Історична політика вже стала "візитівкою" відносин Варшави із сусідами.

І якщо йдеться про відносини з Україною, то тут все досить просто і зрозуміло. Польща вибудовує послідовну антагоністичну модель, в якій наша влада не хоче визнати "очевидних злочинів проти людства, скоєних ОУН-УПА" на території Волині. На такій моделі польським політикам всіх таборів вдається будувати відносини з нашою державою останні 28 років.

Але в ситуації з іншим східним сусідом Польщі – Білоруссю – все виглядає трохи інакше.

11 березня польський Інститут національної пам'яті поставив під сумнів свої ж власні дослідження і виправдав військового злочинця Ромуальда Райса "Бурого". Тим самим Польща створила привід для конфлікту з Білоруссю і прецедент для українського Інституту нацпам'яті.

Хто такий Ромуальд Райс?

Ромуальд Райс, псевдо "Бурий", 1946 року був начальником "3-ї Вільнюської бригади", яка скоїла вбивство 79 осіб білоруської національності на території сьогоднішнього Підляського воєводства. У 1949 році за свої дії Ромуальд Райс був публічно засуджений до смертної кари, але на цьому його історія не закінчилася.

У 1995 році Суд Варшавського військового округу посмертно реабілітував Райса, аргументуючи це тим, що "Бурий" "боровся за незалежність Польщі", а як відомо, "стан вищої необхідності змушує приймати не завжди етично однозначні рішення". Під таким формулюванням польський суд мав на увазі в тому числі знищення (пацифікацію) білоруських сіл.

Ромуальд Райс

Через 10 років Інститут національної пам'яті Польщі офіційно заявив, що дії "3-ї Вільнюської бригади", тобто пацифікацію білоруських сіл, не можна ототожнювати і виправдовувати боротьбою за незалежність польської держави, оскільки це принижує гідність даної справи. У цій же офіційній заяві ІНП визнав дії загону "Бурого" такими, які підтримували комуністичний режим у Польщі.

Відповідно, знайти виправдання діям Ромуальда Райса не вдалося.

Більше того, вони були класифіковані як такі, що "стосуються злочину геноциду, які належать до категорії злочинів проти людства".

Таким чином, на той момент уряд Польщі закрив "спірне" питання з Білоруссю на рівні урядів, але на громадському рівні ситуація виглядала інакше.

Герой для ультраправих

"Радикально-національний табір" (РНТ) (в оригіналі ONR) – це польська екстремістська організація правого спрямування, яка щорічно вшановує пам'ять Ромуальда Райса "Бурого". Свої марші представники РНТ проводять по всій Польщі, в тому числі в польському містечку Хайнувка, де колись бригада "Бурого" скоїла злочин проти людства.

Ромуальд Райс – суперечлива персона, і для польських радикальних націоналістів він не злочинець, а герой, один із так званих "знедолених солдат". Щорічні акції членів РНТ з вимогою остаточно "відбілити" репутацію Райса викликають не тільки дискусію щодо історичної політики в Польщі, але й опір офіційного Мінська до подібного роду подій, пропозицій та ідей.

При цьому слід додати, що нинішній консервативний уряд Польщі в особі партії "Право і справедливість" разом із РНТ пройшли маршем на Дні незалежності у Варшаві.

Як це пов'язано між собою? У ПіС, ймовірно, сприймають представників РНТ як свій електорат, і навіть більше – бачать у них чудову "реактивну" силу для вуличних акцій підтримки. Саме тому влада продовжує дозволяти РНТ проводити публічні акції в різних містах Польщі.

Марш польських ультраправих у Хайнувці на честь "Бурого"

Так сталося і зараз, коли польський Інститут національної пам'яті оприлюднив заяву, яке "відбілює" репутацію "Бурого", а це однозначно буде позитивно сприйнято членами РНТ, що зрештою може стати приводом проголосувати за ПіС.

У зв'язку із цим залишаються відкритими питання: чи зроблена заява прес-служби відповідає поглядам усього ІНП або лише його правого крила? А також чому уряд Польщі досі не відреагував на недипломатичні, неюридичні, а публіцистичні (провокативні) терміни, використані в заяві ІНП?

Вердикт – не винен?

Отже, ІНП Польщі піддає сумніву власні раніше проведені дослідження і публічно заявляє, що Ромуальд "Бурий" "не винен", тому що якби це дійсно були вбивства на релігійно-національному ґрунті, то "Райс мав можливість пустити з димом значно більше білоруських сіл" .

А оскільки він цього не зробив, то "православ'я і білоруська національність" не були приводом, через який люди загинули від рук 3-ї бригади. Єдина провина "Бурого" полягає в тому, що він не запобіг ситуації, внаслідок якої загинули "ті, хто не мав загинути за жодних умов" (тобто жінки і діти).

Така аргументація не сподобалася владі Білорусі, а тому польського посла у Мінську негайно викликали в МЗС з метою пояснити те, що сталося.

Прес-секретар МЗС Білорусі заявив, що польські історики зібрали вже достатньо даних, що підтверджують злочини "Бурого", а нинішня заява і виправдання для Райса засновані на "теоретичних міркуваннях".

Аргументація, яку наводять як приклад автори цієї заяви польського ІНП, також використовується і в Україні. За що, до речі, польська влада не соромиться критикувати українських істориків і називати наведені аргументи "безглуздими".

Парадокс цієї ситуації змушує замислитися, оскільки польський уряд в останні кілька років примушує своїх сусідів "розрахуватися" за історичні події: виявляти і "називати по іменах" воєнних злочинців.

При цьому, коли мова заходить про власні "чорні плями", польський Інститут національної пам'яті намагається "відбілити" їх, запевняючи, що все, що відбулося, нехай і було трагічним моментом, але було результатом воєнних дій, а не воєнних злочинів.

Українська влада завдяки цій події отримує досить важливий юридичний прецедент.

По-перше, дослідження польського Інституту національної пам'яті тепер можна спокійно ставити під сумнів, адже в їх правдоподібності часом не впевнене навіть саме керівництво інституту.

По-друге, ОУН-УПА, навколо яких між Польщею та Україною триває "нескінченна" історична суперечка, можуть бути виправдані схожим чином – повторюючи логіку ІНП Польщі, "стан вищої необхідності змушує приймати не завжди етично однозначні рішення".

Втім, слід визнати, що заява ІНП Польщі не скасовує винесеного раніше прокуратурою вироку і оцінки дій Ромуальда Райса. Більше того, "Бурий" залишається винним у події, оскільки не передбачив ситуації і жертв, до яких призвели віддані їм накази.

У будь-якому разі дії польського ІНП навряд чи можуть бути прикладом для України. Швидше, антиприкладом – бажання "закрити очі" на неприємні сторінки національної історії призводять все до нових і нових проблем для країни. Граючи на руку лише ультраправим.

Автор: Владислав Сердюк,

політолог, експерт Фонду громадської дипломатії