Стрес-тест для Румунії: які наслідки матиме відставка легендарного борця з корупцією
У понеділок 9 липня президент Румунії Клаус Йоханніс звільнив з посади очільницю Національного антикорупційного директорату – легендарну Лауру Кодруцу Ковеші.
Відставки керівника Директорату вимагав уряд країни, який контролюється Соціал-демократичною партією (PSD) на чолі з Лівіу Драгнею. Звільненню Ковеші передував місяць протистояння між президентом та урядом. Президент не поспішав із втіленням рішення про її відставку, аж поки урядова коаліція, до якої, окрім соціал-демократів, входить Альянс лібералів і демократів (ALDE) не отримала рішення Конституційного суду Румунії на підтримку вимоги щодо звільнення і не пригрозила застосувати до президента процедуру імпічменту.
Контраверсійне рішення про звільнення, а також низка законодавчих ініціатив із пом’якшення відповідальності за корупційну діяльність, які проштовхує правляча коаліція, ставлять під сумнів темпи та ефективність боротьби з корупцією у Румунії в майбутньому.
Сходження румунської легенди
Коли Ковеші очолила Національний антикорупційний директорат у 2013 році, ситуація у сфері боротьби з корупцією була далека від райдужної. Румунія та Болгарія були визнані найбільш корумпованими державами Європейського Союзу.
За час перебування на посаді вона ініціювала тисячі справ проти корупціонерів з числа румунської політичної еліти, аби переломити ситуацію. При цьому вона атакувала представників як опозиційних, так і правлячих політичних партій, а за правління попереднього президента Траяна Бесеску навіть ініціювала справу проти його рідного брата Мірче.
У 2014 році за хабарництво також було засуджено екс-прем’єр-міністра Румунії Адріана Нестасе. За останні п'ять років в Румунії понад 60 високопосадовців опинилися в суді, серед яких також одинадцять колишніх і нинішніх міністрів і понад сорок депутатів і сенаторів. Такий підхід здобув підтримку у західних партнерів Румунії. В ЄС та США неодноразово схвально оцінювали діяльність Антикорупційного директорату.
Боротьба з корупцією стала одним з елементів новітнього бренду Румунії – бренду, який позиціонує державу як "острів демократії і стабільності" у буремному морі корупції, популізму, нестабільності та авторитарних трендів, що набувають сили у сусідніх з Румунією державах та у світі в цілому. Лаура Ковеші стала уособленням цієї боротьби з корупцією.
Значну підтримку Антикорупційний директорат має і у громадян Румунії. Румуни вітали гучні антикорупційні справи, рівень довіри до антикорупційних структур за останні роки суттєво виріс, а президент Клаус Йоханніс відверто демонстрував свою прихильність Ковеші.
Проте з приходом до влади у Румунії альянсу PSD та ALDE у грудні 2016 року уряд дедалі частіше почав ставити палиці у колеса борцям з корупцією.
Ковеші проти Драгні
Видається, що головним антагоністом Лаури Ковеші у владних структурах став лідер PSD Лівіу Драгня. Він як лідер правлячої політичної сили вочевидь прагнув здобути посаду прем’єр-міністра. Проте, на заваді цьому стало те, що він був засуджений за підтасовку результатів референдуму, що проходив у Румунії 2012 році і відтак, через тягар умовного покарання, Драгня був змушений задовольнитися роллю закулісного ляльковода правлячої коаліції.
Взимку 2017 року урядова коаліція виступила з ініціативою масової амністії, яка дозволила б Драгні позбутися судимості і обійняти омріяну прем’єрську посаду. Однак ця ініціатива не знайшла масової підтримки, а у Румунії відбулися найбільш масові з часу повалення Чаушеску протести, які за кількістю сягали до 500 тис. осіб. Під тиском вулиці уряд відмовився від планів про амністію, проте натомість урядова коаліція у парламенті взялась за послаблення антикорупційного законодавства.
Було ініційовано правову реформу, мета якої – змінити систему призначення суддів і прокурорів, посилити роль міністра юстиції, змінити положення Кримінального кодексу Румунії, що стосуються корупційних злочинів.
Паралельно з цим уряд періодично атакував Антикорупційний директорат, звинувачуючи Ковеші у політичній упередженості, зловживанні службовим становищем, незаконній співпраці зі спецслужбами та ініціюванням справ не за критерієм їх важливості, а за рівнем медіа-резонансу, до якого вони призводять.
