Президент Польщі Анджей Дуда відкликає з України надзвичайного та повноважного посла Яна Пєкла. Термін його роботи в Україні збігає 31 січня. Тепер це – офіційно, хоча чутки про те, що Варшава хоче достроково змінити свого офіційного представника у Києві, ходили кілька місяців.

Ян Пєкло, призначений послом у 2016 році, має симпатію з боку української експертної спільноти та громадянського суспільства.

Однак у Варшаві до посла мають претензії і вже визначилися з його наступником.

Чим завинив посол Пєкло

Ян Пєкло є відомим та цінованим не тільки у Польщі експертом. Під час і Помаранчевої революції, і Євромайдану він зробив чимало, аби Варшава, Брюссель та Вашингтон мали об’єктивну картину того, що відбувається в Україні, та гідно оцінили прагнення українського суспільства.

У 2005-2016 роках був директором Poland-America-Ukraine Cooperation Initiative, а влітку 2016 року призначений послом Польщі в Україні, змінивши на цій посаді Генрика Літвіна, чиє перебування в Києві розтяглося на п'ять років.

Призначення нового посла Польщі в Україні і тоді не обійшлося без проблем. У 2015 році головою дипмісії призначили Марцина Войцеховського, екс-спікера МЗС та журналіста видання Gazeta Wyborcza. Він мав український агреман і указ про призначення, проте після зміни влади у Польщі новопризначеного посла відкликали ще до того, як він встиг поїхати до Києва. Практично безпрецедентне для дипломатичної практики рішення.

Заміну Войцеховського ініціював тодішній міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський, сьогодні найбільш відомий українцям за справою "чорних списків".

Вибір пав на Пєкла, котрий хоч і не мав дипломатичного досвіду, проте міг похвалитися багажем необхідних знань та контактами в Україні на всіх щаблях.

Вже тоді у Варшаві були впливові групи, невдоволені цим призначенням.

Ще на етапі погодження нового посла у Сеймі його активно критикували кресов’яни – представники польських організацій, які об’єднують нащадків переселенців з Західної України та Білорусі і які є найрадикальніше налаштованими щодо оцінки трагічних подій на Волині у 1943 році, а також представники польських ультраправих, які традиційно скептичні до України (і нерідко прихильні до Москви).

"Aбсурдно, коли Україна та Польща, дві великі нації, сваряться через двох левів на цвинтарі"

Ян Пєкло не був готовий "битися" з Україною у питаннях історичної політики – а саме ця тема невдовзі стала визначальною у наших відносинах.

Два роки потому відмінність різних груп у оцінці посла стала ще очевиднішою.

Нам не вдалося знайти співрозмовника в Україні, який би негативно оцінив роботу Пєкла. Експерти та журналісти наголошували на його активній участі у справах польської допомоги, економічній співпраці та міжлюдських контактах. Пєкло переймався не тільки засудженням російської агресії в Криму та на Донбасі, боротьбою з інформаційною війною Кремля, але й людським виміром тих змін, через які проходить Україна.

Натомість польські коментарі щодо його роботи не сповнені ентузіазму. Щодо головної претензії на його адресу і дипломати, і експерти, наближені до МЗС, є одностайними:

він був занадто м’яким у стосунках з українською владою.

Передусім послу дорікають те, що він недостатньо жорстко реагував на історичну політику Києва.

Так співпало, що головні проблеми у цій сфері почалися вже після його призначення. Місяці, коли кандидатуру Пєкла обговорювали у Варшаві, були останніми відносно безхмарними в діалозі з Києвом. Апогей напруження припав на осінь-зиму 2017-2018 років, після того, як Київ заблокував питання ексгумації польських поховань часів Другої світової війни на Західній Україні.

На відміну від попередніх польських урядів, уряд "Права і Справедливості" обрав суворий тон та ультиматуми у діалозі з Києвом. Україна своєю чергою продемонструвала незгоду йти на поступки.

"Посол Пєкло був занадто пасивним щодо дій Українського інституту національної пам’яті та істориків з націоналістичними поглядами поза цією інституцією. Це надто очевидно відрізнялося від позиції ПіС", – розповів ЄвроПравді один з учасників польсько-українських переговорів з польського боку, що побажав лишитися неназваним.

"З позиції Пєкла, Польща має моральні обов’язки перед Україною, до того ж, їх єднає спільний ворог – Росія. А українська сторона стосунки з Польщею сприймає абсолютно прагматично, без жодних моральних обов’язків чи місії", – поділився спостереженнями цей польский експерт.

Подібні міркування озвучує український учасник міждержавного діалогу: "Ключовим питанням для Варшави стала ексгумація польських поховань, яку Україна заблокувала у 2017 році. Від посла протягом року очікували розблокування цього питання, але наразі воно не вирішене. Звідси результат".

Між тим польське МЗС вже визначило кандидатуру наступника Пєкла. І щодо цієї людини у Варшави немає сумнівів: він буде більш твердо проводити урядову політику в Україні.

Посол ворожнечі?

