13-14 лютого Варшава приймала конференцію "миру та безпеки", ініційовану Сполученими Штатами, в якій мали взяти участь "сильні нашого світу".

Її метою було де-юре обговорити проблеми гонки озброєнь, кібербезпеки, боротьби проти тероризму та забезпечення безпеки на Близькому Сході (відбудову Сирії після 9-річної громадянської війни, ізраїльсько-палестинський конфлікт та план Дональда Трампа щодо його нормалізації, майбутнє стримування терористів Ісламської держави). Але де-факто вийшло тільки провести збори "антиіранського клубу", куди представників Тегерана навіть не запросили.

Чому у Варшаві?

На перший погляд, ідея "Близькосхідної конференції у Варшаві" може звучати так само дивно, як і, приміром, "конференція щодо Венесуели у Києві".

Польща – країна-член НАТО і ЄС, вона ніколи не намагалася стати впливовим гравцем на "близькосхідній шахівниці". Та й історично Варшава не сприймається як звичне нейтральне місце для багатосторонніх переговорів, на кшталт Женеви, Гельсінкі або Відня.

Чому ж тоді Варшава? Відповідь дуже проста:

так польський уряд хотів догодити США та передусім Дональду Трампу.

Ще під час передвиборчої кампанії та згодом, після перемоги, Трамп постійно наголошував, що "боротьба проти демонічного Ірану" та "любов до Ізраїлю" є головними американськими зовнішньополітичними векторами на Близькому Сході.

Логічним наслідком цього став вихід США з Іранської ядерної угоди JCPOA – Joint Comprehensive Plan of Action, що стався 8 травня 2018 року.

Що ж до Варшави, то вона, на тлі погіршення відносин із Брюсселем, була зацікавлена за будь-яку ціну зберегти підтримку США.

Окрім геополітичного бажання, польський уряд переслідує більш практичні цілі:

• Польща зацікавлена у спорудженні бази НАТО на своїй території. Ця база, вже названа пресою "Форт Трамп", має на меті захистити Польщу та показати світові могутність "американського захисту". Вже в березні 2019 року Пентагон має надати Конгресу США звіт щодо рентабельності розміщення військової бази на території західного сусіда України.
• Правляча польська партія "Право та справедливість" , розраховуючи на сплеск американської підтримки, хоче таким чином забезпечити собі перемогу на парламентських виборах у листопаді 2019 року. Ставлення до Вашингтона у Польщі – виключно позитивне, тож покращення відносин із США має стати "козирем" у передвиборчих перегонах.

Чому зараз?

Нині у своїй зовнішній політиці президент Трамп, створюючи суспільний розголос про зменшення американської активності на Близькому Сході, керується ідеєю перекласти відповідальність за забезпечення безпеки на своїх союзників (Ізраїль, Саудівську Аравію та інші сунітські монархії Перської затоки).

Неодноразово порушувалося питання про створення прототипу "Близькосхідного НАТО" (MESA – Middle East Strategic Alliance), та через низку проблем (саудівсько-катарські протиріччя та небажання Єгипту, Оману та Кувейту ставати на чиюсь сторону у протистоянні Ірану та Саудівської Аравії) проект провалився.

Але концепція "перекладення відповідальності" залишається актуальною.

У грудні минулого року Трамп оголосив про виведення американського контингенту з Сирії, яке має закінчитись до квітня 2019-го.

Оголосивши про вихід з "іранської угоди" та наклавши санкції на Тегеран, США хочуть "дотиснути" ісламську республіку до укладення нового договору. Механізм форумів може стати у нагоді. За американським задумом, конференція мала зібрати американських союзників на Близькому Сході, щоби вкотре узгодити позиції щодо Ірану і продемонструвати сильну спільну позицію. При цьому від початку планувалося, що варшавська конференція стане першою з цілої серії подібних зустрічей.

Ще одна потреба пов’язана з тим, що проведення таких форумів надає лідерам Ізраїлю та сунітських монархій можливість спілкуватися без встановлення дипломатичних відносин.

