Наздогнати та обігнати Америку: навіщо Росія знову повертається в Афганістан
В середині листопада у Москві відбулася досить цікава подія, яка чомусь лишилася поза увагою українських ЗМІ.
До Росії прибула делегація терористичного руху "Талібан" на мирні переговори, хай навіть неофіційні, з афганським урядом, де Москва виступила посередником.
Подібна зустріч проходить у російській столиці вперше. Вона виявилася несподіваною для російських ЗМІ – подаючи новину про візит лідерів "Талібану", вони щоразу, згадуючи цю організацію, мали робити уточнення, що її діяльність заборонена на території РФ.
Проте, що найважливіше, ця зустріч змусила багатьох у світі заговорити про "оновлені" інтереси РФ в Афганістані.
Зустріч у Москві
Прибуття делегації талібів стало дипломатичним успіхом для росіян, які добивалися цього протягом останніх двох років.
Перемогу дещо змазала відмова офіційного уряду Кабула їхати до Москви. Втім, вони все ж таки надіслали своїх неофіційних емісарів у вигляді Вищої ради з мирних переговорів.
У ході зустрічі вони передали талібам пропозицію від президента Афганістану Ашрафа Гані розпочати прямі мирні переговори щодо ситуації в країні без попередніх умов. У відповідь делегація "Талібану" висунула власні вимоги до уряду та закликала вивести з країни всі іноземні війська.
Переговори між афганською владою і "Талібаном" – не нова ідея. Вона виникла ще у середині 2000-х років у поміркованих колах політиків Білого дому, які вважали, що війна в Афганістані – це марнування часу та ресурсів. Утім, тоді ця думка була маргінальною, а війна ще не була настільки непопулярною, як зараз.
Та з часом конфлікт переріс у справжнє фінансово-політичне ярмо для американського істеблішменту. Саме тому адміністрація Дональда Трампа вирішила реанімувати ідею прямих мирних переговорів із "Талібаном". Пафосно анонсувавши "нову афганську стратегію" у 2017 році, Трамп також вирішив попіаритися на цій темі, проте чітких планів щодо ситуації досі не публікував.
Це змусило багатьох зовнішніх гравців замислитися: а чи є у Сполучених Штатів взагалі якась стратегія на цьому напрямку?
Тим не менше, у липні цього року Сполучені Штати доручили Державному департаменту розглянути можливість схилення талібів до прямих переговорів з урядом у Кабулі. Американські дипломати провели таємну зустріч з представниками "Талібану", а після цього в США призначили відповідального за процес переговорів. Ним став колишній посол США в Афганістані Залмай Халілзад.
Принципова зміна – навіть войовничі республіканці тепер погоджуються, що силового рішення проблеми Афганістану немає, а переговори – це загалом гарна ідея.
Від війни до переговорів
Це пов'язано із глобальним посиленням Китаю, що дозволило йому почати свою експансію у регіон, який багато десятиліть вважався зоною впливу Росії, Індії і Пакистану.
Афганістан вже став ключовим транспортним коридором для китайців, які планують взяти під контроль основні логістичні шляхи у Південній Азії.
А саме тому Афганістан – ключова країна для початку активної військово-політичної експансії КНР у світі.
По-перше, ця країна межує з китайським автономним Синцзян-Уйгурським регіоном, де проживає етнічно-релігійна меншість китайських мусульман – уйгурів. Китай давно занепокоєний нестабільністю і поширенням радикальних ісламських екстремістських ідей в сусідньому з Синцзяном Афганістані.
По-друге, Афганістан займає чільну роль у глобальній ініціативі Пекіна "Один пояс, один шлях". У 2014 році китайці запропонували афганцям стати частиною їхнього південно-азійського китайсько-пакистанського економічного коридору. Він передбачає не просто залучення Афганістану в нову регіональну прокитайську інфраструктуру, але й будівництво китайської військової бази на території Ваханського коридору.
По-третє, союз Китаю і Пакистану, який останнім часом все чіткіше оформлюється по мірі зростання китайських інвестицій у слабку пакистанську економіку, змушує обидві країни нарощувати контроль над Афганістаном для протидії своїм геополітичним противникам – США та Індії.
