Дипломатія США щодо примусу Кім Чен Ина до ядерного роззброєння боляче зіткнулася з реальністю.

Як виявилося, комуністична монархія геть не збирається роззброюватися. І, нарешті, це стало зрозумілим самому президенту Трампу.

Коли державний секретар Майк Помпео вже збирався знову летіти до Пхеньяна на зустріч, лідер вільного світу скасував його політ, а разом з тим – дебют нового спецпредставника по цій країні Стіва Бігуна, колишнього віце-президента концерну Ford.

У відповідь Північна Корея знову погрожувала США "повернутися до ядерних і ракетних випробувань", якщо перемовини проваляться повністю. Вже 9 вересня, до речі, у Пхеньяні пройде великий парад на честь 70-річчя створення КНДР, на якому варто очікувати деякі зразки ракетного озброєння.

Лист з Пхеньяна

Точно не відомо, як лист від Кім Чен Ина потрапив на стіл Трампа, але, швидше за все, Пхеньян використав свою місію при ООН, звідки лист був доправлений до Помпео. Держсекретар приніс його на нараду до Білого дому, а вже за деякий час його візит було скасовано.

Що ж змусило державних мужів Сполучених Штатів так гарячкувати? Виявляється, президент США Дональд Трамп нібито усно обіцяв Кім Чен Ину у Сінгапурі і Кім Йон Чолю (колишній голова військової розвідки з найближчого оточення лідера) у Білому домі… договір про мир!

Велика двійка: про що домовились Трамп та Кім Чен Ин

Варто нагадати, що країни досі технічно перебувають у стані війни, бо діє лише підписане перемир’я. У листі Пхеньян нетерпляче нагадав, що вже час виконувати обіцяне, якщо інша сторона хоче просуватися вперед у перемовинах. Офіційна преса Півночі теж згадала про це.

Більше того, нібито сам Трамп був за такий символічний жест, але деякі його радники мають іншу думку. Майк Помпео, Джон Болтон, Джеймс Меттіс – усі вони проти покращення відносин. Держдеп та частково Пентагон повторюють мантру, що Кім Чен Ин пообіцяв у Сінгапурі здати Трампу свою ядерну зброю.

Це, звісно, не так – він ніколи не погоджувався на таку авантюру. А ще подібна постановка питання прямо перекручує текст Сінгапурської декларації, де першими пунктами йдуть саме покращення та побудова довірливих відносин. А лише після цього – "робота у напрямку денуклеаризації". 

Дивлячись на все це, у Пхеньяні почали критикувати оточення Трампа і казати, що хочуть розмовляти лише з ним особисто. Сам Трамп у повідомленні у Twitter написав, що має гарні відносини з Кім Чен Ином.

Втім, це не приносить жодного результату, а лише сприяє розбудові північнокорейської ядерної та ракетної потуги.

Наразі у США відсутня ясна стратегія, як виходити з такого глухого кута. Північ явно не збирається роззброюватися, різні фракції навколо президента ведуть свою гру та борються за владу, Кім погрожує повернути все у 2017 рік. Це означатиме повний крах та відкат на стартові позиції.

Якщо таке станеться, сильно зміцніє позиція секретаря з нацбезпеки Джона Болтона, який давно виступає за військовий удар як по Пхеньяну, так і по релігійному іранському режимові. 

Сам Дональд Трамп вже визнав, що дипломатія з КНДР не працює, але не сказав, що це лише його провал та небажання готуватись до перемовин. Цапом-відбувайлом у нього завжди є КНР. Він свято вірить, що варто лише Китаю сильніше натиснути на КНДР, як проблема вирішиться сама собою. 

Ніхто не заперечує, що Пекін має величезний вплив на Пхеньян, але маючи власну торговельну війну з Америкою, китайці точно не будуть допомагати Вашингтону "підкорювати" Північну Корею. А отже, сильний важіль впливу майже втрачено.

Сеул та Токіо у вільному плаванні

Ще одна проблема для Вашингтона: Південна Корея, дуже схоже, вирішила вести власну політику, майже не озираючись на Сполучені Штати.

Ліберальний президент Мун Чже Ін, відомий прихильник "політики сонячного тепла", вже встановив довірливі відносини з Кім Чен Ином. Це дозволяє двом лідерам зустрічатися за кілька годин без попереднього обговорення. Але це був лише початок.

Чи не ставить це під загрозу альянс Вашингтона та Сеула?

Трамп відкрито питає, чому Сполучені Штати повинні тримати армію у Південній Кореї, Сеул відкрито поставляє санкційні товари за демілітаризовану зону на загальну суму майже мільйон доларів.

Велика двійка: про що домовились Трамп та Кім Чен Ин

А вже 5 вересня до Пхеньяна поїде південнокорейська делегація на чолі з головою розвідки Су Хуном. Цілком вірогідно, що вони встановлять дату візиту свого президента у Пхеньян у вересні.

Ця поїздка була зазначена у Пханмунчжомській декларації. Остання, на відміну від Сінгапурської, поступово виконується. Даючи знак США, Мун назвав "міжкорейські відносини рухомою силою процесу денуклеаризації Корейського півострова". 

Торгівля, як наголосив Мун, може скласти до $70 млрд за 30 років за умови нового відкриття Кесонської промислової зони, де Південь виробляв товари, користуючись дешевою робочою силою Півночі. Її закрили у 2016 році й наразі використовують лише як місце для нарад.

В свою чергу Сполучені Штати виступають проти її відкриття, кажучи, що це може порушувати санкції ООН та Америки. Від того, яке рішення прийме Сеул, значною мірою залежить і ситуація на півострові. 

Але не одна Південна Корея бажає розмовляти з Пхеньяном. Японія провела секретну зустріч у липні у… комуністичному В’єтнамі. Тим більше, що покращення відносин між двома Кореями може поставити Токіо у незручне становище, коли острівна нація одна матиме з Пхеньяном погані стосунки. 

У ситуації, що склалася, США вже конче необхідно синхронізувати свої погляди на ядерне роззброєння з союзниками.

Сліпа віра у фразу "верифіковане, незворотне та повне роззброєння, як було погоджено лідером Кімом у Сінгапурі" – шлях у нікуди. Північ вимагатиме щось дуже фізичне за мирну угоду та можливу здачу зброї.

Наприклад, розрив альянсу з Півднем, виведення військ США та зняття санкцій. Поки що на таке Штати піти не можуть.

На краю прірви корейський процес зупинився не просто так. США опинилися у цій точці через завищені очікування, невмілу дипломатію, хаос всередині уряду, нестачу кваліфікованих кадрів та регулярні скандали з союзниками.

Усе це тягнеться за будь-якою спробою США вийти на дипломатичну арену, не тільки у випадку з КНДР. Варто згадати Іран, Канаду, Мексику, ЄС…

Пхеньян лише найбільш вміло використовує тимчасові проблеми Штатів.

Автор: Анатолій Максимов,

журналіст-міжнародник