Українські дипломати, включно з головою МЗС Павлом Клімкіним та послом в ОБСЄ Ігорем Прокопчуком, цього дня мають усі підстави говорити про свій успіх. У п’ятницю закінчилася ювілейна, 25-та міністерська зустріч організації, яка довела, що ізоляція Росії лише посилюється.

Жоден із 56 інших членів ОБСЄ не зважився підтримати російські тези щодо "конфлікту в Україні", натомість проукраїнський фронт на засіданні виявився вельми потужним. І чи не найголовніше – ми отримали нову головуючу державу в організації, що наперед заявила про намір зробити українське питання своїм пріоритетом.

Зрештою, наочним доказом того, що Росія не почувалася переможцем на зустрічі ОБСЄ, став не на жарт роздратований Сергєй Лавров, що сипав звинуваченнями та був вимушений виправдовуватися.

Звісно, усе це не зробить цю організацію "антиросійською" – фактичне право вето дозволяє Москві блокувати рішення, навіть якщо вона єдина з 57 членів виступає проти. Саме тому нинішня зустріч, як і всі попередні від 2014 року, завершилася без схвалення підсумкової спільної заяви. І саме тому Росія навіть в ізоляції не порушує питання про свій вихід з ОБСЄ – на відміну від Ради Європи, де така перспектива стає дедалі реальнішою.

Російський десант

У четвер вранці у центрі акредитації ОБСЄ майже не було людей, лише раз на кілька хвилин заходили 1-2 журналісти. Та в якийсь момент, коли автор цих рядків саме завершив оформлення своєї перепустки на зустріч міністрів закордонних справ, кімнату враз наповнив натовп російськомовних людей. Пояснення виявилося простим: перед входом до будівлі у центрі італійського Мілана стояв автобус, на лобовому склі якого був прикріплений великий напис кирилицею: "СМИ".

А згодом, у прес-центрі міністерської зустрічі російську мову було чути навіть частіше, ніж англійську чи італійську.

Росію дуже цікавило лояльне висвітлення подій у Мілані в своїх медіа – від "Інтерфаксу" до відверто пропагандистського телеканалу "Звезда" чи сайту News-front. Знімати їм теж було що. Приміром, до Мілана в якості "громадського активіста" привезли і акредитували Олену Бережну, матір колишньої депутатки-регіоналки Ірини Бережної. На заході для російських ЗМІ вона ділилася враженнями про "українських фашистів", нібито винних у загибелі в автокатастрофі її доньки, яка "входила до топ-10 українських політиків".

На "громадському" форумі ОБСЄ, що проходив паралельно з "дипломатичним", українці були значно менш активні, ніж росіяни. Головний упор Київ зробив на останню складову.

Кінець "зелених чоловічків"

У четвер відбулася подія, безпрецедентна для зустрічей ОБСЄ.

Ввечері, коли більшість міністрів ще були в Мілані, а в залі тривали останні виступи національних делегацій, поруч із "міністерською" залою розпочалася ще одна, окрема зустріч. Її співорганізаторами, одночасно з Україною, стали ще 10 держав-членів ОБСЄ – США, Канада, Данія, Швеція та східноєвропейські Польща, Румунія, Литва, Латвія, Естонія та Грузія. Тема засідання – дії Росії з мілітаризації Криму, Азовського та Чорного морів.

Велика зала була повною. На рівні, нижчому за міністра чи голову національної делегації, у ній взяли участь і низка інших держав. Чи прийшли туди також російські дипломати – достеменно невідомо, але якщо так, то новини їх точно не здивували.

Підтримка України з боку учасників заходу була безумовною.

Однією з найяскравіших, поза сумнівом, стала промова міністра закордонних справ Канади Христі Фріланд.

Повторивши англійською позицію канадського уряду про те, що агресія РФ на морі неприпустима, що Росія має негайно звільнити полонених моряків, захоплені судна тощо, міністр перепросила у всіх присутніх іноземних дипломатів за те, що говоритиме незрозумілою їм мовою – і перейшла на українську.

"Я знаю, що тут є журналісти з України, і хочу звернутися через них до всіх українців. Я хочу, щоби ви знали, що ви маєте підтримку. Світ вас підтримує і не покине", – пояснювала вона.

На окрему увагу заслуговує промова голови американської делегації, помічника держсекретаря Весса Мітчела. Він зняв усі сумніви: у США наразі немає жодних вагань щодо підтримки України стосовно нападу росіян у Чорному морі.

Мітчел окремо наголосив, що претензії "до обох сторін", які лунають від окремих світових гравців, є некоректними, оскільки Україна не несе відповідальності за ці події: "Україна навіть не відкривала вогонь. Це не та ситуація, коли можна звинувачувати дві сторони. Винна одна сторона, і це – Росія". "Росія звинуватила українських моряків у незаконному перетині кордону РФ. Це звинувачення вражає, адже Крим – це Україна. По суті, РФ звинувачує українських моряків у перетині українського кордону!" – додав топ-представник Держдепу.

А польський міністр Яцек Чапутович додав, що атака на українські кораблі, та ще й у нейтральних водах, змінила юридичну картину. Запевнення Росії про те, що вона не причетна до агресії проти України, відтепер втрачає сенс. "Тепер Росія не може говорити, що вона не є стороною конфлікту. Тепер вони не можуть сховатися за якимись "зеленими чоловічками", – зауважив міністр.

