, одноголосно!) підтвердили, що вважають Російську державу винною у вбивстві європейських громадян на борту лайнера Малайзійських авіаліній, "закликали Російську Федерацію взяти на себе відповідальність" та висловили сподівання, що конкретні особи, причетні до атаки на авіалайнер, опиняться на лаві підсудних.

Що з реформами?

З оцінками ЄС можна погоджуватися або ні, але в Брюсселі кілька разів, без жодних двозначностей, наголосили: реформи тривають, і це немає сенсу заперечувати.

Тому цей блок заяви став окремою #перемогою Києва.

Здається, ми ще почуємо цитування цього документа в політичній рекламі президента і урядовців, адже тут чимало приємних для них фраз – і про "широкомасштабний процес реформ", і про "значний прогрес" змін в Україні, і про те, що зміни не уповільнюються. "Після нашого останнього саміту (влітку 2017 року) розпочато низку важливих реформ", – підтвердили в ЄС. "Темпи реформ слід зберегти, в тому числі під час передвиборчого періоду", – додали лідери Євросоюзу.

Де саме в ЄС помітили найбільший прогрес? У заяві згадано кілька сфер, де тривають реформи: охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, децентралізація та держуправління, держзакупівлі, екологія тощо.

Та особливу увагу варто приділити ще одній згаданій європейцями сфері: йдеться про ухвалення багатостраждального закону "Про національну безпеку".

Ще навесні президентський проект цього закону критикували всі партнери України. До ЗМІ навіть потрапив спільний лист послів США, ЄС, НАТО та голови КМЄС, в якому ті заявляли про невідповідність документа європейським стандартам.

Дискусія про законопроект була емоційною та нервовою, але зрештою його змінили та ухвалили.

Спільна заява саміту підтверджує: змінений закон відповідає вимогам Брюсселя.

Однак згадка про це виявилася помітно сухішою, аніж опис інших реформ. "Ми привітали прогрес щодо закону про національну безпеку, взяли до відома його ухвалення та очікуємо на його виконання", – йдеться у документі.

Причина такої офіціозності стала відома невдовзі після завершення саміту. Окрім великої спільної заяви тут оприлюднили ще одну – дуже коротку і присвячену винятково закону "Про нацбезпеку". Підпису Порошенка під нею немає – документ оприлюднений як одностороння думка ЄС.

Схоже, з цього питання Київ та Брюссель так і не досягли згоди. І це не дивно, адже йдеться про дуже чутливе для Порошенка питання – подальшу реформу СБУ.

"Закон (про Нацбезпеку) створює правову основу для подальшого реформування Служби безпеки України, яке має бути доведене до кінця. Ми закликаємо Україну докласти всіх зусиль для повної реалізації положень Закону, що передбачає, зокрема, своєчасне розроблення, ухвалення та впровадження інших нормативно-правових актів у цій сфері", – йдеться у заяві Європейського Союзу.

І, наостанок, варто згадати про блок щодо антикорупції. Цю частину спільної заяви переписували чи не найбільше – змінювали акценти, тези, їхній порядок...

Зрештою Брюссель погодився, що боротьба с корупцією триває (а президент ЄК Жан-Клод Юнкер навіть зробив окрему заяву, що Україна – не корумпована держава). Натомість Банкова погодилася на всі ключові пропозиції ЄС. В тому числі Порошенко підтримав зміну одіозної поправки в законі про Антикорсуд, а також потребу змін у роботі системи е-декларування.

Отже, у цьому питанні між українським президентом та його європейськими колегами розбіжностей – принаймні на словах – немає.

То що не так для Порошенка?

На початку статті згадано, і зараз варто знову на цьому наголосити: ювілейний саміт цілком можна називати переможним для України. Його результати значно ліпші, ніж варто було очікувати, а підсумковий документ – незрівнянно кращий за перші версії, які пропонував Україні Брюссель.

І за це варто подякувати українській дипломатичній команді.

Та поза тим – надзавдання, поставлене Порошенком, саміт не виконав. Зустріч у Брюсселі завершилася без очевидної перемоги президента, яка годилася би на роль флагмана передвиборчої кампанії.

На Банковій розраховували, що Брюссель дасть згоду або принаймні натякне на формат подальшої інтеграції України та ЄС. Підготовку до цього у Києві розпочали ще минулого року, оголосивши нову стратегію на початку вересня під час послання до Верховної ради. Після того президент неодноразово звертався зі своїми ідеями до європейських колег – і в листах, і на особистих зустрічах.

"Україна розраховує на так звані "чотири союзи" – енергетичний союз; цифровий єдиний ринок; митний союз та асоціація з Шенгенською зоною", – це фрагмент промови Петра Порошенка на саміті Східного партнерства в листопаді 2017 року.

Саміт Україна-ЄС був останньою нагодою отримати від Брюсселя схвалення цієї ідеї на найвищому політичному рівні... Але не вдалося.

Відповідь ЄС проста: ви маєте Угоду про асоціацію, то спершу виконайте хоча б її.

А наразі рівень виконання Угоди лишається вкрай низьким і суттєво відстає від урядових планів. Це – офіційна українська статистика, а незалежні експерти наводять ще критичніші оцінки.

Саме тому ви не знайдете у спільній заяві жодної згадки про президентську ідею "чотирьох союзів". Навіть для енергетичного союзу, до якого Україна найближча, місця не знайшлося. А Порошенко був змушений сприйняти той підхід, яку ЄС просуває в Україні вже котрий рік поспіль: "асоціація передусім".

"Ми привітали триваючу відданість України ідеї наближення свого законодавства до законодавства Європейського Союзу у рамках виконання Угоди про асоціацію. Йдеться, зокрема, про сфери цифрового ринку, митної співпраці та енергетики задля сприяння створенню робочих місць, економічному зростанню та подальшому полегшенню торгівлі", – йдеться у спільнй заяві.

ЄС погодився на максимум задіяти можливості Асоціації з Україною – але поки що без виходу за її межі.

І цей підхід, цілком імовірно, буде найефективнішим для України.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",
Київ-Брюссель