Трюдо з проблемами: чим завершиться політична криза у союзника України

Те, що відбувається протягом останнього місяця в Канаді, інакше як падінням героя з п’єдесталу назвати складно.

У центрі політичного скандалу опинився ніхто інший, як "золотий хлопчик" і улюбленець соцмереж, прем’єр-міністр Джастін Трюдо. Головним звинуваченням, яке лунає на його адресу, є можливе втручання в роботу генпрокурора.

І хоча факт втручання ще потребує доведення, канадські ЗМІ і політикум лихоманить не на жарт.

Звісно, американські колеги канадських журналістів реагують на скандал з Трюдо в головній ролі з поблажливою посмішкою. Мовляв, це вам не Трамп з його змовою з Росією і таємними платежами порнозірці в обмін на мовчанку. А в Україні корупційними скандалами взагалі нікого не здивуєш.

І тим контрастнішою видається буря, яка здійнялася у Канаді, де незаплямована репутація політика – явище рутинне, а зловживання засуджується і карається з усією жорсткістю.

Тому не буде дивно, якщо прохання Трюдо на адресу соратниці і генпрокурора залагодити чутливу справу коштуватиме йому прем’єрської посади чи поразки на майбутніх виборах.

У чому ж суть справи і чи дійсно йдеться про порушення закону прем'єром і його оточенням?

Справа на тисячі робочих місць

Скандал розгорівся після публікації в газеті Globe and Mail 7 лютого, де йшлося про тиск, який нібито чинили прем’єр-міністр і його оточення на генерального прокурора і міністра юстиції в одній особі Джоді Вілсон-Рейболд у справі будівельно-інженерної компанії SNC-Lavalin Group Inc.

Проти останньої ще 2015 року висунули обвинувачення у шахрайстві та корупції у зв'язку з майже 48 мільйонами канадських доларів ($36 млн), виплаченими лівійським урядовцям у період з 2001 по 2011 рік, коли при владі перебував Муаммар Каддафі. Завдяки хабарництву компанія забезпечувала собі вигідні державні замовлення.

SNC-Lavalin сподівалася, що справа проти неї може вирішитися за допомогою мирової угоди завдяки закону про відкладене переслідування, ухвалення якого компанія і пролобіювала за правління Трюдо.

Такий розвиток подій для одного з найбільших роботодавців Канади означав би можливість відбутися штрафом і згодою на заходи з нагляду. У разі ж кримінального переслідування компанії світить втрата на 10 років права на виконання державних замовлень. Однак ці надії були марними – восени минулого року Державна прокуратура Канади вирішила, що справа SNC-Lavalin не відповідає критеріям, необхідним для позасудового врегулювання.

Найголовніше, за даними Globe and Mail, оточення Трюдо і він сам просили Вілсон-Рейболд переконати прокуратуру змінити думку у резонансній справі. 

А вже 27 лютого Вілсон-Рейболд, на той час вже у відставці, виступила в комітеті з питань юстиції Палати громад Канади і підтвердила інформацію журналістів.

Екс-генпрокурор розповіла, що протягом чотирьох місяців переживала постійний тиск і навіть завуальовані погрози з боку багатьох урядовців.

За її словами, йшлося про особисті розмови, телефонні дзвінки, електронні листи і текстові повідомлення, метою яких було змусити її використати повноваження генпрокурора для досягнення мирової угоди з SNC-Lavalin.

Вілсон-Рейболд також розповіла, що тиск ішов і особисто з боку Трюдо, зустріч з яким відбулася 17 вересня. Тоді прем’єр просив її знайти правильне рішення для SNC-Lavalin. Говорив він при цьому про можливу втрату тисяч робочих місць, якщо компанія переїде з Монреаля (рідне місто Трюдо), і про наближення виборів у провінції Квебек, від якої він потрапив до парламенту.

"Я була дуже здивована і прямо його запитала:"Це політичне втручання у мої рішення як генерального прокурора? Я б дуже не рекомендувала цього робити", – пригадала під час слухань у комітеті Вілсон-Рейболд. За її словами, прем’єр тоді все заперечив.

