Повернення техогляду: як Грузія проводить реформу, що забуксувала в Україні
З Нового року в Грузії розпочинається завершальний етап запровадження технічного огляду автомобілів – почнуть перевіряти легковики. Ще з початку 2018-го техогляд за європейськими стандартами проходять там вантажівки і пасажирський транспорт, а також машини, що належать державним структурам та юридичним особам.
Таким чином Грузія виконує відповідні положення Угоди про асоціацію з ЄС – точно такі записані й в угоді між Євросоюзом та Україною.
"Європейська правда" неодноразово зверталася до цієї тематики: у власних та експертних статтях, також надавала слово представникам профільної державної інституції – Мінінфраструктури. Тим цікавіший для нас грузинський досвід.
Схожі вимоги, різне виконання
В Україні техогляд для легкових авто було скасовано 2011 року, в Грузії – ще 2004-го. Причина однакова – корупційність сфери. Відповідно, поновлення перевірки автомобілів є до певної міри не лише суто технічним, а й серйозним соціальним та навіть політичним питанням.
Хоча Україна та Грузія повинні імплементувати ту саму директиву ЄС, в угодах є деякі відмінності щодо етапів та тривалості запровадження європейських норм.
Україна зобов’язалася запровадити техогляд за стандартами ЄС протягом року від набрання угодою чинності для пасажирських автобусів (враховуючи початок тимчасового застосування з 1 листопада 2014 року, цей термін сплив ще 1 листопада 2015-го). Три роки на імплементацію угоди записано щодо вантажівок (це мало статися до 1 листопада 2017-го) і п'ять років для найбільш чутливого елементу – легковиків (1 листопада 2019 року).
Отже, Україна вже прострочила частину зобов’язань – і швидше за все, те саме відбудеться з рештою. Майже три роки триває робота над відповідними законопроектами, але результату немає.
На відміну від України Грузія свої зобов’язання виконала і навіть перевиконала.
У "грузинській" Угоді про асоціацію записано трохи інакше: два роки на запровадження техогляду для автобусів та вантажівок (тобто до 1 вересня 2018 року – знову ж, з урахуванням тимчасового застосування) і чотири роки для легковиків (1 вересня 2020 року).
Як згадано на початку, для перших двох категорій технічні перевірки розпочалися 1 січня минулого року, і з 1 січня 2019-го стартують для наймасовішого та найчутливішого сегменту.
Однак важливі не лише терміни, а й зміст запроваджуваних європейськими директивами правил.
Реформа з багатьма невідомими
Нагадаємо найсуттєвіші претензії до теперішнього урядового законопроекту – власне, як і до кількох попередніх версій. Принаймні ті, що потенційно серйозно зачіпатимуть інтереси пересічних власників автомобілів.
Перше – підстави для проведення техогляду.
Найекзотичніша з них, яка не має логічних пояснень і аналогів у світі – автомобілі мають проходити огляд перед перетином митної території України. Тобто перед кожним виїздом за кордон.
Це не відповідає не лише положенням директиви ЄС, яку Україна повинна імплементувати, а й елементарному здоровому глузду. Якщо легковий автомобіль вчора пройшов плановий техогляд, а за місяць чи два має вирушити за кордон – виходить, знову треба їхати на техстанцію? Чому авто з Польщі не проходять перевірку перед кожним перетином кордону з, наприклад, сусідньою Чехією – а там діє та ж директива Євросоюзу, яку має імплементувати Україна? Розумних пояснень таким "новаціям" немає.
Інша дискусійна норма – техогляд при реєстрації та перереєстрації авто, зміні власника.
Правила ЄС цього не вимагають – однак залишають державам-членам свободу в запровадженні такої підстави для техогляду. Однак за цією логікою і відповідно до урядового законопроекту, техогляд повинен проходити і щойно куплений в салоні новий автомобіль – бо ж його треба зареєструвати. Або ж і новий чи майже новий автомобіль, який змінив власника. Тоді як чітка вимога директиви ЄС: перший огляд – після чотирьох років експлуатації нового авто, і потім кожні два роки.
Друга суперечлива річ – талон про проходження техогляду.