Численні джерела і з польського, і з українського боку підтверджують, що новим послом Польщі до України буде призначено Бартоша Ціхоцького, нинішнього заступника міністра закордонних справ, який опікується саме українським напрямком.

"Aбсурдно, коли Україна та Польща, дві великі нації, сваряться через двох левів на цвинтарі"

"Європейська правда" на початку цього року публікувала інтерв’ю цього дипломата, і воно вартує уваги.

За даними співрозмовників "Європейської правди", Польща ще в листопаді надіслала запит на агреман для Ціхоцького, і Україна має намір його схвалити. Щоправда, у Києві донедавна вважали, що зможуть попрацювати з Пєклом ще принаймні до березня.

Ціхоцький є істориком за освітою. Він працював як аналітик у Центрі східних студій, Польському інституті міжнародних відносин, Бюро нацбезпеки. У 2015-2016 роках був співробітником Посольства Польщі у Москві, після чого повернувся до Варшави на посаду радника голови Служби розвідки. З 2017 року – знову працює в МЗС, де відповідає за східну політику.

"Акції" Ціхоцького зросли минулої зими, коли він відіграв провідну роль у залагодженні кризи в стосунках з Ізраїлем, викликаної ухваленням поправок до польського закону "Про Інститут національної пам'яті".

А протягом останнього року він став однією з ключових осіб, котрі визначали курс Варшави щодо Києва.

Важливість контактів Ціхоцького і з урядом, і, що може ще суттєвіше – з керівництвом ПіС, – відзначають усі польські співрозмовники.

Цікава деталь: у Польщі, на відміну від України, у дипломатії надають велику вагу символізму. Приміром, для Варшави вкрай важлива попередня посада посла. Виходячи з цього, у польському МЗС розраховують, що Київ оцінить кандидатуру нового посла як жест поваги з боку Польщі. "Якщо послом поїде віце-міністр Ціхоцький – це буде підвищення рангу стосунків, і, думаю, у Києві це помітять", – поділився роздумами один з польських експертів Яцек Ключковський, посол Польщі в Україні у 2005-2010 роках.

Аналогічна оцінка – і в канцелярії президента Дуди. На думку голови канцелярії Кшиштофа Щерського, зміна посла "не має нічого спільного з оцінкою польсько-українських відносин", натомість є "підвищенням рангу представництва Польщі в Києві".

Але на практиці це призначення може підігріти існуючий конфлікт.

Так, до дій майбутнього посла у просуванні українських інтересів у царині безпеки немає запитань. Ціхоцький є послідовним критиком агресивної політики Росії та адвокатом територіальної цілісності України.

Але у той самий час у питаннях історичної політики майбутній посол не бачить місця для поступок (що можна побачити й у його інтерв’ю).

Ілюстрацією цього стала його нещодавня публічна суперечка з українськими дипломатами у Twitter. У відповідь на критику польської журналістки щодо того, що Польща не домоглася розширення антиросійських санкцій на рівні ЄС, Ціхоцький відповів, що вина лежить не на Варшаві, а натякнув, що вина лежить на Берліні, на який орієнтується польська опозиція, та й сам Київ.

Коли українське посольство спробувало залагодити ситуацію, Ціхоцький відразу перевів тему та дорікнув українським дипломатам проведенням року Бандери в Львівській області, що, на його думку, суперечило європейському вибору України.

Це наочна ілюстрація того, що Києву доведеться звикати до зовсім іншої тональності польського посла.

Якщо Ян Пєкло намагався згладити гострі кути у риториці та діях офіційної Варшави, Ціхоцький, швидше за все, буде лише додатково підкреслювати їхню гостроту.

Втім, варто визнати, що зміна відносин між країнами залежить не стільки від особи посла, скільки від результатів виборів. В першу чергу – в Україні.

Новий український президент може принести інше бачення історичної політики, а це може дати новий імпульс діалогу країн, відзначають у Варшаві.

Одночасно очікується зміна і в українському посольстві у Польщі. Кілька джерел (як з українського, так і з польського боку) підтвердили, що вже ближчим часом має повернутися до Києва і наш посол Андрій Дещиця, який був призначений до Варшави у червні 2014 року. Варто підкреслити: у випадку з Дещицею не йдеться про термінове, позапланове відкликання, як це сталося із Пєклом, адже наш дипломат працював у Варшаві вже четвертий рік.

І якщо поляки вже визначили кандидатуру свого посла, то з українського боку рішення ще не ухвалене. "Європейській правді" від джерел у дипкорпусі доводилося чути три прізвища ймовірних кандидатів. Один із них нині працює у керівництві МЗС, інший обіймає доволі вагому посаду на Банковій, третій - очолює одне з важливих посольств України.

У Києві не поспішали з вибором свого кандидата, оскільки мали запевнення з Варшави, що Пєкло пропрацює до весни, а далі обидві держави визначать своїх послів. Це було логічно з огляду на вибори в Україні - тоді наступника Дещиці призначав би новий (або новий-старий) президент.

Але не можна виключити, що прискорене рішення Польщі звільнити Яна Пєкла вже зараз змусить змінити плани і українську сторону.

Автор: Олена Бабакова,

журналістка (Варшава), 

для "Європейської правди"