На "злитому відео" з конференції можна почути розмову прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху з міністрами країн Перської затоки, в ході якої вони обговорювали "диявольські гріхи" Ірану. По суті, палестинське питання, через яке досі спілкування було неможливим, відходить на другий план у порівнянні з важливістю боротьби проти Ірану. Виступ міністра закордонних справ Бахрейну Халіда бін Ахмада Аль-Халіфи, в якому він заявив, що іранська загроза важливіша за права палестинців, ще раз підтверджує дане твердження.

Розділена Європа

США та Польща запросили на конференцію більш ніж 70 держав світу. Проте, на розчарування Вашингтона та Варшави, влаштувати масштабне обговорення не вдалося.

Росія, ключовий союзник Ірану на Близькому Сході, відмовилась делегувати представників. Ліван та Палестина, яка взагалі назвала конференцією "ізраїльсько-американською конспірологією, покликаною знищити палестинську проблему", також відмовились їхати.

Навіть Федеріка Могеріні, верховний представник ЄС у закордонних справах та з політики безпеки, відмовилась бути присутньою на конференції. З великих європейських країн тільки Британія надіслала міністра закордонних справ Джеремі Ханта. Німеччина та Франція надіслали кар’єрних дипломатів, а не очільників зовнішньополітичних відомств.

Що зумовило таку позицію європейських держав?

Річ у тім, що ЄС та США мають різні погляди щодо Ірану.

Іран залишається важливим геоекономічним партнером "великих держав" ЄС, в тому числі головним торговельним партнером Німеччини на Близькому Сході. І взагалі, Ісламська республіка – це величезний 80-мільйоний ринок для європейського експорту.

Після виходу з іранської ядерної угоди США хотіли, але не змогли змусити ЄС зробити те саме та долучитися до антиіранських санкцій, незважаючи на погрози Трампа щодо можливої торговельної війни.

Країни ЄС навіть запропонували та імплементували в життя механізм продовження торгівлі з Іраном попри антиіранські санкції.

Брюссель намагається врятувати життя Іранській ядерній угоді. Поки все вдається: понад те, новий звіт МАГАТЕ показав, що Іран виконує всі взяті зобов’язання.

Зрештою, все закінчилось погано для самої Польщі.

Через пару днів після анонсу проведення варшавської конференції заступник міністра закордонних справ Польщі прибув до Тегерана. Він гарантував іранській владі, що конференція не перетвориться на збори "антиіранського клубу".

Незважаючи на обіцянки Варшави, Вашингтон вирішив зробити інакше.

Непередбачувані наслідки

У той самий час, частково через цю посередницьку активність, Польща увійшла у досить гострий конфлікт з Ізраїлем.

Удар з минулого: який урок може винести Україна з польсько-ізраїльського конфлікту

Почалося все ще під час конференції: видання Jerusalem Post процитувало прем’єр-міністра Ізраїлю, який нібито звинуватив поляків у співпраці з нацистами.

І хоча згодом офіс Нетаньяху заявив, що його неправильно зрозуміли, Варшава ці пояснення не сприйняла та скасувала спільний саміт Вишеградської четвірки з Ізраїлем у Єрусалимі.

Не вдалося і змістити акцент з іранського питання. Оскільки представники Палестини відмовились брати участь, обговорення "плану Трампа" щодо ізраїльсько-палестинського питання не склалося.

Як зазначив виданню Al Jazeera колишній польський посол в Афганістані Пьотр Лукашевич, "Польща втратила контроль над порядком денним конференції, передавши його США, Ізраїлю та Саудівській Аравії".

Постає питання: що далі?

Очевидно, що Штати, попри сумнівний успіх зібрання у Варшаві, будуть впроваджувати свою політику "перекладення відповідальності на союзників" на Близькому Сході.

Як вже було сказано, не можна очікувати, що ця конференція буде єдиною у своєму роді. Тому чекаємо на появу нових майданчиків, створених під проводом американців для обговорення проблем безпеки, та в першу чергу іранської загрози для Ізраїлю та сунітських монархій Перської затоки.

Автор: Віктор Карвацький, журналіст

для Європейської правди