Та ще важливіше те, що Росію критикували не лише на "українській панелі". Та сама тональність була і на загальній зустрічі міністрів ОБСЄ.

При цьому жодна держава не стала на захист росіян.

І США, і Польща, і тим більше балтійці, і чимало інших європейських держав, аж до Ірландії, наголосили, що вважають неприйнятними дії Росії, що пов’язані з блокадою Азову та/або нападом на українські кораблі.

Так, були окремі держави (як-то Таджикистан, Азербайджан чи наші давні "друзі" з Угорщини), які оминули українське питання. Приміром, угорці сконцентрувалися виключно на "загрозі від мігрантів", яку уряд Орбана в останні роки перетворює на таку собі національну ідею.

Навіть вірні друзі РФ, що зазвичай підтримують її у міжнародних організаціях – Вірменія та Сербія, у виступах на міністерському засіданні не сказали ані слова на захист росіян.

Натомість Лавров не стримував роздратування.

"Русофоби навколо нас"

Ще до завершення міністерської зустрічі глава українського МЗС Павло Клімкін оголосив, що нам ця подія однозначно принесла перемогу.

Незадовго перед початком засідання Лавров погодився надати українським консулам допуск до військовополонених, що утримуються у слідчих ізоляторах. Клімкін переконаний, що це сталося завдяки міжнародному тиску – Лавров мав убезпечити себе від додаткових звинувачень на зустрічах у Мілані.

"Позитивний результат зустрічі ОБСЄ – те, що ми вибили у них (російської влади. – ЄП) відповідь на питання, де знаходяться наші хлопці, і вибили графік консульських відвідин", – пояснив український міністр, додавши, що всі без винятку міжнародні партнери погодилися натиснути на Лаврова задля звільнення українських моряків та повернення кораблів.

Дії росіян підтверджують слова Павла Клімкіна.

Ще вранці у четвер, після перших зустрічей, Лавров не приховував роздратування. Повторивши відомі тези про "переворот в Україні" та "героїзацію нацизма", російський міністр поскаржився колегам на "нелегітимні санкції", які шкодять його довірі до Заходу. В п’ятницю риторика не змінилася. Журналісти знову почули про те, що "Євросоюз перебуває в полоні русофобської меншості", розповідь про нелегітимну владу в Україні і про те, що Крим довелося анексувати, щоби врятувати його від "одного з лідерів Майдану Дмитра Яроша".

Та головне – те, що Лавров підтвердив ізоляцію Росії та тиск на неї з боку всіх західних партнерів.

За його словами, українське питання піднімали всі західні колеги, з якими він зустрівся. "Це стало таким собі ритуалом – яка б тема не обговорювалася, говорити про Україну", – поскаржився журналістам російський дипломат.

Документальні ініціативи РФ також не були схвалені.

"Росія підготувала чотири проекти рішень. Жодне з цих рішень не було ухвалене. Вони не одержали підтримки лише через те, що їх запропонувала Російська Федерація", – переконаний Лавров. Останні слова, щоправда, викликають сумнів – напевно, рішення не ухвалили не суто через авторство, але й через їхній зміст. Серед іншого, росіяни, попри підтримку дій терористів на Донбасі, пропонували ОБСЄ проект рішення про протидію тероризму, а також просували ухвалення заяви про захист національних меншин.

Коли ж росіян покарають в ОБСЄ?

На жаль, тут втішних новин небагато.

Попри те, що цьогорічна міністерська зустріч завершилася успішно для України, санкції проти РФ в рамках організації не є реальною перспективою.

ОБСЄ – не та організація, від якої варто чекати на ухвалення жорстких рішень. Кожна держава-член, навіть якщо вона є державою-агресором, де-факто має тут право вето. А отже, жодне рішення про засудження агресії росіян не має шансу на схвалення.

ОНОВЛЕНО: Точніше, в історії організації все ж був прецедент, коли ОБСЄ виключила агресора, Югославію, з процесу ухвалення рішень, застосувавши принцип "консенсус мінус один". Та у випадку з Росією ця можливість не розглядається. 

Тому ОБСЄ напевно і надалі лишиться місцем для розмов, а не для рішень.

Це, звісно, не означає, що на організації варто ставити хрест.

Цьогорічна зустріч стала черговим доказом, що навіть такі формати часом мають свій вплив. А наступні два роки Україна матиме додаткову перевагу завдяки тому, що в організації головуватимуть міністри, які мають усі перспективи показати прихильність до України.

В 2019 році головою ОБСЄ стане глава МЗС Словаччини. Ця держава є однією з непростих – проросійські настрої там доволі потужні. Водночас чинного міністра Мирослава Лайчака цілком можна назвати другом України. Та й він вже оголосив, що приділятиме Україні особливу увагу (хоч це, як з’ясувалося, дещо дратує Сергєя Лаврова). Лишається сподіватися, що Лайчак не буде замінений іншим дипломатом (на жаль, така імовірність дискутується в Братиславі через внутрішню політичну кризу).

У 2020 році головування перебере Албанія, і це для нас також дуже добре – хоч Україна і не входить до сфери албанських інтересів. Річ у тім, що Албанія не просто є членом НАТО та кандидатом на вступ до ЄС, вона також є давнім противником проросійської Сербії. Російський вплив у цій країні – мінімальний.

А отже, відверто проросійські погляди ближчим часом майже напевно не пануватимуть в ОБСЄ. І це для нас – справді добра новина.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди", з Мілана