Референдум про довіру Трампу: що змінять для України проміжні вибори у США
У вівторок, 6 листопада, американці переоберуть губернаторів більшості штатів; мерів низки міст, включаючи столицю, Вашингтон; а головне – весь склад нижньої палати парламенту та третину сенаторів.
Проміжні вибори припадають на половину терміну повноважень президента США, тож у Штатах здавна поширена думка, що це – такий собі "референдум" щодо ефективності роботи голови держави. Нині ця роль проміжних виборів стала особливо помітною – зважаючи на те, наскільки жорстко американське суспільство поділене у ставленні до Трампа.
Демократична партія, яка втратила владу в країні разом із обранням чинного президента, цього разу має цілком реальний шанс повернути собі більшість принаймні в одній із палат парламенту. Але певності у тому, що це справді станеться, не має ніхто. Особливо – зважаючи на те, що у грі з’явився новий "міграційний" козир.
Детальніше про це, а також про те, як вибори у США вплинуть на Україну – у репортажі "Європейської правди" з США.
Трамп і караван мігрантів
Якою є державна мова Сполучених Штатів Америки? Ні, не англійська. Правильна відповідь – жодна, в Конституції США такий статус не передбачений.
А зважаючи на те, як швидко зростає кількість іспаномовних громадян – є шанс, що за кілька десятиріч де-факто другою державною мовою у частині штатів стане іспанська.
Вже зараз навіть у Вашингтоні, тобто далеко від південних кордонів США, доводиться дублювати іспанською ключові написи на виборчих дільницях. В міжнародному аеропорті американської столиці всі оголошення також дублюються іспанською мовою – інакше значна частина відвідувачів їх просто не зрозуміє.
Ця ситуація дратує багатьох у США. Один з них – президент Дональд Трамп.
За неповних два роки на посаді Трамп не раз оголошував своїм пріоритетом боротьбу з міграцією. Щоправда, це йому не завжди допомагало. Наприклад, ухвалену навесні "політику нульової толерантності", яка передбачала жорсткі заходи щодо нелегальних мігрантів, їх розлучення з дітьми тощо – вже за кілька місяців довелося призупинити через протести.
США, за великим рахунком, залишаються державою мігрантів, тож підходи президента виявилися близькими не для всіх.
Та напередодні виборів доля подарувала Трампу нову можливість переконати співвітчизників.
Останніми тижнями головною новиною американських телеканалів стала історія "каравану мігрантів", що поволі рухається з Центральної Америки до південних кордонів США. Кількатисячна колона людей з іспаномовних Гватемали, Гондурасу та Сальвадору об’єдналися, щоби разом пробитися через американський кордон і попросити Штати про притулок. Багато хто з них подорожує родинами, разом із дітьми.
Попри категоричну вимогу Вашингтона, "караван" не вдалося зупинити на кордоні Мексики. Маса людей вже подолала бар’єри та добряче заглибилася в країну.
Просування каравану детально висвітлюють американські ЗМІ.
Частина медіа співчувають мігрантам і неприховано підтримують їх. Інші більше кажуть про загрозу: в пам’яті закарбована європейська міграційна криза, і мало хто хоче її повторення в США.
А якщо кількатисячному натовпу вдасться "зламати систему" і пройти до Штатів завдяки своїй кількості, то цей приклад напевно повториться.
А що Трамп?
Він оголосив, що вважатиме прохід каравану через кордон "вторгненням до США" та спрямував на південь США підрозділи американської армії. Жорсткість та звична трампівська категоричність до вподоби не всім, але загалом його позиція знаходить підтримку – тим більше на фоні "мовчанки" з боку демократів, які не ризикують заявляти про підтримку "каравану мігрантів", але і не пропонують, як інакше діяти у цій ситуації та обмежуються закидами на адресу президента.
То ж не буде дивно, якщо на цій хвилі чинний президент та його однопартійці-республіканці наберуть додаткові очки. І хоча останні опитування свідчили про втрату Трампом більшості щонайменше в одній із палат Конгресу, день голосування може принести несподіванки.
Розділена Америка
Напередодні цих виборів американське суспільство поділене як ніколи. Історія з караваном мігрантів – лише додаткова ілюстрація цього.
Варто окремо зупинитися на ролі Дональда Трампа, яка в Україні аж занадто міфізована. У нас чимало хто вважає: Трампа у Вашингтоні вже не сприймають всерйоз, це "твіттер-президент", навіть однопартійці підтримують його лише через те, що він "свій".