У березні 2018 року уряд ініціював звільнення Ковеші – Міністерство юстиції опублікувало звіт про роботу Директорату, в якому розкритикувало управлінський стиль його очільниці, який, на думку міністра юстиції, підважував авторитет і дієвість інституції. Щоправда, тоді президент, спираючись на громадську думку та масові маніфестації руху #Rezist на підтримку Ковеші, відхилив вимоги уряду.
Лише після того, як наприкінці травня більшість суддів Конституційного суду Румунії ухвалили рішення, яке зобов’язало президента країни звільнити Ковеші, а у червні політики з числа правлячої коаліції стали погрожувати й процедурою імпічменту за невиконання приписів Конституційного суду, Клаус Йоханніс здався і підписав указ про звільнення.
Після звільнення, під час своєї прощальної прес-конференції, Лаура Ковеші сказала, що цей епізод не є поразкою, корупцію може бути подолано, і закликала румунів не здаватися. Не виключено, що звільнення стане для неї трампліном у "велику політику".
Корупція перемогла?
Звільнення Ковеші вже викликало занепокоєння у західних партнерів Румунії. З відповідними заявами виступила Єврокомісія та посольство США в Румунії. Рішення про відставку також поставило багато питань, відповіді на які стануть свого роду стрес-тестом для Румунської держави та суспільства.
По-перше, Лаура Ковеші, чиє ім’я стало символом боротьби з корупцією, вочевидь затьмарювала інституцію, яку очолювала. Нині постає питання, чи спроможеться Національний антикорупційний директорат на ефективну роботу, якщо його очолюватиме менш харизматичний керівник?
До того ж тепер не до кінця зрозуміло, наскільки незалежною є ця інституція, адже якщо її керівника можна звільнити на підставі подання міністра юстиції, то з великою долею вірогідності новий керівник у своїх рішеннях більше озиратиметься на уряд і, можливо, навіть закриватиме очі на корупційні оборудки, аби втриматися в кріслі. А це суттєво відкине Румунію назад.
По-друге, рішення про звільнення Ковеші суттєво підважило позиції президента Румунії Клауса Йоханніса. Якщо дотепер він тішився народною підтримкою у променях антикорупційної слави Ковеші, то тепер громадська думка про нього може змінитися. І хоча в нинішніх умовах у президента не було іншого виходу, ніж виконати припис Конституційного суду, його виконанням він розчарував свого виборця.
Президентські вибори у Румунії відбудуться вже наступного року, і невідомо, чи спроможеться Йоханніс компенсувати нинішні репутаційні втрати.
По-третє, перемога у протистоянні може розпалити апетити правлячої коаліції. Вже після оголошення рішення про звільнення Лаури Ковеші Лівіу Драгня оголосив про те, що правляча коаліція не відмовляється від ідеї про імпічмент президента. Мовляв, і з рішенням про відставку очільниці Антикорупційного директорату голова держави надто затягнув, й інших порушень Конституції за ним можна знайти чимало.
Нині саме президент є стримуючим чинником для коаліції PSD й ALDE, але його послаблення та загроза імпічменту можуть призвести до втрати владного балансу.
По-четверте, незрозуміло, як поставиться до ситуації, що склалася, активне громадянське суспільство Румунії. Якщо дотепер воно активно підтримувало президента та Антикорупційний директорат, то нині, коли ці інститути зазнали поразки, суспільство може або впасти в апатію та розчарування, або, навпаки, піти шляхом ескалації у відповідь на неоднозначні рішення уряду та його заплямованого корупцією фактичного керівника Лівіу Драгні, і це робить ситуацію вибухонебезпечною.
Не забуваймо і про загальноєвропейський вимір. Наступного року Румунія головує в Раді ЄС.
Вочевидь у Бухаресті сподівалися скористатися цим для просування низки регіональних ініціатив, користь від яких мали б і сусідні держави – скажімо, Молдова та Україна. Проте в умовах політичної нестабільності, владного дисбалансу та ризику повернення тавра корумпованої держави румунам буде важко домогтися свого ефективного головування. Тож від того, як впорається із нинішнім стрес-тестом Румунія, залежить чимало і для самої держави, і для регіону.
Відтак, залишається сподіватися, що Лаура Ковеші мала рацію, коли казала, що нинішній епізод – не поразка, а лише незначне сюжетне відхилення від основного курсу антикорупційної історії регіону, а попереду в цієї історії хеппі-енд – перемога у протидії корупції не лише в Румунії, але й у "новій Європі" та сусідніх державах.
Автор: Сергій Герасимчук,
експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"