Чи можуть українські грязі отримати визнання у Європі?

Так, мова йде саме про грязь, проте лікувальну. Як виявилося, вона користується попитом у ЄС, конкуруючи навіть із продукцією з Мертвого моря.

Проте, шлях до Європи виявився куди як не простим.

Компанія "Lac santé"  працює з 2007 року – і більшу частину свого життя займалась виготовленням косметики на основі сакських грязей (відомий курорт у Криму), продаючи її переважно на внутрішньому ринку.

Все змінилося із анексією Кримського півострова у 2014 році. "За великим рахунком, ми втратили майже все – навіть обладнання нам вже не вдавалося вивезти. З 2014 року нам було потрібно все розпочинати з нуля",- розповідає генеральний директор компанії Наталя Редько.

Компанія відновила виробництво, використовуючи тепер грязі материкової України. Але проблема – якщо куяльницька грязь ще відносно відома споживачам, то грязь із Слов'янська – аж ніяк. А найголовніше – жодна з них за популярністю не стоїть поруч із кримськими Саками.

Втім, замовлені компанією дослідження показали, що ці грязі, хоча і відрізняються за складом від сакських, проте мають не менші лікувальні можливості. А найголовніше, усі українські грязі мають достатньо високу мінералізацію – відголосок прадавніх часів, коли на місці України плескалося море.

А відповідно – лікувальні властивості українських грязей більші, ніж європейських. Як тут не задуматися про експорт.

Перший експортний контракт компанія уклала у 2015 році – і певною мірою випадково. Польський дистриб’ютор шукав можливості купувати сакські грязі. "Нам вдалося довести, що продукція із Слов'янська не менш корисна та лікувальна, аніж кримська. Там погодилися взяти на пробу першу партію",- розповідає Наталія Редько.

Здивувати чорницями: чи готові в ЄС купувати незвичні продукти з України

Зазвичай, санаторії, які практикують лікування грязями, розташовані в місцях видобутку. Адже для стандартних процедур використовується чимало грязі, а відповідно – її використання поза курортом і транспортування до широкого кола споживачів є проблемою.

Цей фактор мав стати суттєвою перешкодою для експорту. Втім, в українській компанії знайшли вихід - розробили тонкошарові аплікатори з лікувальною гряззю, що дозволяє використовувати її поза курортом. Така технологія не потребує значного використання грязі та не поступається традиційному грязелікуванню. А найголовніше - це спростило транспортування, а разом із тим – і експорт.

Інша проблема – зазвичай поляки відвідують санаторії на кошти медичного страхування. А польські медичні страховки покривають лікування лише у закладах, що використовують місцеву сировину.

У такій ситуації потенційними покупцями української грязі стали лише спа-салони та медичні центри, в першу чергу ті, що розташовані у західній Польщі.

Чому саме у західній? Справа в тому, що такі лікувальні заклади є популярними серед німців. Адже їхати недалеко, а ціни на лікувальні процедури є набагато нижчими, аніж у Німеччині.

Відразу виникає питання – невже українська грязь є такою унікальною? Так, можливо вона краща за європейські аналоги, але як конкурувати із світовими брендами. В першу чергу – з усім відомою продукцією з Мертвого моря. Однією лише ціною? Проте для німецьких споживачів питання ціни не є вирішальним.

Як їм довести, що продукція із далекого та невідомого Слов'янська краща?

"Так, продукція з Мертвого моря відома набагато краще. Проте виготовленням косметики із цієї сировини наразі займається близько 400 компаній, продаючи її по всьому світу. Як результат – переважна більшість із них виготовляє лише так звану "білу косметику"– таку, що має лише невелику частку власне мінеральної сировини",- пояснює Наталя Редько.

Навіть "грязьову косметику" - продукцію, у якій лікувальна грязь є основою складу, виготовляють лише поодинокі компанії і у дуже обмежених кількостях. Що ж тоді говорити про самі грязі – їх нерентабельно експортувати у вигляді сировини, за незначними винятками, на європейський ринок вона потрапляє лише як косметика.

Здивувати чорницями: чи готові в ЄС купувати незвичні продукти з України

Аналогічна ситуація і з європейськими виробниками – як правило, їх продукція містить лише незначну частку грязьової сировини.

У такій ситуації українська продукція може стати оптимальним вибором для споживачів, переконують у "Lac santé". У компанії вже створили лінійки косметики, як "білої", так і грязевої, проте в першу чергу акцентують увагу на аплікаторах для компактного грязелікування.

Тим більше – польські та німецькі споживачі, спробувавши лікування українськими грязями, часто воліють купувати її для самостійного споживання. Технологічно це можливо – і як підтвердження, найбільшу частку інтернет-замовлень дистриб’ютор "Lac santé" у Польщі має саме з Німеччини.

Як тут не замислитися про подальший вихід до ЄС? Проте, для такого виходу зазвичай треба вкладатися у впізнаваність.

Зазвичай, таку роботу беруть на себе держави, рекламуючи свої цілющі джерела. Втім, найближчим часом сподіватися на таку допомогу поки не доводиться.

Тоді на допомогу приходять програми, фінансовані ЄС.

Завдяки Європейському Економічному Сенату українська компанія вже працює над стратегією виходу на ринки Німеччини та Нідерландів.

А завдяки новій програмі SheTrades (підтримка жіночого підприємництва), фінансованої урядом Великої Британії, компанія взяла участь у форумі у Ліверпулі, знайшовши покупців для своєї продукції у Литві та навіть у Гані.

Наразі "Lac santé" - єдина українська компанія, що так широко розробляє грязьові засоби для косметичного та медичного використання. Проте її успіх може мотивувати інших. І тоді постане питання – а чи не варто Україні на державному рівні рекламувати свої лікувальні курорти? Зокрема – щоб пропагувати лікування всередині країни.

І тоді можливо українська грязь буде асоціюватися не лише із політикою, а Слов'янськ - не лише з бойовими діями.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Публікація підготовлена в рамках інформаційної кампанії "Євроінтеграція: сила можливостей"