Що для Литви означає підтримка України? Ми розуміємо, що підтримуючи Україну, сприяючи успішному процесу її євроатлантичної інтеграції, ми сприяємо і підвищенню власної безпеки і безпеки всієї Європи.

Успіх України є єдиним ключем до іншої Росії та іншої Європи - "єдиної, вільної і мирної". Це і стало б найбільшою гарантією нашої безпеки.

Тому ми і допомагаємо Україні, мобілізуючи не лише свої не дуже великі ресурси, але й ресурси партнерів на Заході, якi мають набагато більше фінансових і політичних можливостей.

Минулого року я виступив з міжнародною ініціативою "Плану Маршалла для України", яку спочатку підтримали колеги в Сеймі Литовської Республіки, а потім і значна частина Західного співтовариства.

Ми виступили з цією ініціативою, розуміючи, що на даний момент неможливо домогтися ухвалення сміливiших рішень про майбутнє членство України в ЄС.

Тому на початку 2017 року, не бачачи можливостей найближчим часом переконати Європейський Союз, ми запропонували ініціативу "Плану Маршалла для України", впевненi, що ця ініціатива може сприяти збереженню українцями належної мотивації на продовження необхідних реформ. Приємно, що ініціатива "Плану Маршалла для України", перейменована на "Європейський план для України", після обговорення на численних зустрічах і форумах у Брюсселі, Вашингтоні, Берліні, Лондоні, Оттаві, Парижі, Варшаві та в самому Києві та інших містах України, повільно, але впевнено просувається вперед.

Та радіючи такому успіху, ми не забуваємо і про головне - зробити так, щоб Євросоюз протягом найближчого десятиліття був готовий ухвалити рішення про перспективи членства України.

Саме тому нещодавно в Сеймі Литовської Республіки я представив нову ініціативу "Україна-2027".

Мета її полягає в тому, щоб домогтися в 2027 році, коли Литва вдруге стане країною-головою в ЄС, ухвалення рішення про майбутнє членство України (а також Грузії і Молдови): шляхом надання Україні статусу країни-кандидата в члени Європейського Союзу, готовності відкрити перші розділи переговорів і складання їх чіткого графіка.

Чотири елементи стримування Путіна: якою має бути стратегія Заходу щодо Росії

Такий результат головування Литви в 2027 році мав би величезне геополітичне значення і, по суті, означав би поворот в подальшому розвитку Європейського континенту. Це невiдворотно зламало б існуюче до того в Євросоюзі табу - нізащо не говорити про перспективу членства для України.

Саме з таким розумінням геополітичної мети ми з початку літа цього року в Литві і за її межами почали розвивати ідею ініціативи "Україна-2027".

Розуміючи, що нам самим реалізувати таку ініціативу в масштабах ЄС може бути важко, ми відразу почали шукати стратегічних партнерів. І далеко ходити не довелося - дуже скоро ми добре порозумiлися з колегами в Польщі, яка головуватиме в Євросоюзі трохи раніше за нас - у 2025 році.

Ми запропонували їм стратегічне партнерство: обидві країни в найближче десятиліття повинні працювати в ім'я однієї і тієї ж мети - Україна має стати кандидатом в члени Європейського Союзу.

Перший крок в цьому напрямку зробила Тристороння парламентська асамблея України, Польщі та Литви, що 12-13 листопада працювала у Вільнюсі та затвердила декларацiю, в якій ретельно описана загальна мета на 2025 і 2027 роки - ухвалення найважливіших рішень ЄС про інтеграцію України.

А кілька тижнів тому в Гельсінкі в підтримку такого плану рішуче виступила і найсильніша політична організація ЄС - Європейська народна партія (ЄНП), яка на своєму конгресі підтримала запропоновану литовською делегацією резолюцiю "Про Україну, Грузію і Молдову".

Вперше політичні лідери ЄС голосували за текст, в якому відкрито зазначено про майбутнє членство України, Грузії і Молдови.

Я вірю, що це тільки перші ластівки прийдешніх змін в Європейському Союзі.

Цю віру підкріплюють слова Aнгели Меркель наприкінці серпня в Тбіліському університеті. На запитання аудиторії про перспективи членства Грузії канцлер Німеччини відповіла, що Грузія і Україна мають найбiльшу перспективу членства в ЄС, однак як Євросоюзу, так і Українi та Грузії необхідне десятиліття, щоб обидві сторони належним чином підготувалися до прийняття серйозних політичних рішень на шляху до інтеграції.

Чотири елементи стримування Путіна: якою має бути стратегія Заходу щодо Росії

Десятиліття, про яке казала канцлерка Німеччини, має підійти до свого завершення саме 2027 року.

Але є одна умова: Україна повинна зробити всі домашні завдання, щоб відповідати так званим Копенгагенським критеріям, які Європейський Союз ще 1993 року розробив для країн, що бажають отримати статус кандидата в члени ЄС.

Для цього необхідно не тільки продовжити європейські реформи, визначені в Угоді про асоціацію, а й в декілька разів прискорити їхнє проведення.

Також необхідно пам'ятати, що країна має не тільки відповідати технічним параметрам, що випливають з договору про вільну торгівлю, а й фундаментальним вимогам європейських цінностей: стабільна і прозора демократія, некорумпована влада, правова держава, свобода слова, гарантії прав людини, особливо всіх національних меншин, i таке iнше.

Україна до 2027 року має зробити дуже багато, ми готові надати допомогу, проте не можна зволікати. У разі, якщо Україна не скористається цим "вікном можливостей", яке відкриється в період головування Польщі та Литви, наступного разу таке вікно може відкритися лише близько 2040 року.

Для України чекати ще 20 років на порозі Європи не лише дуже небезпечно - це майже згубно.

Такий розвиток подій був би небезпечним і згубним і для нас, і для всієї Європи. Тому що саме про такий сценарій і мріє Путін - як перешкодити Україні стати по-справжньому успішною державою.

Ось чому ініціативу "Україна-2027" ми розглядаємо в першу чергу як власне зобов'язання Литви. Я переконаний, що Литва і Польща разом з Україною здатнi домогтися, щоб це зобов'язання взяли на себе й інші сили в Європi. Ми могли б усi разом постаратися, щоб таке зобов'язання найближчим часом взяла на себе, наприклад, Хорватія, прем'єр-міністр якої Андрей Пленкович - великий друг України, а Хорватія в першій половині 2020 року вперше головуватиме в Європейському Союзі.

Колись 1429 року Великий князь Литовський Вітаутас в Луцькому замку скликав перший саміт європейських керівників.

Є всі можливості з нагоди 600-річчя цієї події в Луцьку організувати ще один саміт глав держав Європейського Союзу, на якому можна було б не тільки представити прогрес України на шляху реформ і переговорів щодо окремих розділів Угоди про членство, а й отримати від Євросоюзу чітку обіцянку, що Україна в 2035 році стане членом ЄС.

Заради цього варто працювати, не покладаючи рук. Ми до цього готові!

А чи готова Україна?

Автор: Андрюс Кубілюс,

колишній прем'єр-міністр Литви, 1999-2000 та 2008-2012