Сербія йде у наступ: навіщо Белград реанімує конфлікт із Косовом
2 жовтня на аеродромі Батайниця в 25 км від Белграда розпочалися спільні тренувальні польоти російських та сербських військових льотчиків.
Навчання "БАРС-2018" триватимуть до 6 жовтня. В них беруть участь військово-повітряні сили, підрозділи протиповітряної оборони Сербії та Повітряно-космічні війська Російської Федерації. Польоти здійснюються змішаними екіпажами на літаках військової авіації Сербії.
Як повідомило сербське Міністерство оборони, мета навчань полягає в підвищенні рівня оперативних можливостей авіації обох країн. Перед учасниками навчань стоять задачі з контролю та захисту повітряного простору та виконання пошукових і рятувальних завдань.
Спільний захід двох армій став промовистим фоном для зустрічі 2 жовтня в Москві президента Сербії Александара Вучича та президента РФ Владіміра Путіна.
Російська військова допомога
Сербський та російський лідери у своїх заявах для преси нічого не казали про можливість прямої військової допомоги Москви Белграду. Але сам факт проведення спільних тренувань, не перших і не останніх, каже сам за себе – сторони явно налаштовані розвивати партнерські відносини в оборонній сфері.
Окрім постійних спільних навчань, найбільш масштабними з яких є щорічні маневри під промовистою назвою "Слов’янське братерство", Белград та Москву пов’язує активне постачання російської військової техніки.
У грудні 2016 року Сербія і Росія підписали угоду про військову допомогу, за якою Москва зобов'язалася безкоштовно передати Сербії значні партії бронетехніки, військових літаків, гелікоптерів, систем ППО, іншого військового майна. Белград має платити лише за ремонт і модернізацію. Відтоді процес передачі техніки йде повним ходом, причому частина її надходить не безпосередньо з Росії, а з Білорусі.
З'явилися навіть чутки про постачання до Сербії зенітних систем С-300, але поки сторони не підтверджують цю інформацію.
Незважаючи на ці процеси, публічна риторика Сербії на даному етапі залишається підкреслено мирною.
Хоча це і може здатися трохи дивним, але дійсно все вказує на те, що зараз до планів Белграда не входить збройна ескалація конфлікту з Косовом. Тим більше, що 4 жовтня президент Сербії вже відмінив свій наказ про приведення Збройних сил країни у повну бойову готовність.
Втім, багато з того, що відбувається останнім часом, не додає впевненості в такій оцінці ситуації.
Останній пік напруження викликаний доволі провокативним вояжем президента Косова Хашима Тачі на ГЕС та водосховище Газіводе на півночі республіки, до району, який де-факто не контролюється Приштиною. Подія призвела до приведення сербської армії в бойову готовність, але все ж таки все завершилося лише демонстрацією готовності до бою, а не запуском силового сценарію.
Втім, поїздка косовського президента на озеро все ж таки стала черговим приводом для загострення ситуації, але в іншій сфері – політико-дипломатичній.
Нормалізація відміняється?
З останніх заяв та промов сербських високопосадовців можна зробити тільки один висновок: Белград вирішив провести ревізію всіх процесів, що тривають останні шість років, в рамках так званої нормалізації відносин Сербії з Косовом.
Де-факто ще раніше відбувся вихід Белграда із трьохстороннього формату сербсько-косовських переговорів за посередництва Європейського Союзу в Брюсселі. Як відомо, на останньому такому "мікро-саміті" на початку вересня президент Сербії влаштував демарш, просто відмовившись від зустрічі зі своїм косовським колегою.
Хоча сербські офіційні представники наводять інші причини, в реальності каменем спотикання, або, швидше, стіною, до якої прийшли сторони, став статус Косова.
Сербія вважає Косово і Метохію своєю провінцією. Косово вважає себе незалежною державою. Компромісного визначення статусу частково визнаної країни за всі шість років сербсько-косовських переговорів під егідою ЄС так і не було знайдено (тому що насправді його не існує).
І тепер настав час, коли Сербія вирішила переходити в наступ – поки що на політико-дипломатичному рівні.
Активність у цьому напрямку триває вже деякий час. Наприклад, сербське Міністерство закордонних справ останні місяці регулярно рапортує про відмову від визнання незалежності Косова різних невеличких країн, в основному в Африці або на островах.
