Дуже показова статистика: на опалення одного квадратного метра української квартири на рік витрачається 220 кіловат енергії. Для порівняння: у сусідній Польщі цей показник становить 80 кіловат, а в Німеччині – взагалі 50.

Одне лиш це порівняння доводить необхідність та актуальність політики енергоефективності, яку за підтримки Світового банку, ЄС та інших міжнародних партнерів нині проводять Уряд та Мінрегіон.

Перед Україною стоїть завдання – імплементувати директиви 27 і 31 ЄС щодо енергоефективності. Такі зобов'язання прописані в Угоді про асоціацію, а це є невід'ємною частиною загального поступу країни до Євросоюзу.

За останні три роки ми зробили вже чимало. За ініціативи Уряду було схвалене базове законодавство, зокрема два ключових закони з енергоефективності – "Про енергетичну ефективність будівель" та "Про Фонд енергоефективності".

Далі – Уряд ухвалив усі необхідні рішення, які запустили процедури зі створення Фонду енергоефективності. Наприкінці липня Кабмін офіційно зареєстрував Фонд як юридичну особу та призначив в.о. директора Юлію Головатюк-Унгуряну, експертку, яка раніше працювала в Офісі підтримки та впровадження реформ при Мінрегіоні (RST). Найближчим часом розпочнеться конкурс до складу наглядової ради Фонду та розробка його продуктів.

Фонд енергоефективності, який ми створюємо за підтримки консорціуму міжнародних донорів, стане інструментом масштабної термомодернізації житлового сектора, надаватиме фінансову допомогу та технічні рішення для впровадження у багатоповерхівках енергоефективних заходів.

Однак реформа ЖКГ аж ніяк не обмежується лише створенням Фонду енергоефективності.

Точніше, Фонд – одна з ключових її складових, але не єдина. Суть реформи – створити ринок комунальних послуг, в якому власники житла, управителі і держава спільно займалися б питанням зниження енергетичної залежності країни.

Перший крок у цьому напрямку був зроблений через програму "Теплі кредити", що діє вже впродовж трьох років. Вона якраз і показала, що інтерес українців до модернізації свого житла колосальний. Причому ефективність української програми виявилася істотно вищою, ніж було на старті аналогічних програм в інших східноєвропейських країнах. Зараз настав час рухатися далі.

Для цього ми забезпечили всю необхідну законодавчу базу для роботи об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), які на першому етапі будуть основними клієнтами Фонду енергоефективності. Як наслідок, якщо в 2014 році таких об'єднань налічувалося лише 12 тисяч, то зараз ми маємо вже 33 тисячі. В управлінні багатьох таких об’єднань – два, три, навіть п'ять будинків.

Більше того, "клієнтами" Фонду енергоефективності можуть стати й будинки, що не зорганізувалися в ОСББ.

Для них уже створений інститут керуючих багатоквартирним житлом. Як й інші, але за трохи складнішою процедурою, ці керуючі також можуть отримувати відшкодування на енергомодернізацію будинків.

У цілому ми очікуємо, що на старті майже 90 тисяч багатоквартирних будинків можуть скористатися послугами Фонду енергоефективності.

У недалекій перспективі через такі проекти необхідно пройти всім багатоквартирним будинкам, побудованим до 1991 року. Необхідність модернізації будинків радянської забудови дещо полегшує нам роботу. Ми розробимо типові проекти термомодернізації, орієнтовані на зразки будинків радянського періоду. Це спростить завдання мешканцям, адже замість замовлення індивідуального проекту модернізації можна буде скористатися типовим, розробленим для відповідного будинку.

Інша наша ініціатива повинна зробити процедуру отримання компенсації максимально прозорою. Процедури Фонду прописані так, що ми розриваємо зв'язок між споживачем та чиновником, делегувавши всі питання відбору будинків банкам. Наступний етап – повна анонімність заявок, коли Фонд навіть не знатиме, хто саме звертається за компенсацією, спираючись лише на дані аудиту будинку. Все це повинно зробити енергомодернізацію Україні простою, доступною та популярною, і відповідно – забезпечити швидку економію енергії при оптимальних витратах.

Це не порожні слова. Як показав досвід енергомодернізації європейських країн, уже перші кроки в цьому напрямку дають максимальну економію. Встановлення індивідуальних регуляторів тепла дозволить "прикрутити" споживання газу в теплі дні – і лише один цей крок дозволить на 25% зменшити витрати теплоенергії. Це найбюджетніше нововведення, яке без проблем може собі дозволити кожен, призведе до колосальної економії!

Наступні кроки будуть більш затратними, та водночас забезпечуватимуть додатковий рівень економії. Таким чином, повна модернізація будинку забезпечить додаткову економію на рівні 15-17%. А найвитратніша частина модернізації – заміна внутрішніх мереж – дасть ще близько 9-10% економії.

Повертаючись до шокуючих цифр українських витрат на обігрів одного квадратного метра, треба розуміти:

навіть базові зміни, як то облаштування індивідуальних теплолічильників, здатні суттєво скоротити наше відставання від Німеччини.

Це ті зміни, котрі можна провести по всій країні за кілька років.

І нарешті, глобальне питання: а навіщо Україні масштабна енергомодернізація?

Що ж, це не лише досягнення країною незалежності від поставок імпортних енергоносіїв – це ще й більша стабільність курсу національної валюти, а також розвиток малого бізнесу – енергоменеджерів, енергоаудиторів, будівельників (саме вони проводитимуть модернізацію будинків) та зниження витрат самих домогосподарств.

Ну і зрештою, ринкові відносини в комунальному секторі – це важливий крок України в бік ЄС. Крок, який напряму стосується переважної більшості наших громадян.

І він має на меті забезпечити їм кращі стандарти життя.

Автор: Геннадій Зубко,

віце-прем’єр, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