Його планують зробити з мікрочіпом – поза сумнівом, це здорожчає техогляд. Знову ж, правила Євросоюзу цього не вимагають, як і "фізичного" талону про проходження техогляду загалом.
Усе разом це закладає в майбутню процедуру корупційну складову. Очевидним є бажання чиновників загнати на техогляд максимальну кількість машин без реальної на те потреби. Намір виробляти дорогий талон лише зміцнює підозри. Тим більше, вже були спроби дезінформувати суспільство щодо того ж техогляду, необхідності перейти на "європейські" посвідчення водія (до слова, які так само планували робити з мікрочіпом) та необхідності переходити на нові державні номери. І все це – теж нібито через потребу виконання Угоди про асоціацію.
Крім цього, у експертів є також запитання щодо процедури акредитації станцій техогляду та їхнього функціонування.
Техогляд "здорової людини"
Грузинські реалії суттєво відрізняються від українських планів.
Найперша відмінність – швидкість затвердження та запровадження нових норм. Було найнято швейцарську компанію, яка протягом року розробила необхідні регуляторні акти. У грудні 2017 року уряд їх затвердив (у Грузії не треба для цього голосування в парламенті), і вже 1 січня 2018-го техогляд стартував.
У Грузії є дві основні підстави для техогляду легковика. Перша – машина старша за чотири роки від дати випуску, і друга – зміна власника. Причому якщо людина купила авто, молодше чотирьох років, перереєстрація (тобто зміна власника) не є підставою для проходження техогляду. Так само, як і реєстрація нового авто.
Після чотирьох років авто проходить техогляд раз на два роки, однак після досягнення 8-річного віку – щороку. В українському законопроекті останньої норми немає, відповідно – грузинська в цьому випадку жорсткіша.
Проходять також техогляд машини після переобладнання з бензину на газ – однак до того власник повинен отримати дозвіл на таке переобладнання. Причому в цьому разі не важливим є вік машини: навіть якщо їй менше чотирьох років, все одно має пройти техогляд.
Зрозуміло, немає вимог щодо проходження перевірок легковими машинами при виїзді за кордон – але є така вимога щодо важких вантажівок. Власне, жорсткіші вимоги щодо пасажирського та вантажного транспорту логічні.
Є ще такий цікавий нюанс:
у Грузії запровадили тимчасове послаблення щодо дозволеного рівня викидів CO2 з автомобіля, що проходить перевірку.
Річ у тім, що понад 90% легковиків у країні – старші за 10 років. Відповідно, доведення систем очистки вихлопних газів до європейських стандартів (встановлення каталізаторів) коштує чимало. Тому до 2020 року було запроваджено перехідний період, що дозволяє більший рівень викидів. До слова, саме потреба зменшити забруднення повітря є в Грузії головним і дуже вагомим аргументом на користь поновлення техогляду. Це знаходить розуміння у суспільстві.
Ну й стосовно другого суперечливого моменту українського законопроекту.
Талон техогляду у Грузії... відсутній. Його просто немає – ні з чіпом, ні без нього. Техстанція "забиває" інформацію про проходження перевірки у відповідну електронну базу даних, доступ до якої має поліція. Все по-сучасному і дешевше для громадян.
Техогляд в Грузії коштує, в еквіваленті, близько 600 грн – це єдина для всіх техстанцій ціна. Якщо під час перевірки виявлено недоліки і власник виправив їх протягом місяця – він не платить за повторний огляд. Практично виключено людський корупційний фактор. Кожна лінія техогляду на станціях перебуває під відеоспостереженням, значна частина даних про технічний стан машини автоматично надходить від обладнання до комп’ютера.
Українським чиновникам є чому повчитися.
Запровадження техогляду автомобілів – одне із сотень завдань, які стоять перед Україною в рамках виконання Угоди про асоціацію. Власне, нічого складного.
Однак ця історія вже стала наочною ілюстрацією неспроможності бюрократії вчасно виконувати свої зобов’язання, готувати якісні законопроекти – і водночас здатності породжувати підозри стосовно намірів реалізації якихось мутних схем.
Автор: Анатолій Марциновський,
"Європейська правда"