Або можна згадати візит сербських урядовців до США влітку цього року, за підсумками якого вони констатували, що Вашингтон більше не вважає питання Косова закритим і готовий обговорювати й інші варіанти остаточного вирішення цієї проблеми, окрім безальтернативного визнання незалежності.
І нинішній візит Вучича до Путіна став ніби оголошенням про перехід до наступного етапу операції на "косовському фронті".
Атака на миротворців
Головне, про що домовилися сербський та російський президент – це спільні дії в міжнародних організаціях. Можна, вочевидь, чекати появи ініціатив щодо перегляду нинішнього стану речей в Косові, наприклад, що стосується здійснення миротворчої місії.
Белград, після поїздки косовського президента в Газіводе, видав цілу низку критичних зауважень на адресу миротворців KFOR і НАТО загалом, звинуватив їх у тому, що вони не виконують своєї місії, визначеної мандатом, наданим Радою Безпеки ООН.
Завдання миротворчого контингенту в Косові, з сербської точки зору, має полягати в захисті сербів на основі поваги до територіальної цілісності Сербії. Тоді як керівництво і НАТО, і, відповідно, KFOR вважає Косово незалежною державою і не бачить проблем із переміщенням косовських лідерів та/або силовиків територією республіки або, навпаки, з тим, що сербський президент не може потрапити в деякі райони Косова через блокування доріг місцевими косоварами (як сталося на початку вересня із Вучичем).
Можна спрогнозувати, що перше, що робитиме на даному етапі Сербія разом з Росією – це висування претензій до роботи миротворчої місії.
Сербські проурядові ЗМІ вже анонсують розгляд питання щодо ситуації в Косові на Раді Безпеки ООН у листопаді, коли головою цього органу буде Китай (ще один союзник Сербії з косовської теми). Як передбачається, на засіданні має бути презентована доповідь генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша із критикою влади Приштини.
У звіті, як пише сербська преса, є згадка про нерозкрите вбивство сербського політика в Косові Олівера Івановича, є опис намірів щодо будівництва сучасної автодороги Дечані (Косово) – Плав (Чорногорія) поблизу старовинного храму, що, на думку Сербської православної церкви, є руйнуванням святині, а також інші проблемні моменти.
Під час обговорення треба чекати від російської делегації висловлювання обурення, в тому числі з приводу бездіяльності миротворців (з подібною заявою вже виступив МЗС РФ). Можливо, пролунають навіть заяви про необхідність переформатування миротворчої місії.
"Ми не хочемо заморозити конфлікт"
Загалом виступ Гутерреша вкотре нагадає світу позицію ООН, яка не прийняла Косово до своїх лав і, таким чином, не визнала цю державу, що, звісно, стане добрим сигналом для тих, хто вважає, що "Косово є Сербія".
Про це, до речі, нагадав нещодавно генсек ООН, який під час зустрічі із сербськими урядовцями в Нью-Йорку прямо заявив, що для ООН Косово не є державою. "Ми прагнемо знайти рішення, і ми не хочемо заморозити конфлікт", – зазначила тоді, коментуючи результати свого візиту до ООН, прем'єр-міністр Сербії Ана Брнабич.
"Розмороження" косовського конфлікту – нова мета зовнішньої політики Сербії,
ціллю якої є зміна статусу питання Косова із "вирішеного" на "невирішений" та повернення косовської теми до порядку денного світової спільноти.
Про щось більше, ніж "розмороження" ситуації, ніхто не каже, але активна та багато в чому демонстративна співпраця Сербії з Росією, в тому числі у військової сфері, запевняє у готовності Белграда трохи дати цьому питанню "нагрітися".
Зрозуміло, що під час подібних "експериментів", для попередження розгортання подій в непередбачуваному напрямку, сербському керівництву необхідно контролювати ситуацію цілком та повністю. Але чи можна це зробити, перебуваючи в пороховому льосі Європи та маючи в якості партнерів по "грі" країну, яка не так вже й далеко від Балкан п’ятий рік веде загарбницьку війну проти сусідньої країни?
Автор: Наталя Іщенко,
журналіст