"Промисловий безвіз" для українського експорту до ЄС? На жаль, такі амбіційні плани вкотре були перенесені на невизначений термін.

Виною тому – провальне голосування щодо законопроекту №6235.

Документ, який входить у пакет змін, необхідних для адаптації українського законодавства до вимог угоди ACAA, отримав підтримку лише 185 депутатів. У Раді не знайшлося голосів навіть для того, щоби відправити законопроект на повторне друге читання.

Тому документ просто "вбили", і тим самим перспективи спрощеного доступу на ринок ЄС були відкладені на невизначений термін.

Хто ж доклався до того, щоби зашкодити українським експортерам? Чому парламент, який менше місяця тому тріумфально вніс зміни до Конституції і пообіцяв вести державу до ЄС, на практиці завалює реальні кроки до зближення України з Євросоюзом? І чому у провалі даного закону треба звинувачувати не тільки парламент, але також уряд та особисто президента?

Про це та інше – у нашій статті.

Що втрачає Україна

Перш за все, кілька слів про угоду ACAA.

Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products (скорочено ACAA) дасть змогу вітчизняним експортерам маркувати свою продукцію знаком СЕ та вільно продавати її на ринку Євросоюзу без додаткової сертифікації.

"Промисловий безвіз": чим важлива угода ACAA та чому її підписання гальмується

За оцінками експертів, потенційно ця угода може охопити до п’ятої частини українського експорту до ЄС, передусім продукцію машинобудування.

Але найголовніше – лише нещодавно ЄС дав Україні сигнал, що готовий перейти до процедури такого приєднання. Після цього з Брюсселя до Києва мала приїхати оцінювальна місія, від якої чекали складення такого собі "плану дій" – аналогічного тому, що ми виконували, коли йшли до безвізу.

Також вже наприкінці березня у Брюсселі має пройти засідання Регуляторного діалогу між Україною та ЄС. На ньому мали вирішити, як саме проходитиме процедура визнання українських сертифікаційних органів.

Джерела ЄвроПравди свідчать: на підставі технічних консультацій, які відбулися цього тижня, якраз напередодні провального голосування, у ЄС дали сигнал про готовність до прискореної підготовки угоди АСАА з Україною.

Замість двох етапів підготовки (законодавча робота та перевірки роботи сертифікаційних органів) в Україні пропонували зробити ці роботи паралельними та розпочати перевірки, не чекаючи завершення законодавчих робіт.

Зрештою, в ЄС погодилися із таким планом, і інспекції могли початись відразу після прийняття двох базових законопроектів.

Одним із них був №6235.

Його провал напередодні переговорів у Брюсселі став справжнім "самострілом" для України.

Цим пояснюється жорстка критика парламенту від віце-прем’єра з євроінтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе.

"Люди, які зовсім нещодавно під час голосування за зміни до Конституції, намагались видати себе суспільству за євроінтеграторів, щойно вкотре продемонстрували, що виконання Угоди про асоціацію для них така ж порожня обіцянка, як і решта лицемірних гасел "за все хороше і проти всього поганого". Щойно дійшло до справи – окремі інтереси взяли гору, і парламент знову відклав нашу економічну інтеграцію з ЄС", – написала вона.

Що сталося у Раді?

Найабсурдніше у провальному голосуванні Ради – те, що жоден потужний центр впливу в країні не був зацікавлений у його провалі.

У закону не було "ворогів".

Проблема, радше, в тому, що у нього не виявилося і "друзів" – потужних лобістів.

Саме через це євроінтеграційний законопроект перебуває на розгляді в Раді аж два роки! Рівно рік пішов на його ухвалення у першому читанні, ще рік його ніяк не вдавалося включити до порядку денного для схвалення в цілому. Та й у четвер 231 голос для його внесення до порядку денного знайшли тільки у самому кінці дня.

Але прямо перед ним Рада розглядала "питання дня" – мегалобістський законопроект (№9474), який підвищував митні ставки на експорт брухту, одночасно продовжуючи дію виїзного мита ще на два роки.

"Якби законопроект ACAA стояв перед металобрухтом – його було би прийнято", – таку оцінку довелося чути від багатьох. Мовляв, депутати (чимало з яких, ніде правди діти, мали фінансову вигоду від цього голосування) після схвалення закону про металобрухт просто залишили сесійну залу та пішли в буфет святкувати.

Але найголовніше – те, що перед тим як піти із зали, кількадесят депутатів віддали свій голос за початок розгляду законопроекту АСАА, запустивши процедуру, за підсумками якої законопроект ACAA мали ухвалити – або "вбити". А пішовши із зали після того, вони зробили неуникним саме другий варіант.