Таке враження справді може скластися, якщо стежити лише за зовнішньополітичними діями американського лідера. Там він справді робить купу помилок, які зрештою доводиться виправляти його команді.
Але американського виборця зовнішня політика не обходить. Підтримка Трампа ґрунтується на іншому і вона лишається доволі високою – це визнають навіть противники чинного президента США.
"Трамп лишається дуже популярним серед республіканців навіть попри факт, що його ідеї багато в чому суперечать традиційній республіканській політиці. Месиджі Трампа про те, що "весь світ проти Америки", що потрібен протекціонізм тощо – досі працюють" – визнає у розмові з "Європейською правдою" Кеннет Вогель з вашингтонського бюро The New York Times.
Представники української діаспори, з якими спілкувався кореспондент ЄП, також вважають, що Трамп лишається реальним лідером партії влади. Він активно бере участь у парламентській кампанії у "проблемних" штатах – і ніхто з кандидатів не відсторонюється від підтримки президента, зауважує Марія Сорока, президент об’єднання українців Razom for Ukraine.
Навпаки, підтримка Трампа чи його приїзд на округ стає неабияким бонусом для будь-якого кандидата.
Але при цьому – через особливість Трампа – американська кампанія стала емоційною, а не змістовною. "Зараз всі дискусії звелися до того, підтримуєш ти Трампа чи ні. Зміст, програма, ідеї мало кого цікавлять", – сумно констатують в Razom for Ukraine.
Ця емоційність накладає свій відбиток і на прогнози результатів голосування: вони відрізняються з точністю до навпаки!
Аналітичний відділ New York Times, виходячи з опитувань, прогнозує зміну більшості у Палаті представників, тобто у нижній палаті Конгресу США (зараз у обох палатах більшість контролюють республіканці, тобто партія Трампа). А журналіст цього ж видання Кеннет Вогель прогнозує, що партія Трампа все ж збереже більшість. Річ у тім, що виборці чинного американського президента більше схильні ходити на вибори, аніж його противники. "Схоже, республіканці успішніші й у мобілізації своїх прихильників", – не приховуючи жалю, пояснює він.
А тому – варто зрозуміти, що зміниться для України як у разі зміни влади у законодавчому органі, так і якщо партія Трампа збереже більшість в обох палатах.
Українське питання: вибір між друзями... та друзями
Облишимо у стороні міграційне питання, податкову політику Штатів тощо. Для України найголовнішим є збереження американської безпекової підтримки та незмінність її політики щодо Росії.
Тут – лише добрі новини.
Усі без винятку співрозмовники "Європейської правди", дотичні до американської політики, наголошували: хай якою буде більшість у Конгресі, в Києва немає підстав хвилюватися. Російський вектор залишиться незмінним, хоча є умова: Україна не робитиме дурниць і не почне "грати в американську політику" на стороні однієї з тамтешніх політичних сил.
Іншими словами: Київ у жодному разі не має робити ставку лише на одну з двох партій США.
"Україна є "двопартійним" питанням для США, і для нас дуже важливо не втручатися у внутрішню політику", – наголошує Надія Макконел, президент вашингтонської Фундації США-Україна, що опікується відносинами наших держав. Надія не приховує, що вона є виборцем республіканців, але каже, що Україна має рівною мірою працювати і з опозицією.
Варто зазначити, що українська влада – принаймні, станом на зараз – дотримується цього підходу.
Зокрема, український посол Валерій Чалий. На зустрічі з українськими журналістами він навіть чути не хотів запитання про те, яка з партій є важливішою для співпраці з Україною.
До того ж, навіть у ставленні до Росії демократи та республіканці зараз практично зрівнялися. Досі, кілька десятиріч поспіль, діяло чітке правило: демократи більше налаштовані на компроміс із росіянами, натомість республіканці – це "партія яструбів". За останні роки це змінилося докорінно.
За добу Трампа демократи стали не менше, а можливо й більш критично налаштованими до росіян. Передусім – через те, що російське питання для них є можливістю "вколоти чинного президента США".
Саме звідси виходить головна зміна (і можливо, головна небезпека для України) у разі появи "демократичної" більшості у парламенті США. Це означатиме, що Палата представників моментально відновить розслідування втручання РФ у вибори, знову підніме на публічний рівень питання Манафорта тощо. І саме тоді політикам з України доведеться добряче стримуватися, аби не стати пішаком у американській політичній грі.
Адже підірвати довіру до себе буде просто. А от відновити її може бути неймовірно складно.