Слабка ланка ЄС: чи зможуть друзі Путіна заблокувати продовження санкцій
13 грудня відбудеться засідання Європейської ради, під час якого буде обговорюватись питання продовження секторальних санкцій щодо Росії.
Деякі держави-члени ЄС вже зазначили, що продовження санкцій не повинно відбуватися в автоматичному режимі.
Представники різних країн-членів неодноразово скаржилися на те, що санкції шкодять їхнім економікам.
Утім, аналіз відкритих даних служби Eurostat і національних служб статистики показує, що:
- частка товарів, які 2014 року опинилися під забороною експорту до РФ, дуже незначна і становить лише 0,3% експорту ЄС-28 до Росії;
- ЄС успішно диверсифікував експорт аграрної продукції. Так, збільшення експорту агропродукції до третіх країн з ЄС-28 за 2014–2017 роки більш ніж утричі перевищило обсяг його скорочення до Росії;
- топ-5 країн, на які найбільше вплинуло скорочення експорту до РФ у 2014–2017 роках: Литва (5% скорочення), Естонія (4,3%), Фінляндія (4%), Словаччина (3,7%) та Латвія (2,5%), тобто ті країни, які не виступають проти санкцій.
Центр "Нова Європа" також проаналізував позиції тих країн, стосовно яких останніми місяцями лунали найбільші застереження у питанні імовірного перегляду санкційної політики щодо Росії — Італії, Угорщини та Австрії.
Обережний прогноз: у грудні 2018 року санкції проти РФ, імовірно, будуть знову продовжені на півроку.
Італія: проблема №1?
Італія традиційно була одним із найактивніших критиків санкційного режиму серед держав-членів ЄС, а особливо — за уряду "жовто-зелених", тобто коаліції "Ліги" та "Руху 5 зірок".
Через це деякі українські посадовці переконані: Італія — проблема №1 для збереження європейської єдності.
Італія стала першою країною, яка зробила зняття санкцій з Росії пунктом коаліційної угоди. Її віце-прем’єр, голова партії "Ліга" Маттео Сальвіні не втрачає нагоди підкреслити шкоду та безрезультатність санкцій, як і необхідність їх скасувати, і встиг уже двічі з’їздити до Москви з візитом відтоді, як обійняв урядову посаду, тобто з кінця травня 2018 року.
Утім, Сальвіні не наголошує на тому, що частка забороненого Росією імпорту становить усього до 1% італійського експорту сільгосппродукції, якщо порівнювати з цифрами 2013 року.
Це означає, що навіть якби Росія скасувала контрсанкції, це не змогло б суттєво покращити італійську економіку.
Саме тому зняття санкцій із Росії ніколи не ставало пунктом у переговорах Італії та Брюсселя щодо італійського бюджету. Навпаки, раніше, виборюючи у Брюсселя поступки, Італія "жертвувала" питанням санкцій — як, приміром, відбулося під час засідання Європейської ради у грудні 2015 року.
Є ймовірність, що у грудні 2018 року ця ситуація повториться. Адже італійці ведуть тонку гру: вони говорять про те, що потрібно вести мову про зняття санкцій, скоріше аніж вдаватись до конкретних дій.
Варто також зазначити, що красномовність італійських популістів щодо зняття санкцій навіть викликала певну напругу між Римом та Вашингтоном, аж до того, що, як повідомляють італійські ЗМІ, під питанням опинився візит Сальвіні до Сполучених Штатів.
Зважаючи на всі обставини, виглядає так, що італійський уряд не буде використовувати "карту вето" принаймні до виборів до Європейського парламенту, які відбудуться у травні 2019 року і покажуть розстановку сил у ЄС між популістами та демократами.
Угорщина: хто почне?
Угорський уряд широко експлуатував тезу про значні втрати економіки країни від санкцій – попри стрімке зростання товарообігу у 2018 році.
Інколи угорські урядовці пояснюють співпрацю з Росією тим, що, мовляв, компанії Західної Європи давно попідписували величезні контракти — то чому має страждати лише угорський бізнес?