І коли з’ясувалося, що голосів у Раді немає, спікер Андрій Парубій не зміг "пробити" навіть рішення про те, щоби відправити документ на повторне друге читання. Як наслідок, вкрай потрібний законопроект був просто знищений.

Хто проти Асоціації?

То що відбудеться із документом тепер? Чи реально його "оживити"?

На жаль, стараннями депутатів, повернутися до розгляду цього проекту тепер неможливо. Його необхідно заново реєструвати і проходити "з нуля" всю процедуру, яка, нагадаємо, перед тим забрала рівно два роки. До того ж, якщо керуватися буквою закону, подавати новий проект можливо буде лише на наступній сесії – тобто у новому скликанні Верховної ради.

На щастя, частину з цих обмежень можливо обійти. А в ідеальному варіанті є можливість ухвалити закон ще навіть до кінця весни.

Перший віце-спікер Ірина Геращенко вже пообіцяла зареєструвати "клон" законопроекту вже ближчим часом. От тільки для його успішного розгляду потрібні дві речі: бажання депутатів і бажання уряду.

Зараз не помітно ні першого, ні другого. Причому й противників у закону немає – всім просто "по барабану".

Але варто окремо зупинитися на подіях у Раді. Хто ж доклався до того, щоби закон був "вбитий"?

Перш за все, дуже великі претензії є до Блоку Петра Порошенка.

Із найбільшої фракції, яка налічує 135 членів, за закон проголосували всього 55 (а щодо повторного розгляду – взагалі 50) депутатів. Ба більше, понад півсотні парламентарів були присутні в Раді (це – дані електронної системи), але не підтримали проект! А цих голосів було би більш ніж досить для його ухвалення!

Цікаво, що 30 депутатів БПП опинилися серед тих, чиї голоси запустили розгляд проекту – і кого не виявилося у залі під час фінального голосування. На них лежить значна частка провини за провал України на нинішньому етапі боротьби за "промисловий безвіз".

Це  – парламентарі з дуже різних груп, яких складно поєднати єдиною метою. Серед них і політтехнолог Порошенка Гринів та його одіозний штабіст Березенко, і у той самий час  – опозиційний член БПП Найєм та навіть в.о. голови євроінтеграційного комітету Ради Іонова!

Дивне поєднання, чи не так? Та воно може мати пояснення.

Частина депутатів могла реально не відчувати, що проект є важливий. І уряд Гройсмана (разом із президентом Порошенком) зробив усе для того, щоби створити це враження у депутатів.

Уряд, якому байдуже

На позиції Кабміну варто зупинитися окремо.

Хоча формально законопроект був внесений депутатами, Мінекономрозвитку брало активну участь і у його підготовці, і у доопрацюванні. Однак у вирішальний момент жоден представник уряду не був присутній у Раді. А без "роз'яснювальної роботи" шанси навіть найпрогресивнішого законопроекту є вкрай малими.

Власне, у керівництві МЕРТ взагалі немає людини, яка би просувала підписання АСАА. Мабуть, єдиним урядовцем, яка постійно згадує про угоду, є віце-прем’єр Іванна Климпуш-Цинцадзе.

ЄвроПравда вже писала про цю проблему. До кінця минулого року ми взагалі жодного разу не чули про АСАА ані від голови держави, ані від прем’єра.

Після медійної критики Порошенко зробив висновки і оголосив АСАА "новим пріоритетом України" у facebook-повідомленні, але на практиці це змінило небагато. А в політиці уряду змін не помітно взагалі, і події в Раді це вкотре довели.

Провал голосування у Раді суттєво погіршує наші перспективи швидко отримати "промисловий безвіз" хоча б для перших груп товарів.

Виправити ситуацію може лише термінове внесення нового законопроекту із статусом невідкладного. Таке право має президент – однак поки Петро Порошенко жодним словом не прокоментував нинішні події. Хоча можливостей для піару тут вдосталь – аби було бажання.

Так, шанс виправити ситуацію ще є, але діяти треба якнайшвидше.

І якщо цього не станеться, для ЄС це слугуватиме чітким сигналом, що для керівництва нашої держави євроінтеграція часто обмежується політичними лозунгами.

Адже легко і електорально вигідно внести та ухвалити зміни до Конституції про те, що наша держава прагне руху до ЄС. Але в реальності цей рух визначають реальні справи, які власне і є євроінтеграцією. І ось тут у України успіхів набагато менше.

Автори: Сергій Сидоренко, Юрій Панченко,

"Європейська правда"