Піднесення Китаю призвело до прямої конфронтації з інтересами США у регіоні.
У самому Афганістані ерозія американського контролю над місцевими елітами призвела до дискредитації державної влади в очах населення і відродження могутності "Талібану" до довоєнних часів.
Продовження нескінченної війни з талібами, яких неможливо знищити військовим шляхом, лише радикалізує населення і поповнює лави терористів, а через спалах війни на Близькому Сході в Афганістані з'явився ще один ворог, набагато небезпечніший, аніж звичний для американців "Талібан" – терористи "Ісламської держави".
Безпекова ситуація в Афганістані настільки погіршилася, що терористи "Талібану" не просто відновили власну міць до довоєнних показників, але й розширили свою присутність у регіонах. На сьогодні таліби контролюють понад 60% території Афганістану.
Остаточний крах міфу про американський контроль в Афганістані настав у серпні цього року, коли наступ терористів "Талібану" на місто Газні засвідчив, у якому жалюгідному стані перебуває афганська армія і наскільки впливовими серед місцевого населення є польові командири талібів.
У такій ситуації у Вашингтоні поступово повертаються до ідеї мирних перегорів між Кабулом і "Талібаном".
Запуск цього процесу став однією з причин, яка підштовхнула Росію втрутитися у ситуацію і спробувати перехопити ініціативу в американців.
Російський інтерес
Для Росії Афганістан – це брама до "підбрюшшя" РФ у Центральній Азії. Однак війна 1979-1989 років зруйнувала будь-які перспективи росіян закріпитися у цьому регіоні.
Після поразки у конфлікті та ганебного виведення своїх військ Москва не бажала більше мати справу з Афганістаном, а надто – намагатися втручатися туди силою.
Втім, часи змінюються. Військова кампанія РФ у Сирії дозволила росіянам прорватися на сусідні ринки Йорданії, Лівану та Іраку, закріпитися як головний посередник у переговорах щодо репатріації біженців, а також налагодити мости з Ізраїлем, Єгиптом, Саудівською Аравією, Катаром, ОАЕ і перетягнути у свій табір Туреччину.
І ось черга дійшла до Афганістану – на сьогодні вже одного з пріоритетних напрямків російської зовнішньої політики у Південній Азії у межах глобального протистояння зі США.
Звідси і пішла ідея "перегнати" Вашингтон і першими запропонувати і очолити процес мирних переговорів з "Талібаном" із подальшим залученням терористів до управління країною. Росія уперше запропонувала цю ідею у грудні 2016 року, але тоді сторони відмовилися від неї.
Поки у США вирувала передвиборча кампанія 2016 року, росіяни почали перекидати в Афганістан озброєння – як талібам, так і афганським військам.
Це посилило політичну вагу РФ для обох сторін конфлікту, і зрештою цього року переговори відбулися вже за участю талібів.
Таким чином у Кремлі прагнуть закріпити свій вплив на майбутній афганський Уряд національної єдності, участю в якому таліби завдячуватимуть Москві, а не Вашингтону.
Таймінг прибуття делегації "Талібану" до Кремля також невипадковий.
У жовтні цього року в Афганістані пройшли парламентські вибори. Вони супроводжувалися численними терактами з боку "Талібану" та "Ісламської держави", які намагалися делегітимізувати їх, залякавши людей і примусивши їх не йти на вибори.
А на додачу, навесні наступного року відбудуться вибори президента Афганістану.
А тому в Москві ідею мирних переговорів з талібами пропонують кандидатам у президенти з тим, щоб вони на цьому взяли високі рейтинги, а потім "віддячили" росіянам політичними поступками.
Втім, реалізація цього плану має чималу складність – Росію в Афганістані чудово пам'ятають, і далеко не всі етноси ставляться до росіян позитивно.
Битва за Афганістан – одна з найбільших тенденцій у Азії останніх років, яка може змінити регіональний баланс сил і матиме далекосяжні наслідки для майбутнього нового світового порядку.
Автор: Ілія Куса,
експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього