Шанс після нападу: як нова атака Росії може примирити Україну та Польщу
Україна і Польща несподівано отримали шанс вийти із замкненого кола історичних претензій. Як не дивно, причиною цього стала агресія РФ проти кораблів українських ВМС – у Варшаві зрозуміли, що в ситуації військової загрози для всього регіону не час говорити про історичні образи.
Як наслідок, останні заяви з Варшави дають надію на поліпшення відносин.
Одночасно Польща пішла на поступки ЄС у суперечці про реформу Вищого суду, вилучивши із законодавства норми, які критикував Брюссель.
Про новий зовнішній курс Варшави, а також про "вікно можливостей" для відносин з Україною ЄвроПравда поговорила з відомою польською дипломаткою, директоркою аналітичного центру "Форуму Ідей" у Фонді ім. Стефана Баторія Катажиною Пельчинською-Наленч.
Корекція українського курсу Варшави
Події, які сталися після спроби українських кораблів пройти в Азовське море, стали для Польщі холодним душем. Стало очевидно, що загроза з боку РФ залишається актуальною і ескалація може статися в будь-який момент.
І це створює платформу для відновлення відносин України та Польщі.
Зацікавленість у якнайшвидшому відновленні нормальних відносин мають обидві сторони.
Для України неприємною новиною стало те, що підтримка Європи виявилася не такою одностайною, як хотілося б. А отже, дружба з Польщею стає ще більш важливою. Польща ж стурбована активізацією загроз з боку РФ.
Все це означає, що ми не можемо собі дозволити зберігати ситуацію, коли обговорення історичних конфліктів стало центральною темою відносин двох країн, фактично підім'явши під себе всі інші теми.
Схоже, що офіційна Варшава зробила для себе висновки з "азовських подій".
Якщо порівняти останні заяви влади з тим, що вони говорили ще кілька тижнів тому, то видно, що історична тема відійшла на другий план. Вони перестали постійно говорити про поховання, пам'ятники, про те, хто і в чому винен. Ці теми поступилися місцем важливішим речам. Тепер говорять про необхідність спільних з Україною дій у зв'язку з російською агресією.
Але чи є ця корекція довгостроковою – сказати поки що важко.
Історичні суперечки
Зниження напруженості навколо історичних суперечок зовсім не означає, що питання минулого треба відкласти в довгу шухляду.
Навпаки, сторони мають показати, що готові разом рухатися до вирішення цих питань.
Інша річ, як це зробити.
Я постійно повторюю: зараз проблеми дійшли до такого рівня, що вирішити їх можуть лише перші особи держав. Зусиль дипломатів і навіть переговорів політиків на полях міжнародних заходів тут недостатньо.
Але організувати таку зустріч може бути нелегко, враховуючи те, що польська сторона призупинила контакти з Україною на вищому рівні на знак протесту проти мораторію на ексгумаційні роботи.
Втім, рішення про таке припинення не оформлене офіційно. А це означає, що Києву варто повторити своє запрошення до діалогу. Якщо воно буде наполегливим, у Варшави не залишиться причин для відмови – адже тут також розуміють, що нам життєво необхідний діалог у сфері безпеки.
Ідеальним сценарієм був би варіант, коли сторони підтвердять своє бажання працювати над вирішенням історичних конфліктів, проте зроблять акцент на тому, що ця робота не має бути перешкодою для продовження співпраці у сфері безпеки.
Кінець антиєвропейської політики
Ще одна корекція зовнішнього курсу Польщі – зміна політики щодо Євросоюзу.
Значною мірою це стало результатом місцевих виборів, які показали, що в країні є дуже велика група людей, які вкрай негативно реагують на слово Polexit (термін на позначення ідеї виходу Польщі з ЄС, за аналогією з Brexit). Ці люди сприймають загрозу виходу Польщі з ЄС настільки негативно, що це впливає на підтримку правлячої партії – тільки-но вона робить щось, спрямоване проти Євросоюзу.