А коли 7 січня Вілсон-Рейболд дізналася про наміри Трюдо змістити її з посади генпрокурора і перевести на пост міністра у справах ветеранів, вона пов’язала це зі справою SNC-Lavalin.

Перші відставки

А що ж відповіли на це в уряді?

Коли історія з тиском на генпрокурора вперше випливла на поверхню, Трюдо наполягав, що всі звинувачення Globe and Mail були неправдивими, і ні він, ні жоден інший співробітник уряду не наказував Вілсон-Рейболд втрутитися у справу. Після свідчень останньої у комітеті з питань юстиції прем’єр повторив свої твердження і наголосив на цілковитій незгоді з тим, як характеризує ситуацію Вілсон-Рейболд.

Пізніше на одній з прес-конференцій Трюдо заявив про "ерозію довіри", яка виникла у відносинах його оточення з колишнім генпрокурором, і визнав власну відповідальність за те, що не поставився до проблеми всерйоз.

Однак подібного каяття було явно замало політичним опонентам Трюдо, які чітко продемонстрували своє бажання крові.

Так, лідер опозиційної Консервативної партії Ендрю Шир заявив, що Трюдо втратив моральний авторитет керувати Канадою, і закликав його піти у відставку.

Досі прем’єр заявляв, що не збирається реалізовувати ці заклики. Проте відставки у зв’язку зі скандалом його кабінет все ж не оминули.

Власне, першою була відставка самої Джуді Вілсон-Рейболд 12 лютого – з посади міністра у справах ветеранів, до якої її понизили у січні. Символічно, але відставка сталася лише за декілька годин після того, як Джастін Трюдо, коментуючи публікації щодо справи SNC-Lavalin, заявив, що найкращим свідченням злагоди між ним і Вілсон-Рейболд є її присутність в уряді.

Другою жертвою скандалу став політичний радник Трюдо і його близький друг Джеральд Баттс, чиє ім’я також фігурувало у свідченнях Вілсон-Рейболд. Баттс запевнив, що не вчинив нічого протиправного, а свою відставку пояснив турботою про прем’єра і належну роботу його уряду.

Проте безумовно найбільшою втратою для Трюдо стала несподівана відставка 4 березня одного з ключових членів кабінету, глави казначейства Джейн Філпотт.

Філпотт, яка до березня 2019 року встигла обійняти декілька міністерських посад, заявила, що втратила довіру до того, як уряд поводиться у справі SNC-Lavalin.

Втім, решта 33 члени кабінету Трюдо після відставки Філпотт публічно висловили йому свою підтримку. Декілька відомих і популярних міністрів, серед яких глава МЗС Христя Фріланд і міністр навколишнього середовища Кетрін Маккенна, навіть відвідали мітинг на підтримку стратегії уряду щодо кліматичних змін, в якому взяв участь і прем’єр.

Однак скандал навколо справи SNC-Lavalin і не думає вщухати.

У середу 13 березня опозиція закликала провести екстрене засідання комітету з питань юстиції, на якому раніше виявляла бажання повторно виступити Джоді Вілсон-Рейболд. Також у справі ведеться щонайменше два розслідування: одне – з боку вже згаданого парламентського комітету, друге – з боку федеральної комісії з питань етики.

Шанс для опозиції

Увага до скандалу прикута не лише у Канаді. Робоча група з питань боротьби з хабарництвом Організації економічної співпраці і розвитку 11 березня виступила із заявою, в якій висловила стурбованість звинуваченнями на адресу Трюдо і нагадала про необхідність незалежного розслідування випадків хабарництва у міжнародних масштабах.

Скористався неспокійною політичною ситуацією і Китай, з яким у Оттави останнім часом напружені стосунки через арешт топ-менеджера компанії Huawei. Так, Пекін поставив під питання незалежність правосуддя у Канаді, не забувши при цьому згадати про справу SNC-Lavalin.

Тривожним сигналом є і те, що Ліберальна партія Трюдо через скандал почала здавати позиції в опитуваннях. Поки ліберали і їхні опоненти з Консервативної партії крокують нога в ногу, перевага консерваторів є незначною.

