Хай там якими були плани організаторів Мюнхенської безпекової конференції, та головну тему дискусій у столиці Баварії визначили не вони, а уряд Сполучених Штатів.

Рівно за два тижні до початку найавторитетнішого міжнародного безпекового форуму Дональд Трамп оголосив про вихід США із Договору про заборону ядерно-несучих ракет середньої та малої дальності (ДРСМД). Цей крок не став несподіваним – радше навпаки. В НАТО здавна звинувачували росіян у порушенні угоди і попереджали про наслідки; Росія ж зі свого боку ігнорувала всі попередження і часом, здавалося, відверто провокувала Вашингтон.

Ядерне доміно: нова гонка озброєнь очима аналітиків Мюнхенської безпекової конференції

Тепер світ готується до "ефекту ядерного доміно" – припинення інших американо-російських домовленостей, а Альянс обговорює, як діяти за нових реалій.

Але в той час як Росія та Штати доводять винуватість одне одного, лишається малопомітною роль іншої світової сили, яка, схоже, є ключовим ініціатором зміни ядерного світового порядку.

Другий, що хоче стати першим

Кожного року, на початку лютого, виходить у світ Мюнхенський безпековий звіт – велика аналітична робота про стан безпеки у світі. Коли її готували до друку, рішення про "смерть" ядерної угоди ще не було оголошене, але у ній знайшлося місце для важливої проблеми: нарощування військового потенціалу Китаю.

Оборонні витрати цієї держави зростають швидше, ніж у будь-кого в світі. За збереження цих темпів вже за 15 років за оборонними витратами Китай може обігнати США.

А невдовзі стало відомо, що "ядерна" частина цих витрат не відставала.

У п’ятницю вранці, за кілька годин до початку конференції, в Мюнхені представили масштабне дослідження військових потужностей світових держав, проведене Міжнародним інститутом стратегічних досліджень (IISS).

Головний висновок: Пекін скористався тим, що він не був зв’язаним ядерними угодами радянських часів, використавши це для карколомного нарощування військових потужностей. Для ілюстрації дослідники уявили, як мало змінитися ракетне озброєння китайської армії за умови, якби на неї поширювалися вимоги російсько-американської ядерної угоди ДРСМД. Висновки виявилися вражаючими.

"Практично всі наявні балістичні та крилаті ракети підпадали би під заборону за умовами", – стверджує дослідження IISS, з яким ознайомилася "Європейська правда". Також знищенню підлягала би значна частина ракетних пускових установок, розміщених у Китаї.

Джерело: дослідження IISS

За всіма правилами військової справи, китайці нарощують не лише стратегічне озброєння, а й оборонні потужності, в тому числі – свою здатність протистояти імовірним ракетним атакам. Приміром, з боку США.

Дуже показова графіка праворуч демонструє, як найпотужніші війська світу нарощували системи ПВО та ПРО морського базування в останні десятиріччя.

Штати (поки) лишаються лідером у цій галузі, але кількість таких систем змінювалася несуттєво, на 17,5% за останні 10 років. Разюча відмінність від Китаю, зростання якого склало 7,5 разів!

Всім відома таємниця

Дослідження IISS хоч і звучить вражаюче для спостерігачів, які не надто переймалися китайським військовим потенціалом, але, звісно ж, не стало несподіванкою для західних урядів.

Зрештою, саме це стало навіть не краплею, а чималою "каменюкою" на шальки терезів на користь ухвалення американцями рішення про вихід із радянської ядерної угоди.

В останні два тижні чимало міжнародних оглядачів звернули увагу на те, що це рішення адміністрації Трампа підтримали всі без винятку європейські партнери, хоча, здавалося б, саме Європа стає головною потенційною ціллю російської ядерної зброї, яка цілком легально опиниться на бойовому чергуванні російської армії після "смерті" ДРСМД. Та річ у тому, що і європейці так само знають, що небезпеку для них несе не тільки Росія.У п'ятницю вранці на полях Мюнхенської конференції відбулася зустріч, організована Альянсом, на якій два колишніх посли США в Альянсі представили дослідження викликів, що стоять перед НАТО. Статус "колишніх" дозволив цим дипломатам говорити значно вільніше. Зокрема, щодо причин, які стоять за одностайністю союзників.

Напередодні обидва екс-посли були в Брюсселі і чудово знали хід дискусій на зустрічі міністрів оборони країн-союзників.

Посол Ніколас Бьорнс (очолював місію США в 2001-2005 роках), зокрема, визнав, що Росія – далеко не єдина причина смерті ядерної угоди. "Проблема неймовірно комплексна. Індія, Пакистан, Іран і, звісно, Китай розвинули свої ракетні технології", – пояснив він. Але відразу оговорився: попри комплексність проблеми, треба не давати росіянам ґрунту для спекуляцій, а тому не варто забувати про російські порушення ДРСМД, які є цілком реальними.

Як Бьорнс, так і його колега Дуглас Лют (посол США в НАТО у 2013-2017 роках) наголосили, що політикам варто нагадувати про дії Росії, які порушували ДРСМД, але лишати росіянами можливість зробити крок назад, до відновлення договору.

Приблизно у такому ж ключі, хіба що трохи обережніше, говорили й діючі політики.

Зокрема, очільниця Міноборони Німеччини Урсула фон дер Ляєн визнала, що ядерна загроза не обмежується Росією. "Нам треба думати, як вчиняти з Китаєм, що робити з тими, хто нині – на межі отримання ядерної зброї", – заявила вона під час дискусії, що відкрила Мюнхенську конференцію.

"Але це не ті відносини з Росією, яких ми прагнемо. Тому ми лишаємо відкритими двері для діалогу", – доповнив її британський колега Гевін Вільямсон.

Ядерне майбутнє

Що робити за нових умов? Як запобігти новим ядерним перегонам?

Ці питання ставить багато хто, але схоже, що відповіді на них просто не існує.

Всі сходяться на думці: Росія не відступить і не припинить порушувати ядерну угоду, а отже, за 6 місяців вона остаточно припинить дію. Світ вже вийшов на новий етап.

Офіційна позиція і американців, і європейців є такою: оскільки двосторонню угоду між США та РФ вбито, тепер потрібно домовлятися про багатосторонній договір, який охопив би і Китай, і Росію, і Індію з Пакистаном (а в ідеалі ще й Іран)...

От тільки шанси на укладання такого світового договору близькі до нуля.

І питання навіть не в Ірані. Головна перепона – те, що Китай в жодному разі, за жодних умов не погодиться знищити чи навіть обмежити свої ядерні потужності.

"Складно уявити, щоби Китай погодився на режим, подібний до ДРСМД. Адже Пекін ставить на меті досягти всесвітньої військової присутності, яка забезпечувала би для нього можливості впливу на світ", – пояснила Мія Нувенс, дослідниця IISS, що спеціалізується на китайському напрямку.

І це – нова реальність, у якій Захід та весь світ мають навчитися жити.

От тільки ніхто не розуміє, як.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди", з Мюнхена