Варто зазначити, що контрсанкції, які Росія запровадила проти агропромислових товарів країн ЄС, стосувалися досить незначної групи угорських продуктів. У передсанкційний 2013 рік Угорщина експортувала таких товарів до Росії на суму 78,1 млн євро.
Більше того, санкції не стали на заваді розвитку активного політичного діалогу між Будапештом та Москвою. Вінцем домовленостей можна вважати російський кредит у 10 млрд євро для спорудження нових енергоблоків на АЕС "Пакш".
Втім, не всі коопераційні ініціативи викликають захоплення в Угорщини. Так, 2016 року Росія взялася за модернізацію вагонів однієї з ліній метрополітену в Будапешті. Після модернізації потяги почали давати збої. Серед пересічних угорців виникло запитання: "А якщо росіяни нам так і реактори АЕС в Пакші збудують? Це ж катастрофа!".
Слід брати до уваги: в Угорщині досить ризиковано вважатися проросійським політиком.
Віктор Орбан, який ще 2009 року започаткував політику "Відкриття Сходу", постійно наголошує, що його політика відповідає насамперед інтересам Угорщини.
Угорське суспільство досить критично налаштоване до політики Владіміра Путіна: майже половина угорців (48%) не згодні з його політикою, погоджується з його підходами лише третина (33%).
Представники угорської влади давно говорять про необхідність перегляду санкцій. Однак досі Будапешт утримувався від ветування обмежувальних заходів ЄС.
Угорська влада навряд чи сама ініціюватиме перегляд санкційної політики, однак цілком може долучитися до табору "санкційних убивць".
Головне питання: хто зробить перший крок?
Австрія: вимушена проєвропейськість
Вплив антиросійських санкцій ЄС та контрсанкцій Росії на економіку Австрії став предметом активних суперечок відразу після їх запровадження.
Втім, якщо говорити про скорочення австрійського експорту до Росії, то у досанкційному 2013 році він становив 3,2% від загального експорту Австрії, а у 2017 році — 1,5%. Відповідно, Росія не була і в десятці ключових торговельних партнерів Австрії.
Більше того, частка товарів, які підпали під режим контрсанкцій, 2013 року становила лише 0,3% від загального сільськогосподарського експорту Австрії до третіх країн. Більше хвилювань, імовірно, викликають можливі санкції США проти Росії, пов’язані з проектом Nord Stream 2.
Попри висловлювання деяких австрійських політиків, переважно представників Партії свободи, економічних експертів та бізнесменів, Австрія солідарна з європейськими партнерами щодо продовження санкцій проти Росії.
Така послідовна позиція зумовлена кількома факторами.
Від моменту формування коаліційного уряду Австрії на чолі з Себастьяном Курцом була обрана послідовна лінія поведінки щодо санкцій, яка полягає у всебічній підтримці європейської політики — поки не буде успіхів у реалізації Мінських домовленостей.
Австрійському канцлеру вдалося домовитися з партнерами по коаліції та зберегти передбачуваний політичний курс країни. Тому висловлювання лідера Партії свободи та віце-канцлера Хансa-Крістіана Штрахе щодо скасування санкцій (у передвиборчих виступах він навіть підтримував російську анексію Криму) не є ілюстрацією офіційної позиції Австрії, тим часом як сам канцлер або президент Австрії жодного разу не виступали з подібною позицією.
Не менш важливим фактором є головування Австрії в ЄС, під час якого уряд не збирається підривати свій авторитет антиєвропейськими діями.
На додачу — нещодавня історія зі шпигунським скандалом не додасть правлячим колам Австрії натхнення для кроків назустріч Росії.
Разом із тим ситуація для перегляду санкцій після атаки Росії на українські кораблі у Керченській протоці залишається несприятливою.
Автори: Сергій Солодкий, Тетяна Левонюк, Катерина Зарембо,
Центр "Нова Європа"