Опитування громадської думки показали, що Польща не має йти на конфлікт з ЄС і що ідея Polexit не знаходить підтримки.
В уряді помітили цей сигнал.
Це призвело навіть до законодавчих змін. Суд ЄС рекомендував призупинити дію змін до закону про Верховний суд, які зменшують його незалежність.
Ще недавно цю критику намагалися просто не помічати. Тепер усе змінилося – йдеться навіть не про замороження ухвалених змін, а про скасування цих норм. Ще донедавна такий сценарій видавався неможливим!
Ще одна причина такої корекції – Євросоюз показав, що здатний застосувати силу. Ще нещодавно ЄС сприймали як беззубу структуру, яка може критикувати, але далі слів обурення не доходить – про реальне покарання там все одно не домовляться.
Та виявилося, що такі заходи впливу існують. Польща з'ясувала, що Суд ЄС здатний винести рішення, обов'язкове до виконання, а в разі відмови буде фінансове покарання – і дуже значне.
Ставка на ультраправих
На політику "Права і справедливості" останніх років впливало побоювання, що на правому політичному фронті може виникнути нова, ще правіша сила, здатна відтягнути на себе частину базового електорату партії.
Це побоювання стало причиною правого крену в політиці "ПіС". Схоже, що зараз ця політика переглядається. До керівництва "ПіС" прийшло розуміння, що такий ультраправий крен шкодить партії – адже вона втрачає частину виборців, які тяжіють до центру.
А крім того, ультраправий електорат – це дуже ненадійний союзник. Сьогодні він може підтримувати тебе, але варто зробити хоч один маленький крок, який не відповідає їхнім очікуванням – і вони перетворяться на твоїх ворогів.
Союзники-євроскептики
Альянс держав-євроскептиків в ЄС міг би видаватися привабливим для польського керівництва, але є одна проблема. Так вже вийшло, що всі такі країни, окрім Польщі, є проросійськими.
На щастя, не помічати або ігнорувати це у Варшаві не можуть.
Друга проблема – практика показала, що в разі потреби Польща не може розраховувати на реальну допомогу союзників-євроскептиків.
Досить згадати відносини з Угорщиною.
Відносини Варшави з Віктором Орбаном багато хто сприймає як альянс однодумців. Але насправді це лише короткостроковий союз, пов’язаний із певними спільними інтересами.
Так, Орбан декларує готовність блокувати можливі санкції щодо Польщі. Але робить це лише для того, щоб не допустити аналогічних санкцій проти Угорщини.
А коли спільних інтересів немає – то і розраховувати на допомогу Угорщини не доводиться. Досить згадати відоме голосування про відставку Дональда Туска. Польща, ініціювавши це питання, дуже розраховувала на підтримку Угорщини, але там не захотіли йти на новий конфлікт з ЄС.
Тому альянс з євроскептиками не виглядає надійним форматом для Польщі.
Конфлікт із Німеччиною
Попри деескалацію у стосунках з ЄС, відносини з Німеччиною навряд чи можуть істотно покращитися.
Значна частина правлячої партії мислить у парадигмі, сформованій ще до Другої світової – про те, що Німеччина є загрозою для Польщі.
Це посилюється за рахунок сприйняття ЄС як "німецького проекту", можна навіть сказати – імперіалістичного.
З іншого боку, і в партії влади є прагматичне розуміння, що польська економіка зав'язана на німецькій і що без неї не було б польського економічного зростання.
Тому для нинішньої влади характерне подвійне ставлення до Німеччини. Одного дня керівництво країни може говорити про важливість наших партнерських відносин, а вже наступного – робити явно антинімецькі заяви. І знову по колу!
Інша річ, що якби Польща таки пішла на конфлікт з ЄС, це автоматично погіршило б і наші відносини з Берліном. Але найгіршого сценарію ми поки що уникли.
Розмова відбулася з нагоди чергового засідання Форуму "Україна-Польща", який у партнерстві проводять Міжнародний фонд "Відродження" та Фонд ім. Стефана Баторія