Проте вже зараз, за сім місяців до виборів, чверть канадців стверджує, що справа SNC-Lavalin вплине на їхній вибір під час голосування.

Якщо Трюдо не змусять піти у відставку, то на перспективи його другого терміну впливатиме і баланс виконаних і невиконаних обіцянок. І тут скандал з SNC-Lavalin теж вже позначився.

Річ у тому, що якщо уряд виконав обіцянку щодо податкових пільг для боротьби з бідністю, то дві інші – побудова кращих відносин з корінними народами Канади і прокладення нового нафтопроводу через Британську Колумбію – перебувають у процесі.

Іронія долі у тому, що Джоді Вілсон-Рейболд, ключова фігура скандалу, була першою жінкою-представницею корінних народів на престижному посту в уряді Канади. І свою заяву про відставку вона підписала іменем індіанців квакіутл (Пуглаас, "донька шляхетного народу"), які мешкають у Британській Колумбії.

Батько Джоді Білл Вілсон є впливовою особою у Британській Колумбії. Він вів справи ще з батьком Джастіна Трюдо – покійним прем’єром П’єром Трюдо. І тепер він стверджує, що не має "віри в уряд білої людини", а корінні народи повинні самі розпоряджатися ресурсами, землею і трубопроводами. В цій ситуації годі говорити про "кращі відносини" з корінними народами.

Без згоди аборигенів Британської Колумбії побудова нафтопроводу Kinder Morgan Canada Ltd Trans Mountain вартістю 3,5 млрд доларів стає проблематичною. А у разі розгортання нинішнього скандалу і перспективи перемоги Ліберальної партії все примарніші.

Що це означатиме для України?

Як не дивно, для України сценарій перемоги канадських консерваторів аж ніяк не є поганим. Радше навпаки.

У 2015 році після повернення Ліберальної партії до влади у Канаді після 10-річної перерви в Україні щодо неї були обережні очікування попри присутність в уряді міністрів українського походження.

І спочатку ці очікування навіть виправдовувалися. Так, уряд Трюдо майже одразу скасував передачу Україні зображень супутникової розвідки системи RADARSAT-2 й припинив надсилати нелетальну військову допомогу. А якщо говорити про відносини з Росією, то тодішній міністр закордонних справ Стефан Діон ратував за необхідність діалогу з Москвою.

Та, на щастя, все швидко змінилося.

В січні 2017 року Стефана Діона на посаді глави МЗС замінила українка за походженням Христя Фріланд. Вже наприкінці того ж року Канада прийняла рішення надати Україні право на імпорт летальної зброї.

Також Канада продовжила цінну військову тренувальну місію UNIFIER і навіть розширила її мандат на всю Україну. Це дозволило канадським інструкторам проводити заняття з українськими військовими не лише на двох базах Західної України, а по всій країні.

Знаковим досягненням для України стало підписання і запуск Угоди про вільну торгівлю у 2017 році, яка відкрила вікно можливостей для українських виробників. Втім, значна частина переговорів про ЗВТ відбулася ще за попереднього уряду.

Загалом Канада твердо вважається другом України, який надає нашій державі підтримку і на міжнародному рівні, і в оборонній сфері, і в процесі реформ. Та немає підстав думати, що ситуація зміниться на гірше у разі можливої поразки Ліберальної партії на найближчих виборах.

Консервативна партія, яка нині є ключовим опонентом уряду, з часів Революції гідності демонструвала тверду і непохитну підтримку України.

За жорстку антипутінську політику консерваторів критикували навіть всередині Канади, стверджуючи, що вона може зашкодити країні. А чого варта сама порада попереднього прем'єра Стівена Харпера "забратися геть з України", висловлена президенту РФ на саміті "Великої двадцятки" в 2014 році?

Нинішній лідер Консервативної партії Ендрю Шир так само жорстко висловлюється проти російської агресивної політики.

І яким би не був розвиток справи SNC-Lavalin, Канада лишатиметься активним союзником і другом України – незалежно від того, хто стоятиме на її чолі.

Автор: Іванна Костіна,

"Європейська правда"